З лютого 2022 року Польща була тією країною, яка максимально підтримувала Україну. Неймовірна кількість гуманітарних вантажівок, танків, літаків, військових вантажівок допомогла нам тоді вистояти.
Українці, які знайшли прихисток у цій країні, отримали вільний доступ до праці, медицини, освіти, соціальної виплати. Багато хто з поляків безкоштовно приймав наших земляків у своїх будинках, підтримував фінансово та морально.
Здавалося, що держави готові нарешті зняти проблему протилежного ставлення наших народів до конфліктних історичних подій. Принаймі про це свідчила поведінку Володимира Зеленського та Анджея Дуді. Протест в один момент таку «ідилію» у міждержавних відносинах зламала проста і банальна річ – політичний інтерес.
У Польщі наблизилися парламентські вибори. Поряд із проблемними питаннями в межах Європейського Союзу, які все більше виливалися в політичному гаслі, важливе місце зайняло і «українське питання».
Особливо цей напрямок підігрівався ультраправою партією «Конфедерація», яка виступає проти будь-якої допомоги Україні і займає абсолютно проросійську позицію. Але основним її козирем став банальний популізм, який полягав у визначені ворога, який «став причиною всіх проблем поляків».
Таким ворогом, звичайно, «Конфедерація» визначила Україну і українців. На жаль, позиція влади верхівки виявилася млявою. Замість того, щоб «отримати удар» і відповідати, партія влади поступово сама почала частково використовувати подібну риторику. Це призвело до серйозної «зернової кризи», яка вилилася в публічні реклами та викликання одного між президентами наших країн.
Серед політичного опису часто використовували термін «орбанізація Польщі». Він став реакцією на маніпулятивну поведінку влади, яка говорила про підтримку України, у той же час наносячи болючі удари по економіці нашої держави.
Примітно, що така поведінка не допомогла партії «Право і Справедливість» за результатами виборів залишитися при владі. Тому ще більшим політичним цинізмом виглядає криза вантажних перевезень. Тут польська влада у перехідний період по суті підіграла мітингарам, намагаючись навісити весь негатив на наступного прем’єр-міністра Дональда Туска та його партію «Громадянська коаліція».
Перші кроки нового польського премʼєра, як і передвиборча риторика, дають привід сподіватися на покращення відносин між Україною та Польщею. Хоча і великий ілюзій малювати не варто. Єдине можна сказати точно – «орбанізація» Польщі програла, але проблем України принесла чимало.
Політолог, засновник агентства соціальних технологій «VD Consult» Володимир Джигіта
