Продовжуючи тему перспективних іванофранківців, хочемо розповісти про молодого винахідника, що вже не один рік займається 3D-технологіями. Артур Шкрібляк саме захистив дипломну роботу в нідерландському університеті, де він навчається, та готовий розповісти про свій винахід — волюметричний дисплей, пише Versal.
Наукою я почав цікавитись з дитинства. Скільки себе пам’ятаю — завжди хотів податися в цю сферу. В основному мене тягнуло до фізики і трішки до математики. Здобути хороші знання мені допомогла Українська Гімназія №1, за що я досі дуже вдячний!
Якось я дізнався про сербського винахідника Ніколу Тесла. На той момент мені було 15 років, якщо не помиляюсь. Так от, Тесла мене дуже надихнув своїми винаходами та баченням майбутнього — і я почав фанатично вивчати його життя, роботи та патенти. Тоді ж натрапив на його винахід — Катушку Тесли. Цей пристрій міг відтворювати блискавки в масштабі, а також, теоретично, передавати енергію на відстань без потреби в проводах. Саме це і стало моїм першим проектом. Мабуть, варто уточнити, що я займався виготовленням катушок протягом певного періоду. Першу робочу модель вдалося зібрати, коли мені виповнилося 16 (це зайняло майже рік), але це була не єдина модель. Я продовжив вдосконалювати конструкцію і займатись цією темою до вступу в університет.
Мене завжди цікавили унікальні та ефектні речі, креативність, тому це зіграло доволі важливу роль у виборі ВУЗу. Крім того, генетично я практик, моя родина з покоління в покоління працювала руками і це мені також передалося. Після школи виникло питання, який ж ВУЗ може надати комбінацію теорії та практики, розвинути креативне мислення. Нажаль, я не знайшов хорошої пропозиції у нашій державі, тому довелось шукати за кордоном. Так я натрапив на університет Твенте у Нідерландах, в якому знайшов дві цікаві навчальні програми: креативні технології (КТ) та просунуті технології (ПТ). Фокус ПТ програми спрямований, в основному, на інженерну частину та побудову фізичних систем, в той час як КТ, крім усього, ознайомлює студентів з дизайном, програмуванням, бізнесом та командною роботою. Обидві програми потребують досить великої затрати часу, але я обрав КТ через ширший профіль.
Вважаю, що досвід проживання в Нідерландах є дуже корисним і «гартуючим». Як приклад — добираєшся всюди на велосипеді, а погода часто кидає серйозні виклики дощами та вітрами. Інколи, щоб вийти з дому, потрібно зібрати неабияку волю в кулак. З іншого боку, тут дуже товариські тварини — часто можна побачити лісових звірів, які живуть в гармонії з людьми. В мене є ворон-товариш, який прилітає, щоб його погодували і, навіть, можна його погладити.
Зараз я рухаюся в напрямку віртуальних реальностей, 3D прінтингу та 3D зображень. Моя дипломна робота, яку я нещодавно вдало захистив, описує принципи та комерційний потенціал технології об’ємних зображень, а саме — волюметричних дисплеїв. Вони дозволяють створювати 3D- зображення в заданому просторі, при чому це зображення можна розглянути з усіх сторін. Я вірю, що це наступний крок в еволюції екранів. Бачу широке застосування таких дисплеїв в медицині, коли на екрані можна розгледіти, наприклад, серце пацієнта в реальному розмірі та пропорціях. Також, можливе застосування в архітектурі, астрономії, 3D дизайні і т.д.
Я розробив робочий прототип такого екрану, тепер займаюся його оптимізацією і вдосконаленням. Попри те, що технологія вже робоча — є багато нюансів, які ще треба змінити. Найближчим часом я буду працювати саме в цьому напрямку та готуватимусь до патентування і виходу на ринок.
Зараз я кооперую з креативною компанією з Барселони, дизайнерською з США та програмістською з Мальти. Також мій проект буде виставлений цього року на загальний огляд в Амстердамі (The Makers Festival) та в місті Енсхеде (GogBot Festival). Сподіваюсь, що в 2016 році мої волюметричні дисплеї будуть у вільному доступі і майбутнє на крок наблизиться.
