На південному заході від Києва російського окупанта відкинуто на десятки кілометрів від передмістя столиці. Поки військові мужньо тримають оборону, тероборонівці облаштовують укріплення від мінометних та артилерійських атак. Місцеві громади запроваджували тривалу комендантську годину задля безпеки місцевих, після якої люди вперше вийшли на вулицю майже за дві доби.
Про це йдеться в ТСН.
За всіма військовими статутами трьох Володимирів із різних країн на цих позиціях на Київщині розрізняють за позивними. Хоч відгукуються на прізвиська інших народів, поповнювати лави інтернаціонального легіону поки не хочуть. Поглибше закопатись у землю і вправно облаштувати окопи і бліндажі - така нині задача для бійців тероборони.
Аби стримати наступ російського окупанта на підступах до Києва бійці облаштовують захисні споруди усюди, де можна копати. Досвід війни з росіянами на Сході показав, чим кращий рів, тим більше шансів військовим вижити під час мінометного, артилерійського чи танкового вогню.
26-річний Сергій поки у статусі рядового і з таким же позивним. Радіє, що відслужив в армії і має навички, як поводитись зі зброєю. Він від першого дня війни в лавах місцевої тероборони. Каже, не міг бути вдома, коли дружина і син потерпали від ракетних ворожих нальотів, які були у місті у перші дні війни. «Всіх розбирали, хто хотів повтікали, а хто хоче захищати країну, всі тут на постах. Хай там кращого життя шукають, а нам і тут добре», - каже боєць.
Те, що російські окупанти готувались до атаки на Україну заздалегідь, підтверджує керівник Васильківської тероборони. Ворожих диверсантів теорборонівці виявляли по місту разом з розвідкою. Більшість із затриманих заїхали у населений пункт більше року тому. «Війна готувалася за 2 роки, бо ми вже виявили більше 20 людей. В нас пунктах є їхні люди скрізь, купили будинок, сім’я, але вони співпрацюють з Росією. Зараз є повна координація всіх спецслужб», - розповідає керівник місцевої тероборони.
Там, де російський ворог намагається підступитися, тероборонівці перекидають свої сили, аби разом із ЗСУ і спецпризначенцями не дати окупантам закріпитися в населених пунктах і селищах. Росіян це неабияк дратує, тому вони часто гатять по місту з неба.
Проходячи повз руїн, Алла разом з чоловіком і сином досі не може зрозуміти наміри окупантів прицільно гатити по цивільним об’єктам. «Ми хочемо миру над небом і щоб припинилась війна, нам страшно», - каже жінка.
Після тривалої комендантської години родина Алли навідувалась до пологового – напередодні їхня донька народила сила. «Донька народила онука, не можна було виїздити. Народжуються діти війни, хотілося, щоб діти родилися у мирній Україні, а вони орки налетіли на нашу землю», - плаче чоловік.
Фото з відкритих джерел
