Андрій Шевчук: «Я з дитинства мріяв про червону пожежну машину»

Про діяльність пожежної частини міста, професію рятувальника та екстремальні події розповідає начальник караулу ДПРЧ № 1 Івано-Франківська – Андрій Шевчук. Які найпоширеніші причини загорання, проблеми з якими стикаються у роботі пожежники та як вдається опанувати себе у критичній ситуації.

Про все це та більше читайте у розмові ТРК ВЕЖА.

– Андрію, розкажіть про специфіку вашої роботи?

– У зв’язку із соціальними та технічними умовами на пожежників сьогодні покладається дуже багато завдань різного характеру. Стереотип класичного пожежника, який тільки рятує від вогню, відійшов вже у минуле, оскільки навантаження на нас дуже різнопланові: психологічні, фізичні та моральні. Ми співпрацюємо із різними соціальними групами, нас залучають для надання різнотипної допомоги. Пожежі трапляються постійно. Бувають у екосистемах, житлових масивах, інколи у промислових. – Чому ви вирішилти обрати саме цю професію? – Ще з дитинства я хотів стати пожежником. У своїх наївних мріях малював великі червоні машинки. Вже у післяшкільному віці я твердо знав, що хочу бути пожежником. Відслужив строкову службу, де багато дізнався про діяльність пожежної охорони. Спочатку я десять років працював командиром відділення, а зараз я начальник караулу.

– Чи пам’ятаєте свій перший рятувальний виїзд?

– Пригадую палаючу квартиру. Загорання у шафі-купе. Температура була дуже високою. Я запам’ятаю це на все життя. Тоді було не те, що страшно, я просто відчував велику відповідальність. За це я і люблю свою роботу. – Як вдається не розгубитися під час пожежі?   – Пожежник повинен керуватися двома факторами – самоконтроль та самопідготовка. Готуватися потрібно постійно, як у моральному плані, так і у фізичному. Потрібно вміти діяти правильно у будь-якій ситуації, використовувати ті сили, які маєш, не боятися прийняття рішення. Я завжди наголошую, що людина повинна займатися над собою, не зважаючи на рівень, який уже досягнутий.

– Чи були випадки, коли під час пожежі було страшно і опускалися руки?

– Страшних ситуацій було багато, але ми ніколи не відступали, не робили кроку назад. Ми завжди йшли до кінця.

– Що ви відчуваєте, коли бачите, що під час пожежі для людей ви єдина надія? – В цей момент хочеться стримати паніку у людей. Я просто роблю свою роботу і не роблю акценту на тому, що я рятівник. Але прикро, коли часто можна почути негативні відгуки у адресу пожежника, мовляв, пожежники завжди без води і довго їдуть. На це я кажу, що потрібно спробувати попрацювати на нашому місці, тоді зрозумієте, чи це просто. Часто у стані шоку та паніки людям декілька хвилин видаються вічністю, тому здається, що пожежники довго їдуть. У нас не буває такого, щоб машини були без води, чи без пального.

– Які найчастіші причини пожежі у Івано-Франківській області?

– По-перше, це екосистеми. Люди підпалюють суху траву, залишають горіти і йдуть. На жаль, вони не розуміють, що траву не потрібно випалювати вщент. У місті, причинами пожежі слугують соціальні моменти: загорання їжі, залишений недопалок, погане з’єднання електроприладів. Все це через байдужість, яка дорого коштує.

– Розкажіть, чи бували за вашого досвіду екстремальні порятунки від пожежі?  – Найвище, де мені доводилося тамувати полум’я – це 13 поверх. Тоді ми по сходовій клітці прокладали магістральну лінію. – Що заважає роботі, з якими проблемами стикаєтеся? – Проблема для нас – це припарковані під вікнами автівки та прибудинкові санітарні зони. Буває таке, що власники грядок нарікають на нас, мовляв ми пошкоджуємо їхні рослини. А те, що у людей квартира палахкотить для них не важливо?

– Який графік роботи у пожежника?

– Начальник караулу працює одну добу, а три – відпочиває. Та в реальному житті виходить по-іншому: я відпочиваю тільки добу, решту часу забирають наради при керівництві, робота із документами. – Така професія потребує хорошої фізичної підготовки. Як тренуються пожежники? – У нас постійно відбувається підготовка і тренування. Кожної зміни проводимо заняття із спецпідготовки, працюємо із пожежно-технічним озброєнням, ми постійно тренуємося. – Яка ситуація із технічним оснащенням пожежної частини? – Вся техніка справна і ми намагаємося доглядати за нею як слід. Маємо спорядження, нещодавно отримали спеціальне взуття, рукавиці та каски. Добре, що керівництво намагається нам допомагати. Ми розуміємо, що зараз в пріоритеті держави – Схід. Нам допомагають німці, які надали для пожежної частини сучасний новий автомобіль.

– Які найяскравіші моменти роботи пригадуєте?

– Особливими завжди є пожежі у підвальних приміщеннях. Там можна побачити, як відбуваються всі процеси горіння та фізико-хімічні реакції. Все як у фільмах: вогонь гуляє у коридорах, все металеве – червоне. Ми притискаємося до землі і повзаємо. Таке видовище не для слабонервних, це пікова ситуація. – Що побажаєте франківцям? – Закликаю бути в міру безпечними. Часто біди трапляються від неуважності. А ще, щоб водії надавали можливість проїзду, не робили затори для рятувальних машин, не блокували під’їзди та залишали трішки місця під вікнами будинків. Це може допомогти врятувати чиєсь майно, а може і життя.