Перше вересня вже близько. Дедалі частіше батьки майбутніх першачків прокидаються посеред ночі від того, що мозок складає списки необхідного, підраховує витрати, викреслює придбане і ніяк не дає відпочити…
Крім матеріальної складової нас, батьків, тривожить і те, чи наші діти дадуть собі раду в школі, чи їм сподобається навчатися, чи хороша буде вчителька, чи добре вона ставитиметься до дітей, чи будуть вони її любити і чи готові діти (а може, ми?) бути самостійними особистостями. Хоч як крути, але тривог безліч. Деякі виправдані, деякі навіяні середовищем, але всі вони однаково забирають наш спокій і впевненість.
Ось кілька пунктів, які допоможуть нам опанувати ситуацію і дозволять визначити пріоритети.
Значно полегшить завдання попереднє знайомство з першою вчителькою. Вам буде корисно знати, що вашій дитині подобається людина, яка протягом найближчих чотирьох років буде суттєвою частиною вашого життя. Не менш важливою є і ваша добра співпраця з учителем. Підтримка його авторитету. І коли я говорю про співпрацю, то не пакунки й подарунки маю на увазі, а справжнє порозуміння та кооперацію. Пам’ятайте: ви з учителем — заодно, у вас спільні інтереси. Не перетворюйте школу на поле бою.
Перший клас це не змагання між батьками, хто більше грошей витратив на шкільне приладдя. Поставтеся до справи практично: купіть те, що насправді потрібне, і те, що довговічне. Якщо це ваш первісток, то ви ще не знаєте, але після кількох тижнів шкільного життя дорогі й дешеві спортивні штанці, а також штани від шкільної форми мають однаковий вигляд і колір: сіро-бурий. А фарба, пластилін і клей однаково важко відпираються як від дорогих, так і від дешевих блузочок та спідничок. Тому не майте докорів сумління, що не купуєте дитині дорогих речей. Дорожче не завжди краще.
Ох, ця болюча тема! Ну хто при здоровому глузді, та ще й добровільно, піде проходити ці сім кіл пекла? Пасувало б сказати, що завбачливі батьки проходять його з дітьми ще у травні, але оскільки зараз серпень, то ця мудрість уже зайва. Але оскільки без медогляду дитину до школи не візьмуть, то варто сприймати цю процедуру як шанс нарешті отримати цінні знання. Вони, звісно, коштуватимуть вам трохи часу і нервів, зате дадуть чітке уявлення про стан здоров’я вашої дитини. Тут можна би висунути море аргументів, але я наведу лише один: життя дитини дорожче за всі незручності, з якими доводиться мати справу у держустановах поліклінічного типу. Тому візьміть талон до кардіолога, відвідайте окуліста і таки спробуйте пробитися до хірурга. Ну, й аналізи — почніть від них.
Рекомендую вивчити розташування усіх крамничок канцтоварів, їхній асортимент і ціни у вашому районі та ще у двох прилеглих. Навіть більше: потоваришуйте з продавцями — вони тепер частина вашого життя і запорука знижок. Та по‑справжньому вас втішать ціни на зошити й іншу канцелярію, якщо вдасться потоваришувати з батьками однокласників вашого першокласника — гуртом дешевше. Багатодітні це вже знають. Та й мати «спільників» у такий нелегкий життєвий момент, як початок школи, — безцінне.
Не поспішайте дарувати дитині дорогі ґаджети, а якщо вони вже є, то не варто давати їх дитині до школи. Якщо справді є необхідність у телефоні — нехай це буде проста модель, стійка до падінь та недбалого ставлення. Діти не розуміють цінності предметів у грошовому еквіваленті, я вже мовчу, що вчителям на уроках доведеться змагатися за увагу з Андроїдом. Не знаю, хто виграє, але дитина точно залишиться у програші. А ви — у мінусі.
І на завершення. Дуже важливий пункт. Почніть навчальний рік із Богом. Підіть разом із дитиною до храму, візьміть портфелик і шкільні приладдя на освячення й просіть про терпеливість для себе, світлий розум для школярів та мудрість для вчителів. З Богом!
Щиро ваша, мама, яка цього року вже втретє «йде» у перший клас.
Джерело: CREDO
