Більшість людей стверджують, що люблять подорожувати. У подорожах множаться всі людські емоції, а по собі вони залишають незабутні враження. Ніхто не повертається з подорожі таким, яким він був. Проте, небагато людей реально готові до мандрів, не кожен може пройти через певні перешкоди для того, щоб здійснити подорож.
«Мандрівка довжиною в тисячі кілометрів починається з одного кроку», а для тих, хто подорожує автостопом – з першої спійманої машини.Автостопери – це особливі мандрівники. Сьогодні ми поговоримо з одним із них, нашим земляком. Молодий хлопець, поки що мандрівник-початківець. Проте, нещодавно, він подолав шлях у 3500 км за маршрутом: Львів - Жешув - Варшава - Рига - Таллінн - Гельсінкі - Стокгольм – Таллін - Вільнюс - Мінськ –Київ - Львів - Івано-Франківськ.
Юрій Ковцун, народився і живе в Тисмениці. Навчався в ІФНТУНГ, за спеціальністю – інженер-програміст, зараз працює в приватній компанії. Подорожувати почав недавно. Спочатку на поїздах мандрував Західною Україною, потім – центральною та півднем. Саме в Криму вперше спробував стопити. А далі, як то кажуть, «понеслося»…
- Юрій, розкажи, будь ласка, чому ти вирішив подорожувати саме в такий спосіб – автостопом? - Не буде ні для кого дивиною, що основним фактором такої поїздки є її дешевизна. Ти не платиш за переміщення, ти не платиш за житло. А взамін отримуєш безцінний досвід та безліч цікавих знайомств. Насправді міста та краєвиди запам’ятовуються, але найбільше – люди. Всі історії, які трапилися по дорозі,я згадую набагато частіше, ніж про ту ж красу Стокгольму.
- Ти подався в подорож наодинці. Чому сам, не було страшно? - Це одне із найпопулярніших питань водіїв. Не буду брехати, страх є, навіть дуже сильний. Але лише до першої машини, коли вона зупиняється ти розумієш, що все, шляху назад немає, тому потрібно зібратись. А далі все піде як "по маслу". Машини, люди, дорога...
Та й я люблю подорожувати один. Бо ти сам керуєш своєю поїздкою: відпочиваєш, коли хочеш, ідеш куди і коли хочеш. Одному легше знайти кауча, одному легше застопити щось. У Європі є вимога, що далекобійники можуть мати тільки одного пасажира, звичайно іншому можна сховатись, але все ж.
Крім цього, дуже важко знайти людину з якою тобі було б комфортно, насамперед не фізично, а психологічно.
- Підготовка до подорожі тривала довго? Як ти складав маршрут і чому вибрав саме ці країни?
- Маршрут складався досить спонтанно, можна сказати, що починалось все з того, що я купив квиток з Варшави до Риги за 7 євро на автобус. Рішення було прийнято за 3 хвилини. Решту дороги я збирався їхати автостопом. Але потім випадково натрапив на розпродаж квитків на круїзний лайнер компанії Viking Line, і мені вдалось придбати квиток з Хельсінки до Стокгольму і з Стокгольму до Хельсінки всього за 5 доларів. І тут мене уже було не зупинити, поїздка, яка планувалась на 4 дня, перетворилась на поїздку на 2 тижні. Загалом у мене було 2 білети і купу кілометрів, які потрібно було подолати автостопом.
Планувався такий маршрут: Львів - Жешув - Варшава - Рига - Таллінн - Гельсінкі - Стокгольм – Таллін - Вільнюс - Мінськ –Київ - Львів - Івано-Франківськ. З цього всього тільки не вдалось заїхати в Київ, так як я трохи відстав від графіку, то ж повертався з Мінська через Брест.
Готувався до подорожі півдня. Зібрав рюкзак, змотав спальник, набрав канапок і в дорогу. Збиратись не потрібно довго.
- Юрій, розкажи, будь ласка, більше про автостоп. Чи важко було зловити машину і, загалом, скільки автівок ти змінив під час подорожі?
- Загалом подорож тривала два тижні. За цей час я змінив 32 машини. Насправді, не важко зловити авто в країнах Балтики, та й в Польщі непогано ловляться. Інколи довелося стояти на дорозі по 30-40 хвилин. Уже коли повертався назад, то застряг під Ковелем, довелось померзнути 2 години.
- Хтось із водіїв запам’ятався найбільше?
- Було багато цікавих історій. Найбільше запам’ятав 50-річного українця із Закарпаття на фурі, який підібрав мене за Ригою. З ним ми їхали аж в Марду (це коло Талліна). Я розповідав йому дорогою різні історії і на кожну він із захопленням реагував типу «ну нічого собі!», але нецензурно.
Ще їхав з, таким собі, «ватніком», якого я застопив за Вільнюсом, а їхали ми до кордону з Білорусією. Так от він казав, що всі хто говорять англійською, то вороги і їх потрібно знищувати.
- До речі, а якою мовою спілкувався ти у подорожі, адже довелося побувати у різних країнах?
- Різними мовами. В Прибалтиці говорив англійською і трохи російською, там багато хто її знає. Польща, Фінляндія та Швеція – тільки англійська. Білорусія - звичайно російська. Головне не боятись, якщо не знаєш англійську досконало. Я не дуже впевнений мовець, але з людьми завжди можна порозумітись.
- А де ти ночував? Подорож була бюджетною, то ж, напевне, не обійшлося без каучсьорфінгу. Як приймали тебе каучі?
- Так, справді. Нічліг знаходив з допомогою сервісу couchsurfing.org. Це – така собі, велика мережа довіри, де ти можеш не просто знайти собі нічліг на ніч безкоштовно, а, головне, цікаво провести час з місцевими людьми.
Приймали дуже добре, переважно всі годували та пропонували допомогу. У Варшаві з краучем ходили на джазовий концерт, в Талліні грали ігри, у Вільнюсі випивали троха. В Жешуві була приємна пара, ми півночі жартували над схожістю українських і польських слів.
- Від подорожі в такий спосіб, в першу чергу, потрібно чекати сюрпризів і не завжди приємних, адже вона є непердбачуваною. У тебе виникали якісь проблеми під час подорожі?- Без проблем в самостійних мандрівках нікуди. Ледь не пропустив свій паром з Талліна до Хельсінки. Заблудився в лісі під Ригою, коли розрядився мій телефон. А ще я повністю змок на кордоні з Польщею, і ледь мене не задавили перекупщики. Але все обійшлося і я вважаю, що всі негаразди були дрібницями.
- Що у подорожі тобі найбільше запам’яталося і де найбільше сподобалося?
- Ох, кожне місто по своєму особливе, але не буду брехати – Стокгольм і Швеція менепокорили. Коли пливеш на круїзному лайнері, і виходиш на оглядову площадку на 9 поверсі, тобі здається, що ти в казці. Сотні острівців і поодинокі будиночки серед заток, гавані, яхти. Це потрібно побачити.
А сам Стокгольм – це суцільна краса. Вузенькі вулички, будиночки і урядові будівлі. Про все це ще довго можна розказувати. Мені дуже пощастило, бо погода була відмінна. Два дні перед тим у Талліні так дощило і дув вітер, що не хотілось уже нічого.
- А як на рахунок питання, яке хвилює всіх українців, які планують закордонну подорож. Шенгенську візу ти вже мав чи спеціально робив для подорожі?
- Візу я мав заздалегідь – польську шопінг-візу. Оформив її ще в червні. До цієї подорожі був 3 рази у Польщі. А ще перед тим був у Чехії.
Коли перетинаєш кордон особливих документів не потрібно з такою візою, яка була у мене. Головне – це страховка та сам паспорт.
- То скільки грошей потрібно, щоб здійснити подорож, схожу на твою? На що ти витратив найбільше грошей?
- Подорож обійшлася мені у 100 євро. Найбільше з цієї суми я витратив на паром з Талліна до Хельсінки – 45 Євро. Сім євро – автобус з Варшави до Риги та 5 євро круїзний лайнер з Хельсінки до Стокгольма. Решта суми порівно була витрачена на їжу та громадський траспорт.
- Наразі вже є плани майбутніх мандрів, коли і куди плануєш ще поїхати? Знову будеш подорожувати наодинці чи може вже в компанії?
- Планів є дуже багато. Весною збираєся поїхати в Грузію, давно туди хочу, проте ніяк не виходить. Також є в планах Ісландія та Норвегія, в серпні-вересні. Дві дуже красиві та дуже дорогі країни. Тому прийдеться постаратись дома, щоб туди заїхати.
У Грузію та Норвегію, в принципі, автостопом можна доїхати, але не дуже раціонально. Тому краще вичекати знижки у лоу-костів та придбати дешеві квиточки. А в Ісландію тим більше. Подивимось як воно буде, сам чи з кимось, але насамперед розраховую на самого себе.
- Успіхів тобі та щасливої дороги!
- Дякую.
