Усі українські двотисячники лежать в одному гірському масиві – мальовничій Чорногорі.
Під вершиною гори Бербенескул розташоване найвище озеро Карпат з однойменною назвою. Окремо на Бребенескул ходять рідко, до того ж, зазвичай обмежуються відвідуванням озера, а на вершину гори не підіймаються.
Піп-Іван – друга за відомістю вершина на Чорногорі після Говерли. Вона лежить на початку хребта: нею зазвичай починають або завершують проходження Чорногори. Підйом на Піп-Іван підходить тим, кого цікавлять короткі походи.
Додамо, до 1939 року на горі Піп-Іван працювала обсерваторія, будівлі якої збереглися досі. Це додає горі привабливості в очах мандрівників.
Петрос – остання висока гора на Чорногірському хребті. Стоїть одразу ж за Говерлою. Гори роз’єднує глибока сідловина, що ніби відокремлює Петрос від решти хребта. Через таке розташування гора часто стоїть у хмарах, а у її маківку нерідко влучають блискавки. ЇЇ вважають однією з найбільш небезпечних гір Карпат у негоду.
Гутин Томнатик – красива гора, з якої легко добратися до озера Бребенескул. Ця вершина навіть ближча до найвисокогірнішого озера Карпат, ніж та, від якої воно отримало свою назву.
Гора Ребра розташована посередині Чорногірського хребта. Північна сторона Ребер – це круті скелясті урвища, що видовищно спадають вниз. Щоб оцінити красу цієї вершини найкраще спуститись до г. Шпиці.
Горі Менчул не вистачає усього двох метрів, аби мати статус двотисячника. Схили Менчула пологі, тому дійти вершини не складно. На гору можна зайти після підняття на Бребенескул.
Джерело: Lovelylife
