Українські Карпати – вельми самобутні гори. Вони невисокі, але достатньо круті, тут безліч гірських річок, величезні ліси, широченні полонини і кришталево чисті озера. Тут збереглися практично незаймані цивілізацією місця, де можна відпочити від міського гамору.
Зробити це найкраще у поході. Відправитися в гори влітку буде ідеально – всюди спека, а тут віє прохолодою і свіжістю. Для новачків ідеально підійдуть маршрути «Великий Верх», «Стій» та «Гемба». Кожен з них не схожий на інший, колоритний та екстремальний по-своєму. А УНІАН.Туризм розповість, як вижити у справжньому поході в гори.
Підготовка до походу в гори
Для походу, навіть найпростішого, необхідна хоча б мінімальна фізична підготовка. Адже вам постійно доведеться дертися вгору або спускатися, проходити десятки кілометрів на день, а також нести рюкзак вагою 15, а то й 20 кг. У такому разі оцініть свої сили: чи маєте проблеми з диханням, серцево-судинною системою, суглобами (від різкого спуску можуть боліти коліна).
Також потрібно купити, взяти на прокат або позичити необхідне спорядження: палатку, спальний мішок, рюкзак, каремат, гамаші (захист від дощу на ноги), дощовик, декілька сухпайків. Благо, зараз у спеціалізованих магазинах пропонують комплекти для походів на будь-який смак.
Варто подбати і про змінний одяг, білизну, шкарпетки та взуття. Як відомо, у горах погода змінюється дуже швидко, і навіть в сонячний день вас може застати злива. Ви за лічені хвилини можете промокнути з ніг до голови, тому в рюкзаку має бути запасний комплект, щоб перевдягнутися і в результаті – не застудитися.
Так само, в поході легко спітніти, а тому щоб не застудити спину, слід вчасно змінювати футболку. Крім того, зверніть увагу на те, який одяг берете з собою: наприклад, з флісового волога випаровується краще, а отже – він швидше висохне, ніж, наприклад, з льону.
Також у пригоді стануть трекінгові палиці. Їх ви можете придбати у спортивному магазині, або уже на місці. Також можна задешево взяти напрокат (15-20 грн/день). Вони допоможуть дертися вгору, даючи опору на слизьких доріжках, та знімуть навантаження з ніг, коли ви будете спускатися.
Ніж та сокира у горах завжди пригодяться / Фото Вероніка Кордон
Ніж та сокира у горах завжди пригодяться / Фото Вероніка Кордон
Ну і обов’язково потрібен посуд (краще такий, що не б’ється – пластиковий або металевий) – чашка, ложка, виделка, тарілка. Знадобляться також котел для каші та юшки, сірники, які варто загорнути у непромокаючий матеріал, ножик та сокира – в поході доведеться самотужки добувати вогонь та рубати дрова.
Ніж та сокира у горах завжди пригодяться / Фото Вероніка Кордон
Щоб не заблукати, необхідно взяти з собою карту. Її краще роздрукувати заздалегідь, причому попіклуйтесь знайти мапу з відміченими на ній джерелами води та пунктами ДСНС. Щоб вберегти папір від негоди, краще заламінувати його або покрити скотчем. На електронні карти особливо не сподівайтесь – у горах техніка швидко може вийти із ладу, розрядитися, і вам доведеться мандрувати наосліп, що дуже небажано. У такому разі вірогідність заблукати зростає в рази.
І ще одне: обов’язково попередьте когось, куди і наскільки ви йдете, а також залишайтеся з ними на зв’язку під час походу, коли це можливо, щоб у разі чого вони могли повідомити відповідні рятувальні служби.
Маршрут на гору «Великий Верх»
Гора Великий Верх (висота 1598 метрів) – одна з вершин хребта Полонина Боржава, що знаходиться у Західних Карпатах. Хоча Великий верх є не найвищою точкою живописної Боржави, він користується неабиякою популярністю серед туристів, оскільки маршрут на гору є доволі легким для подолання та не вимагає серйозної фізичної підготовки.
Найприємнішим моментом кожного походу є підйом на вершину, де можна помилуватися карпатськими просторами, м'якими обрисами хребта Боржава та крихітними, неначе іграшковими, селами біля підніжжя гір.
Великий Верх густо вкритий кущами чорниць. Саме тому Баржавська Полонина у народі називається «чорничним раєм». Зробіть привал, адже туристам у поході не варто ігнорувати будь-які можливості поживитися: тут ви можете досхочу посмакувати вітамінами.
Однак надовго затримуватися на привалі не варто, адже запланований маршрут потрібно пройти до сутінків. Навколо гори розташовані не менш красиві місця: водоспад Шипіт, гори Плай, Стій, Гемба, Магура та Темнатик. Початківцям наступною зупинкою найкраще обрати водоспад Шипіт. Там можна освіжитися та поповнити запаси питної води. До речі, кількість живильної вологи потрібно контролювати – інколи між джерелами може бути декілька кілометрів.
Загалом сходження на Великий Верх та спуск до водоспаду Шипіт – це близько 20 км. Цю відстань при рівномірній ході та нетривалих привалах (20-30 хвилин) можна пройти з 8:00 до 17:00. Біля Шипоту можна обрати будь-яку з полонин, розбивати табір та готувати гарячу вечерю. Ставити палатки бажано на рівній місцевості. Також рекомендується ретельно закривати намети, адже не забувайте, що ночуєте у дикій природі далеко від цивілізації. Як мінімум їжаки, а максимум дикі кабани спокійнісінько можуть прогулюватися поряд з вашим місцем для ночівлі.
Наступного дня прокладаємо маршрут на найвищу точку походу – гору Стій, а це близько 18 км. Її висота – 1681 метр. Гора Стій розташована на півночі Закарпатської області, у південно-західній частині Полонинського Хребта. Вершина являє собою майже горизонтальну площадку діаметром до 100 метрів. Тут же знаходиться так зване «магічне коло» – залишки стаціонарної радарної установки, що діяла за часів холодної війни. А поряд на полонині Боржава можна побачити залишки колишньої військової частини. На вершині можна пообідати припасами та вирушати знову в дорогу.
Щоб знайти пристанок до сутінків, необхідно повернутися на основний хребет полонини Боржава. Маршрут у цьому місці проходить крізь безлісні полонини, покриті травою та чагарниками, тому не вирізняється особливою складністю. Хребет перетинають безліч стежок і гірських доріг, а по обидва боки, що дуже зручно, розходяться струмочки, що згодом утворюють річку Боржаву.
Якщо йти донизу, не звертаючи, можна наткнутися на сироварню. У ній працює вуйко Микола, який люб’язно дозволить вам самотужки зварити сир за особливою карпатською технологією, а потім ним посмакувати.
Для початку потрібно варити молоко, щоб від нього відділилася сироватка, далі утворений сир кладеться на пательню та обсмажується до хрусткої скоринки. На смак він не схожий на жоден магазинний сир, навіть італійський. Такий можна спробувати та придбати лише у Карпатах. Беремо власноруч зварений сир – він ще пригодиться нам під час вечері, дякуємо вуйку Миколі та продовжуємо шлях.
Карпати – особливе місце, тут ніколи не здогадаєшся, на кого чи на що натрапиш. Сироварня стала лише першим неочікуваним піт-стопом у нашому маршруті. Наступним виявилася справжня гірська лісова баня. Її спорудили тутешні дауншифтери – люди з усієї України, які щороку кидають офісне життя та на 2-3 місяці приїжджають у Карпати, щоб перезавантажитися. Вони живуть у наметовому містечку, без будь-яких зручностей та технологій. Однак тут панує неймовірна атмосфера дружелюбності та спільності. Вони не вживають алкоголю, не терплять агресії та харчуються тим, що дають ліси – ягодами, грибами, а також продуктами, які їм приносять інші туристи.
Щоб забезпечити собі мінімальний комфорт у плані гігієни, хлопці самотужки спорудили баню. Її виклали з каміння, яке знайшли поряд. Баня працює за усіма канонами – вогнище нагріває каміння, яке збризкують водою, і таким чином отримують пару. Що може бути краще, ніж відвідати саморобну баню в Карпатах, а потім освіжитися у водоспаді, що знаходиться поряд.
Свої намети можна встановити поряд із табором дауншифтерів, адже в компанії завжди веселіше. Далі стандартна процедура – перевдягання та пошук дров для багаття. Розводимо вогонь, готуємо найсмачнішу кашу, вечеряємо та налаштовуємося на завтрашній останній ривок у цьому маршруті – дороги назад, до цивілізації.
А поки можна відпочити, помедитувати, відновити сили, насолоджуючись найкрасивішими краєвидами призахідних Карпат.
Похід у Карпати – не найкомфортніший відпочинок. Він втомлює, виснажує, перевіряє тебе та твою витримку, палить сонцем та заливає дощами. Однак взамін він дає неймовірне натхнення, перезавантаження та енергію, яку неможливо отримати більше ніде. Хтось приїздить сюди на три дні та заряджається на півроку, а хтось залишається на три місяці. У цьому магія Карпат, і зрозуміти її можна, хоча б раз потрапивши під її силу.
Вероніка Кордон
