Книга є свідченнями 78 постраждалих та свідків порушень прав людини у Слов'янську під час його окупації російськими терористичними угрупуваннями.
В Івано-Франківську презентували документальне видання “Місто, з якого почалася війна”. Розповіді задокументували і описали представники правозахисної коаліції “Справедливість заради миру на Донбасі”.
Презентацію книги в Івано-Франківську організувала ГО “Молода Просвіта Прикарпаття”. Її керівниця Євгенія Бардяк є авторкою одного з розділів - про доступ до медичної допомоги у час війни. Розповісти про видання приїхали громадські діячки з Києва Наталія Каплун - представниця БФ “Восток SOS”, авторка розділів про обстріли цивільної інфраструктури та пошук шляхів примирення в громаді, а також Надія Нестеренко - представниця ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”, авторка розділу про вплив російської пропаґанди.
“Поруч зі збройною агресією велась й масштабна інформаційна війна. Метою російської пропаганди у Слов’янську було звинуватити всіх українських військових в обстрілах мирного населення, - зазначила Надія Нестеренко. - Російське телебачення співпрацювало з незаконними збройними формуваннями. Тож перед тим, як бойовики починали обстріл якоїсь будівлі чи території, поряд вже було російське медіа. А після обстрілів з’являлись так звані свідки, привезені тими ж журналістами, і розповідали на камеру все, що було потрібно стороні окупанта”.
Книга розгорнуто описує життя окупованого міста у багатьох напрямках - реакцію місцевої влади, розгортання російської пропаґанди, переслідування через віру, незаконні затримання, функціонування таємних в’язниць, катування та вбивства, які там відбувалися, примусову працю, випадки торгівлі людьми, надання медичної допомоги, вплив війни на життя дітей та підлітків; подальше спільне життя у громаді людей, які були по різну сторону барикад.
До заходу приєднався медик зі Слов’янська Олександр Возовик. За його словами, впродовж семи років життя на окупованих територіях чимало української молоді зростає, чуючи російські наративи. Як результат, у них зникає відчуття приналежності до України. А от на територіях, визволених від окупації, ситуація краща. Тут дивляться українські фільми, відео, у школах навчають державною мовою.
Своїми спогадами після презентації поділилась й слухачка Любов Вагуріна. Жінка розповіла, що для неї написане у книзі є близьким, бо вона все бачила на власні очі, коли у 2014 під дулом автоматів у Луганську людей змушували йти на так званий референдум. Зараз жінка живе на Прикарпатті, але чимало її знайомих та друзів залишились на окупованих територіях. Вони продовжують тримати зв’язок і мають надію, що з часом знову у Луганську таки буде піднятий прапор України.
