Logo

1 Грудня 2017, 12:00

У Франківську відбулася прем’єра вистави “На західному фронті без перемін” (ФОТО)

Вчора, 30 листопада, на камерній сцені Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави “На західному фронті без перемін”.

1

Варто зауважити, що це дебютна режисерська робота франківського актора Олексія Гнатковського, інформує WestNews.

Також він часто є співавтором і асистентом одного з режисерів театру Ростислава Держипільського.

«Сказати, що він геть новачок у цій справі – не можна», – каже директор театру Ростислав Держипільський.

Цікаво, що Олексій два роки «горів» цією виставою. І щоб зрозуміти всі тонкощі режисерської справи, дебютант багато спілкувався зі своїм наставником – Ростиславом Любомировичем.

2

3

4

“Але, щоб дійсно все зрозуміти, треба пройти всі кроки самому: від початку і до кінця”, – говорить вчитель.

Як у більшості роботах режисерської майстерні, Ростислав Держипільський у цій виставі відзначився як художній  керівник.

«Загальні образи та ситуації ми обговорювали, але в основному –  це є його робота. По тому, що я бачив, я думаю, що це буде дуже цікава робота в плані режисури», – ділиться Держипільський.

Ця вистава поставлена за романом Еріха Марія Ремарка «На західному фронті без змін». Це хітовий твір, який написаний у 1929 році та став найбільш популярним і тиражним виданням за всю історію Німеччини. Але ця вистава буде також показувати ті події, які відбуваються у нашій державі.

5

6

7

«Цей роман співзвучний з тими подіями, які сьогодні відбуваються у нашій країні. І знову ж таки є різні типи театрів, режисерів, митців. Є такі, які абсолютно космополітично ставляться до цього. Я нікого не засуджую, але вони вважають, що мистецтво має бути собі мистецтвом, і знаходяться осторонь і не співпрацюють з тим, що відбувається сьогодні у суспільстві. Я таки не такий, і Олексій не такий. Він довго виношував цю ідею. Я думаю, що вона буде актуальною, на жаль, і болючою, але у нас такий час, і нам треба це переболіти, щоб вилікуватися і виздоровіти. Я впевнений, що у нашій країні народиться, та й у нашому театрі, ще один дуже класний режисер. Я завжди цьому тішуся. Тому покладаю на Олексія величезні надії. Він найкращий мій учень в плані режисури», – розповідає Ростислав Любомирович.

Варто зазначити, що цей роман інсценізований вперше в Україні. Є 6 хлопців – молоді актори театру. Деякі з них вже активно про себе заявили. Це Ігор Захарчук, Олексій Лейбюк, Євген Холодняк, Іван Бліндар.

Але є ще двоє акторів – Віктор Абрам‘юк та Микола Сливчук. Це молоді актори, вчорашні студенти, які швидко влилися в акторський  колектив.

8

9

10

«Це теж вносить свою родзинку. Адже війна, на жаль, віку не питає», – каже директор театру.

Як було сказано вище, два роки Олексій Гнатковський готував цю інсценізацію. А все тому, що актор достатньо багато задіяний у театрі. Тому часу обмаль на підготовку.

«Ми з Ростиславом Любомировичем радилися, і в серпні місяці ми взялися за виставу. Він заставляв мене, казав: “Роби! Треба якісь рамки ставити і тягнути немає куди”. Я йому за це дуже вдячний. Дуже велике щастя мати хороших вчителів. Мені також пощастило з вчителем Ростиславом Держипільським. Я маю чим пишатися»,  – ділиться Олексій Гнатковський.

11

12

13

14

Новоспечений режисер запевняє, що за ці два роки дуже змінилися ідея та завдання цієї постановки.

«Вона мене зачепила перш за все тим, що мова йде про втрачене покоління, як явище, яке було дуже поширене у Європі після Першої світової війни. Я розумію, що після війни, особливо у сучасному світі в західних країнах, дуже поширеним є таке явище, як післявоєнна реабілітація ветеранів. А в нашій країні, на жаль, цього немає. Є тільки поодинокі випадки волонтерів, а держава про це не говорить взагалі. Ми маємо небезпеку наразитися на цілий пласт таких людей, які повертаються з війни і не можуть знайти себе у суспільстві», – зазначає  Гнатковський.

Також режисер говорить, що відколи тримав у руках цю інсценізацію, то до нього постійно приходили якісь думки. Він сподівається, що глядачі їх побачать у виставі. Також він додав, що весь сенс закладений у назві твору «На західному фронті без змін». Один із персонажів говорить, що він помер у такий період війни, коли було спокійно: у хроніці того дня сказали, що на західному фронті без змін.

«Так само і зараз. Ми звикли до тієї війни, що раптом почали приймати цю війну, як щось буденне. Це найстрашніше, напевно, в суспільному, політичному, людському розумінні явище – війна», – говорить Олексій.

15

16

17

Цікаво, що режисер із акторами йде до того, щоб показати еволюцію.

«Текст написаний про війну, а ми ставимо про мир. І в тексті є дуже багато смерті, а ми ставимо про життя», – наголошує режисер.

Акторська команда вистави складається з 6 хлопців. В самому романі є основний персонаж – Пауль Бойлер. А у виставі Пауль Бойлер – це всі шестеро хлопців. Звісно вони мають свої імена, але у кожному епізоді головну лінію бере на себе інший персонаж. Тобто вистава не про одну людину, а про шістьох.

«Це дуже класні люди, особистості та актори. Крім того, що ставимо виставу на важливу тему, ми отримуємо величезне задоволення від цієї роботи. Ми спішимо на репетиції, нам цікаво сперечатися. Серед нас немає дівчат, і ми можемо говорити вільно та відверто»,  –  ділиться новоспечений режисер.

18

19

20

Але без дівчат вистава таки не обійшлася.

«Ми взяли двох дівчат, бо без них вже дуже нудно», – сміється Гнатковський.

Також до постановки долучився і художник Нікіта Тітов, з яким театр працював над постановкою «Оскар і Рожева Пані». Він подав дуже цікаві ідеї щодо постановки.

“Це буде візуалізація і тіньовий театр. Щось таке на межі. Ми визначилися з ним, що будемо працювати у течії експресіонізму”, – розповідає Олексій Гнатковський.

Нагадаємо, що показ вистави відбудеться також 1, 15 та 26 грудня.

21

22

P.S.: Хоч вистава і з віковим обмеженням 16+, адже війна постає у виставі подекуди у неприкритому вигляді, але переглянути її повинен кожен. Справді, у виставі були “неприкриті” моменти, але, як сказав Ростислав Держипільський: “Війна, на жаль, віку не питає”. 

На виставі були присутні діти, і після перегляду зі сльозами на очах вони розпитували батьків: що було у 1918 році? чому? така сама ситуація зараз на Сході України? 

Важливо чесно відповідати на такі запитання, адже чим швидше діти зрозуміють це, тим швидше вони стануть свідомими громадянами своєї країни. Приховувати цю трагедію від них неможливо!

Виходячи з театру, люди в захваті ділилися враженнями та згадували своїх знайомих, які колись воювали за свою країну, та тих, які зараз це роблять.

І правильно сказала жінка, яка сиділа позаду мене:

“Цю виставу насамперед повинен побачити агресор, який вбивав та вбиває наших молодих хлопців”.

Підготувала Ірина КУЙБІДА