Цьогоріч громадський ресторан Urban Space 100 відібрав 7 міських проектів, з 17 поданих, для фінансування в межах зимового сезону ґрантової програми. Одним з переможців став проект «Мультимедійна класика».
Його створили головний редактор видавництва «Вавилонська Бібліотека» та «Цивілізація» Роман Малиновський з командою. Це буде онлайн-публікація знакового для світової літератури твору – «Джакомо Джойс» Джеймса Джойса. У собі вона поєднає анімовану графіку, спеціально створений музичний супровід та інші інтерактивні можливості.
Як відбувалась робота над проектом, чому саме «Джакомо Джойс» та про тонкощі перекладу під мультимедійну публікацію журналіст Типового Франківська поспілкувався з творцями проекту «Мультимедійна класика».
- Як виникла ідея проекту мультимедійної публікації?
Роман Малиновський: Ідея зробити такий проект в Україні виникла в дизайнера Олександра Проценка. Ми з ним раніше працювали над українським виданням роману «Який чудесний світ новий!» Олдоса Гакслі у «Вавилонській бібліотеці». Минулого літа він захищав диплом, закінчуючи магістратуру у Львівській політехніці по дизайну, тема дипломної передбачала створення інтерактивного сайту по класичному твору художньої літератури. Тоді Саша звернувся до мене і сказав, що йому шкода робити цей проект лише для диплому, він би хотів зробити його публічним. Якраз тоді я розмірковував над ідеєю видавництва «Цивілізація», яке би мало пропонувати якісь нестандартні, нетипові видавничі підходи. Пропозиція Саші ідеально пасувала для «Цивілізації». Це і стало першим проектом «Цивілізації»!
Залишалося вибрати автора. У нас був цілий список авторів, з якими хотілося попрацювати, але ми зупинились на Джойсові досить безапеляційно. Себто ані Марк Твен, ані Джек Лондон, ані Райнер Марія Рільке так добре не підходили для проекту, як Джойс. Джеймс Джойс – новатор, з нього фактично почалася сучасна світова література. Ми одразу вибирали автора, який би міг працювати з малим літературними формами - «Джакомо Джойс». На сьогодні це єдиний твір автора, який не має книжкового видання. Твір перекладався, але публікувався у різних журнальних варіантах та електронних публікаціях.
- Хто складає команду «Мультимедійної класики»?
Роман Малиновський: Я веду організаційні роботи як головний редактор видавництва, Джеймс Джойс – наш автор, Ярослава Панко – перекладачка, редактор – Ярослав Довган, коректор і редактор перекладу – Мірик Боднар, дизайнер – Олександр Проценко, композитор – київський діджей Мікі Ґалас. Олександр Проценко працює над програмною частиною.
- Як відбувалася робота над текстовою частиною проекту? З чого власне розпочинали?
Роман Малиновський: Спочатку у нас був варіант видавати один з існуючих перекладів «Джакомо Джойса». Їх, крім Ярославиного, існує ще три.
Ярослава Панко: Чи чотири?
Роман Малиновський: Ні, твій четвертий. Для нашого абсолютно нового, з нестандартним підходом, проекту ми вирішили створити сучасний переклад, щоб побачити як змінювалася українська мова. Бо переклад – це завжди робота з мовою. Перший переклад «Джакомо Джойса» був зроблений в 1995 році, другий – в 2004, третій – в 2011, і ось ми в 2018 році зробили ще один. Той, хто любить літературу, може сісти і послідовно прочитати ці 4 переклади одного і того самого тексту. Його обсяг – 16 сторінок. Читач матиме змогу подивитися, як змінилася українська мова між 1995 і 2018 роками. Чи змінилося щось в підході до перекладу? Чи можна запропонувати щось нове в ритміці, в звучанні, в структурі тексту, перекладаючи один і той самий твір?
Раніше ми працювали з Ярославою в кількох суміжних проектах «Вавилонської бібліотеки» над публіцистикою і літературною критикою за виданнями New York Time, The New Yorker. Ці проекти ми ведемо уже кілька років, і вже тоді я знав, що з нею, як перекладачкою, варто попрацювати над художнім текстом. Я пам’ятаю, як написав Ярославі: «Я пропоную тобі проект, але ти мусиш дуже добре все зважити, тому що це Джойс». Джойс – дуже складний, це офіційно один з найбільш суперечливих та складних авторів у літературі 20 століття.
Останніх кілька місяців ми готуємо промо-кампанію по Джойсу, і ми підібрали 20 висловів світових літературних класиків про Джойса. Те, що вони пишуть про нього… «Джойс – це основа». На нього оглядалися всі великі. Це моноліт
- Ярослава, розкажи про свою частину роботи в проекті. Скільки часу тривала робота над перекладом?
Ярослава Панко: Робота була фрагментарною, бо так сісти й перекласти Джойса зараз неможливо. Також дуже довго триває узгодження різних моментів, редакція, корекція. І для мене в роботі з перекладом дуже важливі деталі. Тому я можу Романові виписувати місяцями з приводу одного і того ж слова.
Роман Малиновський: Ти маєш бути спокійна – так роблять всі перекладачі…
Ярослава Панко: Так, але для мене це перший такий глобальний досвід у художньому перекладі. І тому, цей процес був дуже хвилюючим.
Роман Малиновський: Джойс – це один з найважливіших стилістів у світовій літератур. В його творах немає нічого зайвого! Якщо це слово тут є, воно важливе, і воно може означати дуже багато. Наприклад, одна з останніх справ, якою ми займалися - приблизно тиждень у листуванні обговорювали втрьох (я, Ярослава і редактор перекладу Мірик Боднар – ред.) як перекласти одне слово в середині тексту. Тиждень! Йшлося про слово «virgun» і про те, як його перекласти: «дівчина», «дівчинка», «діва», «дівча». Сам «Джакомо Джойс» - це текст, побудований на дуже тонкій грі настрою, ставлення оповідача до героїв і до ситуацій. Ми просто величезні листи списували про те, що можна використати слово «дівча», але слово «дівча» має таке то значення. І в залежності від того, яке слово ти вибереш – так перед читачем і розгорнеться твір.
Ярослава Панко: Тут якраз проблема в тому, що мови не співпадають. Завжди є мовна різниця, яку ти не зможеш здолати. Скажімо одне слово «virgin», яке ми обговорювали, в англійській мові охоплює дуже багато значень. А в українській немає такого відповідника, який би всі ці значення передавав. І нам доводиться щось обирати, і чимось жертвувати. А жертвувати не хочеться, тому що складається враження, якщо у Джойсовому творі щось опустиш, то це все!.. Просто катастрофа. Хочеться передати увесь спектр Джойсових думок, тим паче цей твір автобіографічний. Це його, це не художня задумка, не якийсь сюжет.
- Мультимедійна публікація вийде під логотипом видавництва «Цивілізація». Як воно пов’язане з «Вавилонською бібліотекою» і чи пов’язане взагалі?
Роман Малиновський: «Цивілізація» заснована минулого року. В іноземній книговидавничій сфері існує таке поняття як «імпринт». Це коли більше видавництво створює суміжне видавництво, яке займається певним напрямком роботи. Наприклад, філософське видає тільки філософську літературу. Тобто такі вузькоспрямовані підвидавництва. У випадку з «Вавилонською бібліотекою» і «Цивілізацією» збережено цей принцип. «Цивілізація» не є імпринтом «Вавилонської бібліотеки», а є паралельним видавництвом, яке займається проектами більш експериментальними, які не підходять для формату «Вавилонської бібліотеки».
- Які переваги відкриваються перед читачем, коли він зможе скористатися результатом вашої праці – прочитати «Джакомо» в мультимедійному варіанті?
Роман Малиновський: Ну це з категорії того, що треба побачити (сміються). Це треба побачити і відчути, але я особисто є прихильником паперової книжки. Паперова книжка - це номер один. Я погоджуюся з думкою Умберто Еко, який колись казав: «Вам не позбутися книжок». Нам не позбутися книжок і переваги, які дає текст, прочитаний на паперовій книжці, він є незрівнянно більшим, ніж текст прочитаний в книжці електронній. «Джакомо Джойс» не є електронною книжкою в класичному розумінні. Саме тому ми наголошуємо, що це мультимедійна публікація.
- Як вона буде виглядати?
Роман Малиновський: Мультимедійно опублікований твір – це окремий інтернет-сайт. Коли у вас буде лінк, ви можете на нього зайти з будь-якого пристрою, під’єднаного до Інтернету. Сайт буде адаптований під різні операційні системи для того, щоб він підлаштувався під екран телефону, планшету чи ноутбуку. Текст буде розміщено у супроводі анімованої графіки, яка буде змінюватися. Вона буде працювати на те, щоб емоційно підсилювати враження від читання. Також буде музика без слів, фоновий шум. Читач, якому це буде заважати, зможе виключити. Ми розробляємо також опції, які дозволять читачеві обирати. Проект дуже вчасний і доречний, тому що зробили би ми його 10 років тому - технічних можливостей не було. Для того, щоб з ним ознайомитися треба було би зробити якесь додаткове зусилля. А зараз в кожного є телефон з екраном і цього досить для того, щоб зайти на сайт і прочитати це оповідання.
- А не думали над тим, щоб додати ще аудіосупровід? Мультимедійна публікація може включати такий елемент, коли читач бачить текст і чує його. Можливо це варіант для лінивих читачів, але все ж?
Роман Малиновський: Бачиш, цей проект можна розширювати і поглиблювати просто до безкінечності. Ми не думали про такий варіант. Але, скажімо, сайт може бути запущено без аудіосупроводу, а от через місяць з’явиться ще й аудіосупровід. Чому б ні? Це гарна ідея, дякую.
- Які публікації світової класики в обсязі кількасот сторінок можна очікувати згодом?
Роман Малиновський: Я не думаю, що великий текст з мультимедіа це хороша ідея. Ти можеш дозволити собі зробити довшим читання 16 сторінок на кілька днів для того, щоб відчути кожен крок. Я вважаю, що саме мала форма найкраще підходить для мультимедійних проектів.
- Чи хотіли б мультимедійно опублікованими класичні чи сучасні твори української літератури?
Роман Малиновський: З класичним це було б можливо, хоча існує небезпека попасти у зону ризиків «Ви взяли Франка і спаплюжили його». З сучасним – опублікував видання письменника, образив десятьох інших письменників. Ні, я не хочу вирішувати ці супутні проблеми. Натомість, один з майбутніх проектів, які я обмірковую для «Цивілізації», це своєрідне порівняння: ось переклад, наприклад, Марка Твена, який зробив Іван Якович Франко, а ось переклад того самого оповідання Марка Твена, який зробив перекладач сьогодні, в 2019 році. І от воно дуже добре показує, як змінилась мова за сто років.
- Які проекти плануєте реалізовувати після мультимедійної публікації «Джакомо Джойса»?
Роман Малиновський: Наступним буде проект альманаху MONO. Це альманах, який присвячений трьом польським письменникам, кожен з яких народився, жив і дехто помер на території сучасної України. Працювати над цим Альманахом – це працювати над темою самоідентифікації, історії нашої країни, руху оцього міграційного кордону. Бо, наприклад, хто такий Бруно Шульц? Він польський письменник чи український? Чи він галицький, єврейський письменник польського походження, який писав польською мовою? І цих письменників буде три: Бруно Шульц, Станіслав Вінценз, Зиґмунт Гаупт. Як виглядатиме цей проект? – Це буде Альманах з есеїзованими інтерв’ю перекладачів, які працювали над творами цих письменників, перекладаючи з польської на українську. Це Тарас Прохасько, Юрій Андрухович, Тарас Возняк, Андрій Павлишин, Андрій Шкраб’юк і Віра Меньок.
А в Ярослави можуть бути плани на переклад якоїсь художньої літератури.
Ярослава Панко: Я якось не планую, я імпровізую по житті. Тому я поки що чекаю на «Джакомо Джойса». Джойс був новатором і, думаю, він би зацінив наш проект (усміхається).
Розмову записала Надія Ярема
