Ярослав Борисенко — лікар екстреної медичної допомоги Сумського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. За його плечима 14-річний стаж роботи та не одне врятоване життя.
З 24 лютого Ярослав, у перервах в роботі, проводив навчання військових, поліції та представників територіальної оборони міста щодо того, як надавати домедичну допомогу в умовах бойових дій. Каже, що на початку повномасштабного вторгнення РФ навчали до 120 людей на тиждень, зараз — групи по 24-50 осіб.
Про це Ярослав Борисенко розповів вже після звільнення області від ворога.
У березні, коли Суми та область були під окупацією РФ, "швидка" отримала виклик: жінка, три вогнепальні поранення, село Боромля.
Бригада вирушила на виклик рятувати життя в селищі, яке знаходиться за понад 40 км від Сум. По окупованій території.
"Був погоджений "зелений коридор", ми їхали повільно. На півдорозі, до повороту до села Гребениківка, нас зустрів російський блокпост з БТР. Ми під’їжджаємо, а росіяни нас питають, чого і куди їдете. Ми пояснили, що бригада "швидкої", їдемо на виклик. А далі один з них нам сказав: "Добре, що повільно їхали, інакше ми б вас розстріляли. Нам байдуже". Отак просто", — розповів Ярослав Борисенко.
На тому пункті бригаду відпустили, але вже за декілька сотень метрів стояв інший пункт. Коли "швидка" під’їжджала, на неї направили дуло танку.
"Ми почали його об’їжджати — дуло повертається за нами. В інший бік — те саме. Але потім з танку визирнув танкіст і весело так сказав проїжджати", — згадує лікар.
Зрештою, бригада добралась до Боромлі, де надала допомогу пораненій жінці. Дорогою назад ми їхали через місцевість, по якій вівся артилерійний обстріл.
"Тих танкістів вже не було, але це не краще, їхати з пораненою, коли неподалік від авто розривається снаряд. Але ми добрались", — говорить лікар.
На запитання, що найбільше закарбувалося в пам'яті за час війни, Ярослав відповідає, що місто Тростянець після звільнення від окупантів.
"Я там майже 10 років жив. І побачити на власні очі, на що перетворили місто солдати РФ — це найбільше в пам'ять врізалось. Пошкоджена техніка, будівлі і руйнування. Я працюю лікарем 14 років, до різних травм я звик. А побачити майже рідне місто в руїнах — це важко", — резюмує Ярослав.
Фото з відкритих джерел
