Logo

17 Березня 2019, 15:05

Сергій Фоменко: Ми знову стоїмо перед страшним вибором - зло або добро

Вони з’явились на українській сцені більше 20-ти років тому. Їхні пісні співають дорослі та молоде покоління. Кожна пісня – хіт. Усе це про український музичний фолк-рок гурт «Мандри».

Журналістка інтернет-видання Типовий Франківськ поспілкувалась з лідером популярного гурту Сергієм Фоменком, більш відомим під псевдо Фома.

Про важливість емоції у пісні, перші результати закону квотування про підтримку українського продукту та чому хибно вважати, що українська музика може бути неякісною. Думки про неучасть України у пісенному конкурсі «Євробачення-2019» та складний час і вибір перед Україною читайте в ексклюзивному інтерв'ю.


 

Сергію, раді вітати Вас в Івано-Франківську. За два десятки років на сцені гурт "Мандри" не втрачає популярності. Як вдається писати пісні, які завжди стають хітами. Розкажіть, в чому секрет?

Не знаю щодо секретів. Пісні зазвичай приходять самі і я лише їх впорядковую. Іноді сниться мелодія встаєш наспівав на телефон, потім в студії. В мене багато таких пісень і зазвичай, щоб написати пісню має щось відбутися в житті. Щось справжнє, тобто це не є конвеєр - це дуже завжди особиста історія, немає такого написати пісню на тему. Для мене важливо, щоб був гарний, важливий меседж у пісні та історія. І можливо так стається, що ці історії стають цікавими людям надовго.

В одному з інтерв’ю Ви якось сказали, що у піснях гурту «Мандри» немає зайвих слів. Що означають ці «зайві» слова?

Так, мені дуже важливий момент, щоб в куплеті чи приспіві скажімо, була окрема історія. Цитата. Окремі цитати через які можна донести зміст. Наприклад, пісня «Гради Вогняні» із нашого крайнього альбому «Час летить», вона почала писатися дуже давно. Початок з’явився «на світанку тануть як дим зорі золоті-золоті» - далі нічого не було. І довгі роки я нічого не міг писати далі. Я не знав, що писати, я заходив, але нічого не писалось. Потім я пробував знову і з’явився початок приспіву, і це складалось, як пазли, які приходять з життєвих обставин. Потім я поїхав на фронт у 2014 році і після повернення пісня склалася. Всі пазли зійшлися. Слова мають відповідати й бути в гармонії з світом, зі мною, і з тим, що відбувається, тоді вони мають цінність та є документом історичним, культурним.

 А чи змінився підхід до написання пісень скажімо, до революції та війни в Україні і зараз?

Не змінилось майже нічого. Та сама пісня «Не спи моя рідня Земля» була написана таким самим чином. Ми поверталися з концерту із Польщі і на кордоні перевзувалися в старі колеса, щоб заїхати в Україну. Така вся охайна Польща гарненько зачесана, чистенько все, замінилась. Ми заїжджаємо на Ковель і починаються смітники, і це ніби ось поруч, але це вже руїна. Мене це вразило емоційно. В цей момент ти хочеш і себе визначити в цьому процесі. І так вже сталося, що ця пісня стала популярною у час Помаранчевої революції. Тоді я подумав, що її потрібно показати людям. Ми записали у студії і вона стала дуже популярна. Але написана була ще за рік, до тих подій.

Я ще англійською почав писати у мене в Америці є проект Tom Strenger, маю сім англомовних пісень. Це такий кантрі-рок не чисто кантрі. Але це для себе більше. Хоча я зняв в Америці класний кліп на пісню «My friend».

Раніше ви наголошували на потрібності Закону "Про національний культурний продукт" і згодом брали участь в засіданнях робочої групи у Верховній Раді. Справді, за останні два-три роки української музики стало більше. Можна сказати, дещо зміцнила свої позиції на телебаченні та радіо. Це саме той результат на який очікували?

На першому етапі той, а на другому - ні. Річ у тім, що цей закон мав бути ще 20 років тому. Це перший етап і можна сказати, що він дав одразу серйозні результати. Під час засідання робочої групи настільки були серйозні протистояння саме від власників медіа холдингів і їхніх представників, що це було дуже неприємно. Були аргументи в стилі, що немає ніякої української музики. Хоча, це повна маячня, ми говорили, що її багато лише потрібно це показувати. Через те, що державна культурна політика довгий час у нас не існувала - це одне з причин війни. Адже коли відсутня державна культурна політика люди не розуміють хто вони, де вони живуть і з якого вони роду і племені. І їм легше отримувати будь-який інший чужий контент - це стара КГБ-шна тема, підміна понять - підміна свідомості. Наша задача повернутися, і це перші активні кроки. Мені цього мало і хотілось би більше, але ми зараз переживаємо політичний етап, тому  далі треба рухатись відповідно до цього. Зараз - це вже велика перемога.

В ідеалі, який має бути результат?

Хоча б 50 % має бути залізобетонних утверджені Законом. Всі інші можуть теж квотуватися, може бути іноземний продукт, але кожна друга пісня має бути українською. Тоді це буде, по-перше, конкурентно, по-друге, демократично, буде рівновага. Зараз - це мінус у наш бік. Не 70% - це буде забагато, достатньо 50%.

Чи ця вся музика буде, скажімо, якісною?

Аякже. Вона буде якісною. Направду ми прибідняємося в цьому питанні. Якщо уважно подивитися і порівняти, наприклад, артистів, які виступають в програмі «Голос країни» в Україні, та молодих людей, які ідуть на конкурс в інших країнах, ви помітите, що «Голос країни» Україна найкрутіша програма у світі. Тренери так собі на відміну від закордонних варіантів, а самі учасники дуже круті та гарне аранжування. Тому говорити про неякісну українську музику - це просто кліше меншовартості, яку у нас вбили по всіх пунктах. Україна дуже крута країна, українці – круті люди. У нас дуже багато гарного, чого у світі не існує, але у нас є проблеми, які ми отримали у спадок від Росії та Радянського Союзу, в тому числі цю меншовартість. Нам би цього позбавитись і тоді ми будемо сильні.

В нас дуже круто жити, в нас дуже крута країна. Проблеми, які є можна долати головне, щоб не велика кількість людей була носіями цих проблем. Бо у нас людей, які рухають країну вперед і створюють якусь продукцію або роблять додану вартість, тобто бізнес – мало. Більшість мають споживацький характер та пострадянську ментальність. Усі люблять жалітися, що сьогодні все дорого і погано. Але я хочу сказати, що все не так.

Маєте на увазі, соціальну складову?

Робота в Америці та у Європі багато мене навчила. В США я маю неприбуткову фірму, яка займається івентами, об’їздивши по роботі пів-Америки я побачив, як живе ця країна. Якщо там людина не працює, нічого не хоче робити, вона не те, що не підтримується державою, вона взагалі знаходиться поза увагою всіх. Всім все одно. Якщо ти сам не працюєш, за тебе ніхто робити не буде і всім байдуже, ніхто тобі навіть кави не купить. А у нас все навпаки, людина може не працювати, але все одно в неї все буде добре, їй хтось співчутливий дасть. У світі такого немає і ця історія про соціальну державу, яка дбає про людей у нас ще радянське уявлення. Такого у світі немає. Якщо ти хочеш пенсію, ти маєш платити пенсійний фонд і це має бути весь час або придбати пенсійну приватну страховку. В інших країнах - це інші варіанти, але в будь-якому випадку в Європі соціальні пільги або допомога держави, спочатку це капіталістична країна, а потім завдяки прибуткам вимальовується картина, коли люди мають можливість робити те чи інше. Завдяки безвізу тепер можна уже це порівнювати. Коли ми жили за завісою від світу ми будь-що собі малювали, але в Америці або в Англії ти можеш побачити стільки молодих людей, які живуть на вулиці, скільки в нас ніколи не побачиш. Тому в нас немає настільки страшних проблем соціальних, як ми собі думаємо. Це факт.

Якщо повертатись до музики, Ви уже зазначили, що один із майданчиків для розвитку та популяризації української музики є «Голос країни», як формат. Але чи вистачає культурних майданчиків для української музики зараз?

У нас не найгірша ситуація з цим, як у світі. Наприклад, нам не треба багато платити за ті самі уроки музики. В Америці, щоб дитина пішла на навчання гри на гітарі, фортепіано чи на скрипку треба платити за один урок 50-60 доларів. Якщо ти береш їх багато, то буде знижка до 40 доларів за годину-півтора навчання, у нас  - це може бути 40 доларів за місяць. Ми живемо у жорсткому світі, де виживають люди, які працюють. До речі, чим ми відрізняємось? У нас добрі вчителі в музичних школах, освіта добра, але в нас проблема з реалізацією такого напрямку, адже державна культурна політика лише зараз почала будуватися. Перші кроки, перші напрямки з’явилися. Тому знову ж таки, якщо ми не поховаємо за цими виборами ці ініціативи, то в нас буде шанс. Але подивимось …

Цьогоріч в Україні розгорівся скандал щодо «Євробачення», в результаті Україна не прийматиме участі. Не можу не запитати у Вас, як ставитесь до цього конкурсу?  І чи це якось позначиться на іміджі країни, яка завжди достойно представляє себе на конкурсі?

Ні - це не вплине на імідж України. Нічого страшного я в цьому не бачу. Краще не поїхати туди, ніж привезти вату, яка буде дискредитувати державу і всі будуть думати незрозуміло що. Крім того, як на мене, після перемоги Джамали подібний вульгарний номер, як у цієї MARUV – це чудовий номер для стриптиз клубу у Москві. Супер! Але не для того, щоб представляти державу на "Євробаченні" Україну, особливо країну у стані війни. Всі інші, що вийшли в фінал у мене враження, що це якась змова між собою ватними експертами та ватним телеканалом і ватними виконавцями. Це частина гібридної війни, якби вони поїхали нас представляти? Погляди у них ватні, вони не українські артисти, вони хочуть російських грошей та аудиторії. Їм насрати на Україну. Це добре, що ми не поїхали, слава Богу, ніж везти таке.

Але я не дуже серйозно ставлюся до такого конкурсу. Мені більше подобається формат, як «ДахаБраха» їздить на конкурси й реально підкорюють світ і виступають на найпрестижніших світових майданчиках. Це круто! 

Втім, була дуже хороша група цього року «ЦеШо» називається з хорошою піснею «Hate» – правильна пісня з посилом. Але ми бачимо, що вибрали другий сорт,  а-ля промосковську попсу. Тож слава Богу! Нехай собі їдуть на Рашу (Росію - ред.).

Який, на Вашу думку, має бути музикант, що представлятиме Україну на конкурсі?

По-перше, це має бути реально цікавий виконавець, нестандартний. Та ж сама Джамала була нестандартна зовсім і номер був дуже цікавий. Руслана у той час - це було цікаво і ново. Крім того, мало наш український меседж. Це те, що має бути і зараз. Артист представляє свою державу. До речі, деякі виконавці на «Євробаченні» співають своєю рідною мовою, теж чому ні? Ми маємо показувати свою державу, культуру у сучасній обробці, формі.

Нещодавно гурт «Мандри» відсвяткували 20 років і були у всеукраїнському турі «Час летить», об’їхали з концертами усю країну. Які гастрольні плани на 2019 рік? Можливо тур Європою?

Ми якраз після п’яти років відсутності у шоу-бізнесі запланували дещо цікаве. Майдан, війна я якось не мав бажання цим займатися, було не до того… Зараз ми зняли два кліпи. Дві нові пісні будуть. Перша буде зовсім скоро у нас вже відбувається корекція кліпу. Потім буде кліп та пісня першоукраїнського твісту «Не топчіть конвалії» - це твіст 60-років, Скорик. Ми зробили свою версію і зняли кліп - це буде частина фільму про Василя Стуса «Заборонений», але пісня наша там позитивна. І плюс є плани робити Світовий тур. Ми підготовлені до нього дуже щільно. Нам би хотілось зробити його максимально незалежним від обставин. Ми підготувалися, але через час, який ми переживаємо в країні, я не рухаю поки що цю ситуацію. Зараз беру участь у виборчій компанії, як довірена особа президента Петра Порошенка, адже дуже важливо зберегти Україну. Бо якщо не збережемо державу і знову появиться хаос, громадянська війна чи ще щось, усі наші плани і проекти не будуть мати змісту.

Артисти здебільшого аполітичні люди, однак Ви слідкуєте за ситуацією в країні. Як оцінюєте стан речей, зважаючи на прийдешні вибори?

Перед нами стоїть черговий серйозний виклик. Нам треба зробити черговий правильний крок і поборотися за свою волю та незалежність. Ми знову стоїмо перед страшним вибором зло чи добро. На мій погляд, це дуже важливі вибори, бо ми пережили п’ять надскладних років, в яких вистояли. За нашу незалежність заплачено кров’ю тисяч людей і головне, щоб ми зараз не повернули нашу державу знов в бік химерного «руського міра», бо це означає можливість реальної громадянської війни. Дуже багато людей із цим не погодяться.

Як думаєте, яке майбутнє України? І чого саме зараз не вистачає країні?  

Не вистачає нормальної економічної ситуації, освітньо-культурного процесу. Культури у нас мало, українських телебачень, ми лише почали робити перші кроки в кіно, музиці. А рівень культури та освіти означає інший рівень свідомості наших громадян та ефективність в утворенні держави. Освідченні  більш корисні державі, бо держава - це МИ. Якщо ми темні жлоби, якщо ми слухаємо «блато-попс», тож держава в нас така.  Крім того, бажано, щоб ми були в Євросоюзі і вступили під військову парасольку НАТО попри те, що ми самі є достатньо потужна армія, але нам не вистачає ресурсів проти ворога Росії. Росія -  це кількісна армія і в них сильна ненависть до нас. Тому нам бажано створити військовий союз Україна-Польща та країни Балтії, які можуть прийняти удар руських, які будуть хотіти робити війну. А те, що вони хочуть - це робити й змінити правила гри в Європі - це 100%. Нам не пощастило з сусідом Росією.

Нам треба боротися й Україна може бути новою європейською країною або її не буде взагалі, як держави. Вибір за нами.

 

Розмову записала Олександра Бакун