24 січня на 94-му році життя відійшла у вічність активна громадська діячка Стефанія Костюк (Процак) «Марта».
Жінка була головою обласної організації Всеукраїнської Ліги українських жінок, член ОУН (б), політв’язень.
Народилася у серпні 1925 року в робітничій родині у Надвірній. Вчилася в українській гімназії міста Станіславова.
В 15 років за активну патріотично-просвітницьку роботу була прийнята в Юнацтво ОУН.
В липні 1942 року через попадання в розстрільні списки гестапо серед учнів станіславівських шкіл (було розстріляно 20 чоловік) довелося перейти в підпілля, аж до арешту в 1946 році.
В 1943 році по наказу окружного провідника СБ «Яра» була зарахована на вишкіл розвідки і контррозвідки в Старому Угринові. Вишкіл проводили колишні офіцери армії УНР. Після закінчення вишколу була зарахована в розвідку ОУН-УПА Станіславівської області. Командиром розвідки ОУН-УПА Карпатського краю був «Сотник Сокіл», Констянтин Петер.
Завданням Стефи було організація розвідувальної сітки на терені гірських районів Станіславівської області.
Паралельно виконувала функцію спецкур’єра для спецзавдань при Крайовому проводі ОУН між провідниками «Робертом» і «Митарем». В 1944 році по завданню Крайового проводу кілька разів переходила лінію Фронту для налагодження зв’язку проводу з відділами УПА, які опинилися за лінією фронту. Її життя не раз і не два висіло на волосинці, яка могла обірватися від одного невпевнено вимовленого слова, раптової зміни настрою чи виразу обличчя.
В липні 1947 року Воєнним трибуналом військ МВД в Станіславові була засуджена до 20 років каторжних робіт. «Покарання» відбувала в різних таборах Сибіру. З табору звільнена після «актіровки» в 1956 році. Реабілітована в 1991 році.
