Невідома Україна. Ці два слова – не просто фраза, за якою нічого не стоїть. За нею – десятки міст, сотні сіл та селищ, церков, музеїв, парків, про які мало хто чув, а ще менше бачив.
В Україні є безліч куточків, які приховують факти, відомі тільки науковцям. Історичні, деякі навіть міфічні та вражаючі. IGotoWorld.com пропонує вам познайомитися із маленькими містами України. Обіцяємо, тут ви знайдете місцини не менш цікаві, ніж у великих туристичних «мекках».
Перша згадка: 1683 р. Місцеві школярі навчаються у колишньому палаці. Його мури досі пам’ятають блиск 19 століття. Саме тоді брати Терещенки, відомі українські меценати і підприємці, звернули увагу на Андрушівку. Розбудували палац у стилі неоренесансу. Тут досі залишилися речі, які належали Артемію Терещенку. Також – мармурові сходи, давньогрецький орнамент на стінах одного із класів. Досі можна пройтися стежками парку, закладеного у 19 столітті. Тут ростуть дерева віком до двохсот років! Розвивалося місто завдяки цукровому заводу Терещенків, який працює і донині.
Джерело фото: sumno.com.
Ще одна родзинка міста – астрономічна обсерваторія, єдиний на теренах України приватний заклад подібного типу. Обсерваторія кілька років підряд входила до двадцятки найплідніших у світі за результатами дослідження малих планет.
Джерело фото: panoramio.com, автор: Itavio.
Де зупинитися: місто невелике, але є декілька варіантів розміщення у сусідніх населених пунктах чи в обласному центрі.
Перша згадка: 1260 р.
У цьому місті можна себе відчути не тільки туристом, а й шукачем пригод. 1000 гривень пообіцяли тому, хто знайде у місті могилу скульптора Івана Пінзеля. Саме Бучачу майстер залишив багато своїх творінь. З-під руки Пінзеля вийшли скульптури Успенського собору, місцевої ратуші. До слова, ця споруда в архітектурному плані є однією з найдосконаліших ратуш в Україні. Також вона оздоблена міфологічними скульптурами. З 14 збереглося 8. Тож якщо ви будете в Бучачі, то не минайте цю споруду.
Джерело фото: risu.org.ua.
Як же старовинне місто може обійтися без замку. Тут він теж є. Точніше, руїни Бучацького замку на березі ріки. Та і вони досі приваблюють сюди туристів та нагадують місцевим мешканцям про численні набіги татарів, турків на тутешні землі кілька століть тому. Ще одна історична пам’ятка – монастир отців Василіан, зведений у 18 столітті.
Де зупинитися: місто невелике, але є декілька варіантів розміщення у сусідніх населених пунктах чи в обласному центрі.
Перша згадка: 1030 р.
Так, саме про Белзьке князівство ви чули у дитинстві. Белз був княжим містом. Князівство проіснувало 3 століття і було ласим шматком не для одного ворога. Саме з цього міста походить одна з найшанованіших ікон для поляків – ікона Пресвятої Богородиці Ченстоховської. За легендою, коли місто атакували татаро-монголи, містяни винесли ікону за мури і в неї влучила стріла. Рана закровоточила, тоді на ворогів спустилася тьма, у якій вони один одного і перебили. Згодом чудотворну ікону відвезли до Польщі, де вона знаходиться і понині. З історією князівства можна ознайомитися у Державному історико-культурному заповіднику «Княжий Белз».
У місті можна оглянути костел Святого Миколая та монастир домініканців. Також – Белзьку ратушу. Загалом у місті – 50 пам’яток історії та архітектури.
Джерело фото: wikiwand.com.
Де зупинитися: місто невелике, але є декілька варіантів розміщення у сусідніх населених пунктах чи в обласному центрі.
Перша згадка: 1100 р.
Саме з Дубно почали капітулювати шведи під керівництвом Карла XII за часів Північної війни. Це містечко обрав Гоголь для свого твору «Тарас Бульба», в одній з тутешніх хатин певний час жив Оноре де Бальзак. На будинку, що знаходиться на місцевому майдані Незалежності, є пам’ятна дошка, присвячена цій події. Знаменитий французький письменник закохався в польську графиню Евеліну Ганську. Їхній роман у листах тривав 10 років!
Джерело фото: linetime.com.ua
У місті варто відвідати Дубенський замок, колишній монастир кармеліток 17 століття. Нині тут Свято-Варваринський монастир. На вулиці Данила Галицького розміщується Свято-Іллінська церква. Також тут є синагога. У часи Першої та Другої світових війн це містечко пережило чимало єврейських погромів! На майдані Незалежності уже 300 років стоїть колишній контрактовий будинок. Унікальне містечко і тим, що тут можна натрапити на монументи і радянським воїнам, і бійцям УПА. Також не дивуйтеся, коли натрапите на пам’ятник жабі. Це монумент – символ людської заздрості.
Де зупинитися: місто невелике, але є декілька варіантів розміщення.
Рік заснування: 1601 р.
А ви знали, що орнаменти на рушниках мають своє закодоване символічне значення? Якщо – ні, то вам однозначно варто відвідати Кролевець. У краєзнавчому музеї та музеї ткацтва вам розкажуть про славнозвісні кролевецькі рушники, їхню історію та значення символів, які вишивають майстрині вже століттями. Саме цим місцеві умілиці заробляли собі на життя. Це містечко було відоме далеко за своїми межами саме завдяки їхньому таланту.
Джерело фото: ukurier.gov.ua, автор Володимир Коваленко.
Ще одна родзинка міста – яблуня-колонія. Цьому дереву уже більше двохсот років. Коли відмирає один із стовбурів, то яблуня опускається до землі і пускає коріння. У дерева вже 15 таких стовбурів-гілок. Навесні вони піднімаються до сонця і розквітають. Такого явища на прикладі яблуні не спостерігають ніде у світі.
Джерело фото: uateka.com.
Де зупинитися: місто невелике, але є декілька варіантів розміщення у сусідніх населених пунктах чи в обласному центрі.
Перша згадка: 1153 р.
Мешканцям стародавнього Коропа довелося не раз оборонятися від ворога. Для цього тут у 17 століття навіть звели Іллінську церкву-фортецю. Подібний храм оборонного типу – єдиний на Лівобережній Україні. Товщина мурів – 2 метри, у фортеці, вочевидь, зберігали міські боєприпаси. Та і в самому Коропі виробляли артилерійське озброєння. Також тут варто навідатися до Вознесенської церкви. Ця святиня разом з Іллінською внесені до реєстру культурного надбання України.
Джерело фото: panoramio.com, автор Maria Ozawa. На фото Іллінська церква.
У Коропі народився Микола Кибальчич. Ця сторінка історії міста досить суперечлива. Винахідник і терорист. Його динаміт перевершував за якістю винахід шведського науковця Альфреда Нобеля. Та свою вибухівку винахідник з Коропа вирішив використати не для наукової мети, а для замаху на імператора Олександра ІІ. За що Микола Кибальчич був страчений. У місті досі є будинок, у якому жив винахідник. Також у місті за наказом Олександра ІІІ було зведено Феодосіївську церкву, у якій містяни повинні були замолювати гріхи Кибальчича. Нині це музей. Також тут є меморіальний музей імені Миколи Кибальчича.
Де зупинитися: місто невелике, але є декілька варіантів розміщення у сусідніх населених пунктах чи в обласному центрі.
Перша згадка: 1150 р.
Містечко Корець маленьке, проте має замок. Корецьку фортецю звів ще у 15 столітті князь Острозький. Кілька століть замок укріплювали – звели підйомний міст, оточили глибоким ровом. Тож ця твердиня була нелегкою здобиччю для ворога. Та знищити замок змогла пожежа у 19 столітті. Відтоді замок не відбудовували, тож нині у Кореці можна побачити тільки фрагменти споруди.
Джерело фото: korets.io.ua.
Свято-Троїцький жіночий монастир, заснований у 1620 році, – ще одна родзинка міста. Саме тут прийняла чернечий постриг Анна Андро, якій Олександр Пушкін присвятив вірш «Я вас любил…». У свій час батьки дівчини не дали дозволу на їхній шлюб. Анна вийшла заміж уже після смерті Пушкіна. Коли ж овдовіла, приїхали до Корецього монастиря. На території монастиря кохана Пушкіна і похована.
Джерело фото: pizzatravel.com.ua.
Також у місті варто навідати костел Антонія 16–18 століть, Миколаївську церкву (1834 р.) Кузьмо-Дем’янську церкву 18 століття.
До Другої світової війни у місті була велика єврейська громада. Під час Голокосту тут створили гетто, у якому загинули тисячі євреїв. Всього за один день...
Де зупинитися: місто невелике, але є декілька варіантів розміщення у сусідніх населених пунктах чи в обласному центрі.
Перша згадка: 1499 р.
Білосніжний костел – це те, що вас тут передусім вразить. Храм Різдва Пресвятої Богородиці з граніту зведений наприкінці 18 століття. Граніт – це справжнє багатство для мешканців Коростишева. Тут його видобувають, тому не шкодують граніту ні на храми, ні навіть на вивіски. Тож не дивно, що у міському парку найцікавіше – це не тутешні дерева, а гранітні скульптури.
Джерело фото: panoramio.com.
Автобусна станція, з якої нині виїздять у різних напрямках автобуси, не сучасна. Зведена ще у 19 столітті. Місцевий коледж – один з найстаріших навчальних закладів України, де готують майбутніх освітян. Історія Коростишівського педагогічного коледжу імені І.Я. Франка починається з далекого 1869 року. Тоді це була вчительська семінарія Південно-Західного краю. Першим директором закладу був товариш Тараса Шевченка – Іван Посяда.
Також поруч з містом є й природна родзинка – Коростишівський кар'єр.
Де зупинитися: місто невелике, але є декілька варіантів розміщення у сусідніх населених пунктах чи в обласному центрі.
Перша згадка: 1589 р.
У часи Середньовіччя у Надвірній спорудили найпотужніший замок на території Прикарпаття. Таким він вважався до того часу, коли у Станіславі (сучасний Івано-Франківськ) збудували фортецю. Пнівський замок зведений у 16 столітті. Цікаво, що цю фортецю взяли не вороги, а місцеві селяни – опришки. Тоді замок був частково зруйнований. Фрагменти замку збереглися і до наших часів, особливо – Північний мур. Якщо добре пошукати, то нині можна натрапити на входи до підземелля, які ведуть до численних легендарних підвалів Пнівського замку.
Джерело фото: panoramio.com, автор shoo-ba.
У місті є ще один замок, точніше його рештки. Оглянути їх можна у центральному парку. Ще одна культова споруда Надвірної – римо-католицький Успенський собор, який височіє у центрі міста. Зведений у 1599 році. З роками він розбудовувався, адже кількість парафіян тільки збільшувалася. На жаль, час був більш поблажливим до храму, ніж люди. У 20 сторіччі з костьолу було вивезено багато культових речей, які нині зберігаються у церквах Польщі.
Також у місті варто навідатися до храму Воздвиження Чесного Хреста, церкви Благовіщення Діви Марії та місцевої ратуші.
Де зупинитися: місто невелике, але є декілька варіантів розміщення у сусідніх населених пунктах чи в обласному центрі.
Перша згадка: 1639 р.
Створення Микитинської Січі стало початком і для нового міста – Нікополя. 14 років проіснувала Микитинська Січ. Саме тут гетьманом обрали Богдана Хмельницького, звідси новий очільник козаків разом із своїми воїнами виїхав на боротьбу проти поляків. Тільки у 20 столітті у Нікополі встановили пам’ятник Богдану Хмельницькому як пам'ять про ті давні часи. Реліквії доби козацтва можна оглянути у Нікопольському державному краєзнавчому музеї. Тут – більше 33 тисяч експонатів. Також у місті є пам'ятник-карта «Запорожжя» за ескізом відомого картографа Гійома Левассера де Боплана.
Джерело фото: 360-nikopol.net.
Загалом у місті 68 пам’яток історії та культури. У Нікополі варто навідати церкву Різдва Богородиці та каплицю святого Антонія із Падуї.
Де зупинитися: місто невелике, але є декілька варіантів розміщення.
Рік заснування: 1447 р.
Маленьке містечко Рахів оточене карпатськими горами. Цікаво, що тутешні вулички розміщені на різних висотах. Найвисокогірніша – на рівні 1200 метрів, ніде в Україні немає вулиці на більшій висоті. Щоб дістатися до найнижчої точки міста, доведеться спуститися на 800 метрів!
Центр Гуцульщини не втрачає своїх традицій. Попри те, що місцеві мешканці давно вже користуються всіма благами цивілізації, від батька до сина передається мистецтво вівчарства та виготовлення сиру. Щовесни вівчарі виганяють овець на полонини, восени їх зустрічають. Ці визначні для міста події супроводжуються святкуваннями. На них варто побувати хоча б тому, що тут ви зможе спробувати зробити своїми руками бринзу. Або ж посмакувати нею. Найвдалішим місцем для цього є один із найкращих фестивалів Закарпаття «Гуцульська бринза», який щорічно проводять тут восени.
Джерело фото: Alex Gelyk.
У Рахові розміщений адміністративний центр Карпатського біосферного заповідника. Детальніше про нього ви можете прочитати у нашому матеріалі «Біосферні заповідники України».
Де зупинитися: місто невелике, але є декілька варіантів розміщення.
Ці маленькі містечка, розкидані по всій Україні, створюють цілісну мозаїку історії України. Тож якщо проїжджатимете повз якесь із них, зупиніться хоча б на день. Тут вам розкажуть такі історії про місцеві собори, палаци та парки, яких ви не прочитаєте в Інтернеті. Щасливої дороги та цікавих вражень!
