Реєстрація традиційного сиру створить додаткові можливості для розширення експорту та розвитку гастрономічного туризму.
Гуцульську коров’ячу бриндзу, яку виготовляють у гірських районах Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, невдовзі мають зареєструвати в Україні як продукт з географічним зазначенням. Це буде вже другий автентичний український сир, що відповідає всім європейським вимогам до реєстрації і має право на визнання в ЄС, йдеться на Zaxid.net.
Документи на його реєстрацію подав проект Європейського Союзу «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні».
«Сподіваємося, що цього місяця нашу заявку опублікують. Якщо не буде заперечень, то міністерство аграрної політики та продовольства зареєструє цю бриндзу. Це буде другий продукт харчування із географічним зазначенням в Україні», – розповіла експертка цього проекту Ганна Антонюк під час прес-конференції у Львівському прес-клубі.
За її словами , коров’яча гуцульська бриндза має коротшу історію, ніж овеча бриндзя, яка вже зареєстрована в Україні як продукт із географічним зазначенням. Якщо овечу виготовляють в Карпатах з 14 століття, то бриндзу з коров’ячого молока почали робити лише за часів Австро-Угорщини.
«Ми шукали виробників овечої бриндзі у Верховині, проте виявилося, що більшість людей там тримає на полонинах корів та робить сир із коров’ячого молока. Цей продукт інший, ніж овеча бриндзя за процесом створення, смаком та зовнішнім виглядом. Коров’яча бринза плавиться, якщо її додавати до страв, овеча – ні. Коров’яча бриндза має жирність на рівні 20%, а овеча бриндзя – від 30%. В овечій відчувається присмак гірських трав, а коров’яча – підкопчена і солонувата», – розповіла Ганна Антонюк.
Територія, на який створюють коров’ячу бриндзу, збігається з тією, де виготовляють овечу, це уся Закарпатська область, шість районів Івано-Франківщини та три райони Чернівеччини. Наразі виробники гуцульської коров’ячої бриндзи створили «Асоціацію карпатських ватагів» та очікують на реєстрацію урядом географічного зазначення.
Експерти проекту «Підтримка розвитку системи географічних зазначень» сподіваються, що створення та розширення цього переліку має підвищити обізнаність як українських, так й іноземних споживачів щодо традиційних національних продуктів та виробів, а також розвиток гастрономічного туризму в регіонах.
Нагадаємо, географічне зазначення – це особливе позначення, яке свідчить про певні унікальні властивості чи характеристики, репутацію, високу якість, певну сировину або традиційне виробництво, які можуть бути притаманні лише тому товару, який походить із певного географічного регіону.
Механізм захищених географічних зазначень активно використовує Європейський Союз. Його суть полягає в тому, що певні бренди товарів «резервуються» за територіями, де їх виготовляють, що має гарантувати їхні якості, зумовлені характерними для територій природними умовами чи людським чинником.
Це дієвий інструмент не тільки для просування товарів на внутрішньому та міжнародному ринках, підвищення конкурентоспроможності, а й захисту товарів від підробок та недобросовісної конкуренції. Важливою складовою цією багаторівневої системи є підтримка регіональних виробників та місцевих громад. Для споживача наявність на товарі спеціальної позначки означає підтвердження його оригінальності та автентичності, гарантію якості та дотримання правильної рецептури чи технології.
Згідно з угодою про асоціацією з Євросоюзом, Україна має долучитись до міжнародного захисту географічних зазначень продуктів.
Прикладами таких географічних зазначень є грецький сир фета, французький коньяк, іспанський херес та інші. За межами регіонів, де ці продукти визнані автентичними, виготовляти їх заборонено. Згідно із міжнародними законами, порушення цієї вимоги вважається економічним злочином.
До слова, ще одним продуктом із географічним зазначенням за кілька місяців може стати мелітопольська черешня. Наприкінці грудня 2019 року до міністерства аграрної політики подали заявку на реєстрацію цього продукту.
