Logo

7 Січня 2020, 14:14
Теги: коляда

Як гуцули святкують різдвяні свята

Окрім принад засніжених Карпат, ваблять численних туристів на Івано-Франківщину ще й місцеві звичаї та традиції, зокрема - різдвяно-новорічні особливості.

Гуцульські колядки досі зберігають ознаки язичницьких вірувань, прославляють Бога та все навколо, Голос України.

Цими зимовими днями до Івано-Франківщини традиційно великий наплив туристів. Крім принад засніжених Карпат, ваблять місцеві звичаї і традиції. А зокрема — різдвяно-новорічні особливості. Тут, у високогір’ї, вони збереглися, мабуть, з язичницьких часів.

Береза з дзвіночком
Помандруємо й ми на Прикарпаття. Спочатку зупинимося в мальовничому місті Яремчі. Колядувати тут люблять. Навіть міський голова Василь Онутчак ходить із партією. Так тут називають гурти, щоб на Різдвяні свята встигнути обійти всіх господарів.

«7 січня, першого дня Різдва, священик роздає в церкві дзвіночки «березам» — керівникам партій. Голосним звуком гурти сповіщають про свій прихід господарів. Прославляють новонародженого Христа традиційними колядками та старовинними гуцульськими колєдами. Виконання однієї може затягнутися й на півгодини. Ґазди запрошують до хати, гостять, обдаровують. «Берези» весь прихід ретельно фіксують та на Старий Новий рік традиційно збираються у храмі й виголошують списки пожертв», — розповідає міський очільник.

Василь Онутчак знає тих колєд безліч, бо передаються із діда-прадіда. Одна з них — «Славен, Боже». Як і всі гуцульські пісноспіви, вона небагата на мелодію, натомість глибока за змістом:

Ой, у ліску-ліску
на жовтім піску
Славен ‘єс, Боже.
Росте деревце,
тонке, високе.
Славен ‘єс, Боже...

Так може бути й 50 куплетів: переповідають у них біблійні історії, славлять Бога, вітають господарів. Кожному колядують по-іншому: дітям, вдовам, поважним ґаздам та ґаздиням. Бажають, щоб були «золоті ворота, срібні подвір’я, ні мла, ні вражда, ні вода на двір не лягла». І в кожному домі знають, що приповісти. А ще тут трембітами сповіщають народження Христа. Велично й святково.

На щастя, цивілізація сюди добирається повільно
Василь Онутчак розповідає, що колядувати залюбки ходять і туристи. Приміром, у приватній садибі «Полонина Перці» у найвисокогірнішому селі Яремчанської міськради Яблуниця активно популяризують гуцульські традиції. Записують у старожилів спогади, колядки, зібрали багатий етнографічний матеріал. Одягають туристів у традиційну «вберю» (одяг): капчурі, холошні, кептарі, сардаки, сорочки, запаски, чільця та хустки, чоловічі крисані, шапки-рогачки, петики — верхню вовняну куртку-накидку, підперезану чересом.

«Ми зібрали сорочки, яким понад сто років. Від них особлива енергетика, бо з льону. Та й кожна вишивальниця під час роботи неодмінно молилася, щоб уберегти власника ноші (одягу) від якоїсь напасті. Так само не переносили колись один в один візерунки, щоб не перебрати на себе прокляття чийогось роду. Такі вироби несли захисну функцію, отож і нині в таких сорочках комфортно», — розповідає етнограф садиби «Полонина Перці» Анна Іванишин.

Так само — символи Святвечора:

За віконцем
свищ-мороз тріщить,
А в покої прибран житній сніп стоїть.

Тут, у горах, гуцули жили ізольовано, тож автентика досі збережена. Навіть язичництво. Приміром, ялинки не прийнято рубати, бо то живий організм. Натомість на свята павуки та піраміди із соломи — як символ Всесвіту. Вважалося, що вони вбирали в себе погану енергетику.

«Щоб не дати пропасти цьому надбанню, ми скуповуємо покинуті гуцульські хати. Яблуниця особлива ще й тим, що тут ще за Австро-Угорської імперії проклали дорогу. Нині це авто-
шлях Мукачево—Львів, а старожили досі величають його «цісарським». Неподалік — знаменитий Яблуницький перевал, далі вже Закарпаття. Що вище в гори — то більше збереглися сліди язичництва», — продовжує оповідь співрозмовниця.

Цивілізація до Гуцульщини добиралася повільно, тож горяни давали собі раду самотужки, вміли лікувати травами, слухали природу. Одяг творили колоритний, барвистий, у такий спосіб задобрю-ючи богів. Бо вважали, що чистою та красивою має бути не тільки душа, а й тіло. Щоб зовнішнім виглядом викликати позитивні емоції. Можливо, тим пояснюється особливий стан перебування в Карпатах: не лише через споглядання височин та віковічних дерев, а й доброзичливого місцевого люду.

Івано-Франківська область.

Фото надано Яремчанською міськрадою.