Мало не кожного дня ми бачимо яскраві піксельні зображення на будівлях нашого міста. Ми поговорили з вуличним художником, який створює ці картинки у Івано-Франківську. Підтекст малюнків, творчий процес та курйозні випадки – про все це йдеться у розмові із піксельним стрітартером.
– Як ви створюєте пікселі?
– Ми не нарізаємо кубіки біля будівлі, на якій розміщуємо їх, ми робимо це заздалегідь. Всі кубіки із звичайного рекламного матеріалу – оракалу, з якого роблять більшість вивісок. Його нам виготовлюють під замовлення у друкарні. Насправді це доволі затратна справа. Використовуємо переносну плівку, на її основу викладаємо малюнок. Вона має здатність добре тримати оракал, і виходить наклейка. Вже на локації ми її просто переносимо на поверхню, відриваємо плівку і пікселі залишаються вже на будівлі. Та не завжди вдається її прикріпити. Але у нас були і форс-мажори, бо не до всієї поверхні можна прикріпити наші зображення. Була спроба зробити піксель біля кінотеатру «Люм’єр» зображення Маріо, але там поверхня зі штукатурки, тому не вдалось цього зробити. Затратили на роботу багато часу і коштів, та вимушені були його викинути. – Чи є ваші роботи в інших містах? – Ми робили у Львові. Якось хотіли зробити у Стамбулі. Ми з друзями подорожували і взяли із собою зображення, хотіли розмістити його на турецьких будівлях. Та не склалось через дощову погоду. Коли основа мокне, то оракал не клеїться.
– Чи спілкуєтесь із вуличними художниками, які теж займаються пікселями?
– Не доводилось. Але нам часто пишуть прості люди і запрошують до себе у міста зробити пікселі. Були запрошення із Одеси та Дніпропетровська. Це просто люди, яким подобається піксельна графіка. – Ви згадували, що матеріали для роботи дорогі. Ви все купуєте за власні кошти? – Так. Ми з товаришами вкладаємо власні кошти. Матеріали, оракал та переносна плівка коштують близько п’яти тисяч гривень. – Яка мета у піксельних стрітартерів? – Ми робили це для того, щоб розважатись. Навіть не думали, чи людям сподобається наша робота. Але жодного разу я не чув негативних відгуків. У нас багато тематичних робіт. Наприклад, наша робота біля «Вічного вогню», де ми виклали зображення палаючого вогню. Сенс у тому, що «Вічний вогонь» має палати завжди, а там він вже давно не горить, от ми його і запалили.
Робота, яка найменше проіснувала – собака, яка гадить на гідрант на Галицькій, де вулична торгівля. Задум у тому, що всі ці торговці, як та собака, що гадить просто на вулиці. Ввечері ми його наліпили, але наступного дня його вже не стало. Маю сумніви, що ті люди, котрі це зробили зрозуміли посил.
– Ви робили пікселі на замовлення?
– Жодна з наших робіт не зроблена на спеціальне замовлення. Ми не клеїмо за гроші, нам просто подобається це робити. – Згадаймо декілька ваших робіт. Розкажіть про зображення «Джокера» біля озера? – Це одна з наших перших робіт, вона входить до першої десятки. У зображенні «Джокера» немає ніякого сенсу. Ми випадково знайшли там локацію. Щоб викласти зображення потрібно близько десяти хвилин. Але у нашому місті треба чекати десь другої години ночі, коли місто вже засне, щоб почати свою роботу. Ще ми виклали величезну рибу в хмарах, яку хотіли наклеїти при вході у «Бастіон» на скляному даху. Дочекались четвертої години ранку, видерлись на дах, і мало б бути все гаразд, оскільки оракал добре ліпиться до скла. Але тоді був іній, тому поверхня намокла. Ми все ж таки сподівались поклеїти рибу, протерли скло, наліпили, та вийшло не дуже якісно. Через що жоден з пікселів не приклеївся. Добре, що нам пощастило зберегти саме зображення. Тому через декілька днів ми розмістили її на вулиці Коновальця.
– Були у вашій діяльності курйозні ситуації?
– Була якось пригода, що на вулиці Франка, навпроти пожежної частини, ми наліпили ракету, яка летить у повітря. Це теж трохи символічна робота, тому що пожежники мають бути швидкими, як ракета. Ракету ж не повісиш десь внизу, бо вона має летіти. І ми на висоті двох метрів почепили її завдяки драбині. Це зайняло багато часу та старань. Якби хтось проходив поряд у цей момент, точно виникли б запитання та підозри. Як тільки ми все склали, у цей же час повз нас проїхала патрульна машина. Це додало нам шаленого адреналіну. – Чи велика у вас команда? – Нас важко назвати командою, ми – просто друзі. Основу складають три людини, які працюють завжди. Просто двоє, чи троє друзів іноді ввечері клеять пікселі замість того, щоб піти випити пива.
– Ви не бажаєте висвітлювати своє ім’я громадськості. Чому?
– Ми не приховуємо, що це робимо. Основний акцент має бути не на тому хто це робить, а на пікселях. Головне, щоб все було якісно. Ми бачили деякі «халтурні» аналоги по місту. І не хочемо, щоб люди думали, ніби ми одного разу стараємось, а іншого – не дуже. Та це вуличне мистецтво, кожен може демонструвати свої роботи. Була така ситуація, коли до нашого малюнку домалювали елемент. На вулиці Коновальця, біля «Вопаку», до нашого зображення риби у хмарі, доліпили до її рота текст – «Динамо!». Ми могли б це зірвати, але справа у тому, що ця вулиця така ж моя, як і тих, хто наліпив це зображення. Якщо я маю право розміщувати те, чи інше зображення, то чому хтось інший не може? – Які зображення плануєте наліпити у найближчий час? – Плануємо викласти великого кита. Також хочемо викласти дещо тематичне під один із заходів нашого міста. Натякну, це буде зображення до події, яка пов’язана із музикою.Джерело: ВЕЖА
