Питання вартості закордонного паспорта для прикарпатців завжди дискусійне. Одні мовчки сплачують за квитанціями, що надають у паспортному столі, інші - намагаються зламати систему і сплатити тільки обов'язкові платежі як от державне мито. Та це зробити не так вже й просто.
Прикарпатець Lubko Tor розповів у мережі Facebook своїй досвідом у виробленні паспорта за 170 гривень. Стилістику допису подаємо без змін.
Пост пашпортОвий! Давно хотів описати сітуейшн з отриманням Закордонного паспорта вартістю 170 грн. і от нарешті всмалю цю мессагу.
Отож, натхненний кращими людьми сеї держави, яким не впадлу потратити трохи свого часу, шокувати декілька нейронів та витратити N-ну суму грошей, яка згодом повернеться, я взявся до процесу. Одразу скажу, що пішов я однією з найдовших і найскладніших доріг. За тривалістю процесу вона у мене склала 9 міс. і ось зовсім недавно відбулися пологи, процес пройшов безболісно, кесарити не довелось. Чому так довго? Бо був час та натхнення, хотілося пройти якомога більше етапів сеї екзекуції, щоб вивчити її зсередини, відчути її зловонне дихання і дати іншим здобуту інформацію. На цю епічну боротьбу зі мною підв’язався мій кульега, друг і вообше хороша небайдужа людина - Вадим.
-ЕТАПИ-
1) На першому етапі була спроба здати документи «як то велить його вєлічєство» ЗАКОН, а саме перелік доків у яких тіко одна квитанція про оплату держмита 170грн. ЗАКОН каже, що тільки цей платіж є обов’язковим! Все інше здирництво і наруга над постсовковими індивідуумами. Отож, озброївшись камерою на телефоні ми ринулися до бою. Же ті малі бойові хоббіти ми не постукали у двері зла на 3 поверсі, а пішли вище до «блатняків» - поверх нумбер 5. Так, саме там є блатні кабінети, так сказать, «по дзвінку – по домовленості» і ходить туди ціла гурма наших … ееее… важко підібрати епітети але співгромадянами їх важко назвати, скажем так «тіл», які морозяться при питанні «хто крайній?» чи «а тут здають документи на паспорт?», але неодмінно шепчуть комусь в телефон «я вже під кабінетом». Там не потрібно стояти і записуватися в чергу на чергу щоб здати доки. Там зразу оформляють. Як ми туди попали не буду описувати. Бо вже був такий пост. Скажу лиш що революційний вираз обличчя і священне ім’я першого заступника сеї установи трохи пом’якшують закостенілі душі спеціалістів по прийому громадян. Коли панянка з оригінальною стрижкою під «мальчіка» зрозуміла, що у мене не має квитанцій, які приносять ейфорію тамтешньому чиновнику, вона якось зніяковіла і обличчя видало фразу Леся Подерв’янського, що згенерував мозок – «Ідітє нахуй всє, покіньтє кабінет!». Але вуста її не зронили жодного звуку. Згаяли там ще досить часу, викликали керівництво але як і слід було очікувати облизали ми макогона і подались ваять скарги.
2) Саме скарги і є етапом другим і найнуднішим у цій хісторі. Їх було дві у прокуратуру та начальнику ДМС. У прокуратурі нас вислухали, поспівчували, вже майже налили чаю і дали кохвет але потім як водиться в нас в країні продинамили відпискою. Мол, «проблєми гуцулів шерифа не гребуть! Ідітьє в сад! тобто в суд».
3) Етап третій – САД. Чому сад? Бо прорватись на 5 поверх ми вже не змогли і прийшлося поле оперативної діяльності зконцентрувати на третьому, де, як в садах мезозойської ери, була така ж концентрація живих істот, які боролися за територію, норовили бути першими в еволюційній боротьбі за блага та й, взагалі, роздратування і приреченість висіла желеподібною масою в повітрі. Мій друг тоді прихворів і я хвилювався за його здоров’я у цій динамічній компанії, тому було прийнято рішення не робити жодних оперативних фінтів, а пройти весь АД по сценарію, а сценарій полягав у тому, щоб вистояти чергу, щоб записатися на чергу для здачі документів )))) І ось, чарівний клаптик білого паперу розміром 30*30мм з датою і часом у нас в руках!
4)Цей етап жодним чином не відрізняться від процедури, яку проходить кожен нещасний, що задумав таку мегаоперацію, як отримання закордонного пашпорту. У вказаний у секретному папірчику дату і час ми прибули у лоно приреченості та смутку, зплатили додаткові платежі, які я називаю ЗДИРНИЦЬКІ, відстояли чергу, бо година «поплила», в кабінеті притулили пушку пальця до люстерка, зашкірилисі в камеру. ВСЕ.
5) Отримали паспорт через 20 днів Привіт тим хто чекає довше «поблату» або через ДП «Документ».
6)Далі суд. Тут мушу свою розповідь розгалужити на дві гілки, бо хоч і заяви у суд, моя і мого товариша, були ідентичні доля не могла не підкинути мені шансу мати більше і глибше сексу на цьому етапі.
6а)Справа в тому, що позов мого товариша суд прийняв до розгляду одразу і за два судових засідання задовільнив позов у повному обсязі. Там ми познайомилися і з юристом ДМС, позитивна адекватна людина, яка просто виконує свою роботу.
6б)Мою ж заяву було залишено без руху, суддя вимагав крім вимоги майнового характеру включити ще й не майнову, а саме «визнати дії ДМС протиправними». Я виконав вимогу. Знову справа не пішла, далі суддя вимагав сплатити ще один судовий збір за додаткову вимогу. Я вирішив змінити такого суддю і відкликав позов. Подав його повторно, але ситуація повторилася і з другим суддею, з деякими нюансами але суть та ж. Ну що ж, було заплачено два судові збори, призначено розгляд і в одному засіданні повністю задовільнено мої вимоги.
У підсумку ми маємо: паспорт вартістю 170грн., трохи розворушене кубло ДМСників, віру у світле майбутнє цієї країни, досвід.
Висновки:
Пройшовши цей шлях, я б не сказав, що він є якийсь тяжкий чи затратний. Наголошую, я йшов найдовшим сценарієм, усе можна було зробити набагато швидше і простіше.
Підняли вартість судового збору 487,20 грн, а я сплатив їх два, так воно, ніби, не дешево і тут є питання до наших обранців, чи може людина реалізувати своє право судового процесу з такими ставками, чи є цей процес доступний усім верствам населення. Але справа виграшна і все затрачені кошти повертаються.
Справа навіть не в грошах, а в гідності. Я не бачив в очах табуна тих людей, які стоять під дверима чиновників, гідності. Там покірність і приреченість, там зневіра, а ще гірше та гидка риса хитрозробленості нашого брата «А я заплачу тий не буду стояти». Саме на цих струнах грає корупційна балалайка. Чомусь нам невтямки. Що причина тих черг і поборів не чиновники, а ми, ми дозволяємо з собою таке робити, ми породжуємо корупцію йдучи без черги, ми .. ми.. ми.. Я не розумію чому оформлення паспорта у часи коли «Curiosity» місить пісок на Марсі має тривати більше 15хв. Чи пішов би хтось в ДП «Документ» коли б офіційна процедура займала б такий час, а так є у Грузіїї, а це не так далеко як Марс.
Я поцікавився скільки аналогічних справ було у нашій області. Вгадаєте? З нашими двома – три. Тобто, на всю Івано-Франківську область крім нас знайшлася лише одна людина, яка відстояла своє законне право. Деякі мої друзі зацікавилися моїм досвідом і хочуть повторити його, заради цього я все це й задумав. Я обіцяю будь-кому хто захоче реалізувати описаний сценарій свою допомогу консультаціями, матеріалами, присутністю у суді. Тільки коли процес буде масовим можна буде очікувати змін. P.S: Фото: передній план – моя рука з паспортом вартістю 170 грн., задній план – джентльмени удачі.
