Хто бував в Українських Карпатах хоч раз, назавжди запам'ятає їх вершини. Стрімкі кам'янисті, порослі ялівцем чи засніжені — високі гори ваблять у будь-яку погоду чи пору року.
Створення Чорногірського гірського пошуково-рятувального поста у приміщенні колишньої обсерваторії на горі Піп Іван підтвердило свою необхідність та актуальність самим життям. Поки що цей підрозділ працює лише в тестовому режимі, однак врятовані його працівниками туристи цілком реальні.
30 січня 2016 року став фактично другим днем народження для 32-річного юриста з Івано-Франківська Андрія Зеркевича. Цікавий та захоплюючий підйом на двотисячник Піп Іван - гору заввишки 2028 м, котру також називають Чорною Горою чи Білим Слоном – ледь не закінчився трагедією. Це була перша Андрієва мандрівка зимовою Чорногорою. А на Піп Іван вирішили піднятися тому, що взимку гора надзвичайно мальовнича, коли сніги огортають обсерваторію.
Ось як пригадує той ранок сам Андрій: “30 січня 2016 року – це фактично було наше перше серйозне сходження на Чорногору взимку. Взагалі горами почав цікавитися ще у 2010-му році, хоча мандрували ми лише влітку та восени.
А у той день ми розпочали сходження рано-вранці з полонини Веснарка. Вітер був просто шалений. Наша група розтяглася схилом. Я йшов останнім, щоразу допомагаючи одному зі своїх товаришів. Одягнений я був досить легко: на футболку накинена штурмова куртка, адже доводилось нести важкий рюкзак.
Моменти свого рятування пам’ятаю фрагментарно: свідомості не втратив, однак найшло якесь заціпеніння».
У той же час сходили на Піп Іван і начальник групи організації реагування на надзвичайні ситуації аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС в області Тарас Бринда разом із волонтерами. Вони якраз чергували на Чорногірському гірському пошуково-рятувальному посту та здійснювали обхід території.
Про Андрієву групу їм було відомо, адже хлопці попередньо зареєструвалися. Тож рятувальники вирішили перевірити, чи все гаразд. Був страшенний вітер, видимість надзвичайно низька, довкола повно снігу, тому така завбачливість виявилася напрочуд доречною та цілком виправданою.
Розповідає начальник групи організації реагування на надзвичайні ситуації аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС в області Тарас Бринда: «Ми помітили, що серед учасників туристичної групи, яка піднялася, Андрія не було. Я пробіг 200 метрів схилом донизу, проте через хмари нічого побачити не міг. Тут я помітив чоловіка. Мені здалося дивним те, що він виглядав дуже низьким: чи то сидить, чи то стоїть на колінах. Я підбіг до нього і мені здалося, що щось не те: людина начебто при свідомості, очі відкриті, проте на запитання відповідає через раз. Це було крайнє знесилення.
До обсерваторії було метрів 500, однак витягти туди Андрія мені самому було не під силу. Тож я накинув на нього теплу куртку, допоміг залізти у спальник, пообкладав всіма теплими речами, які лише міг знайти, і кинувся по допомогу.
Один із волонтерів та друг Андрія потім допомогли мені дотягнути його до будівлі обсерваторії. Двері довелося відкопувати, адже вони були геть заметені снігом. Відкопали вхід так, що можна було пролізти, опустили Андрія у приміщення, дали випити гарячої води з цукром. Запалили котел, аби кімната загрілася. Десь години за дві наш постраждалий повністю оклигав. Слава Богу, не мав ні обморожень, ані інших травм, просто були якісь сповільнені реакції.
Ургентної медичної допомоги турист не потребував, тож разом із оперативним черговим Управління ДСНС в області, якому я доповів про випадок, було вирішено залишити людину на ніч, а вранці провести групу донизу».
Вранці 31 січня погодні умови на Чорногорі були настільки несприятливі, що до села Шибене довелося рухатися за GPRS-навігатором.
Порятунок Андрія Зеркевича є для нього справжнім дивом.
«Якби не цей рятувальний пост, не рятувальник Тарас, то мандрівка могла б закінчитися для мене трагічно, - каже 32-річний івано-франківець. – Саме тут такий підрозділ потрібний однозначно. Чорногора – популярний хребет для туристів з усієї України. Я навіть не думав, що стільки екстремалів здійснюють тут сходження навіть узимку, за дуже несприятливих погодних умов. Це дуже красива, проте й складна місцина. Допомога рятувальників може знадобитися не лише початківцям, а й досвідченим туристам».
Січнева пригода не знеохотила молодого юриста до гірських мандрівок, проте зараз він буде набагато серйозніше та виваженіше ставитися до підготовки і здійснення сходжень у Карпатах. Доля подарувала йому другий шанс для життя, тож відтепер він цінуватиме його ще більше.
