На Прикарпатті, у храмі Преподобної Параскеви Сербської, що у селі Великий Ключів, випадково виявили унікальні зображення – тризуби під іконами. Настінним малюнкам майже 100 років. Селяни припускають – іконами тризуби прикрили, аби врятувати від знищення радянською владою, яка окупувала ці землі 1939 року.
Про це йдеться у сюжеті ТСН, передає Типовий Франківськ.
Таємниця цих фресок збереглася аж до сьогодні тільки тому, що вони під куполом у вівтарній частині храму. А туди вхід обмежений – жінкам категорично зась. І навіть кореспондентка Алла Пас, готуючи цей сюжет, побачити ці фрески на власні очі не змогла. Там працював лише оператор.
Священник хвацько піднімається лісами на 10-метрову висоту. Під куполом працюють майстри. Ця дерев'яна церква, побудована без єдиного цвяха, за усю свою понад столітню історію жодного разу не ремонтувалася. Стіни покривилися і потребували негайного ремонту. Коли майстри зняли з них ікони – не повірили очам – під кожною був тризуб.
"Це все вигоріло. А це видно, що давно було намальовано. Під років 100 може, а може й більше", - кажуть майстри.
Чотири тризуби – кожен понад метр заввишки, 80 см шириною. Ідеально збережені кольори. Тільки один малюнок виглядає блідніше.
На думку священника, селяни намагалися стерти його, аби окупанти не знищили церкву. А коли не вийшло – прикрили іконами.
"Переказували старі люди, що є десь заховані тризуби у нашому храмі. Лиш ми не знали де, може хтось і знав, але боявся сказати", – каже настоятель храму Преподобної Параскеви Сербської села Великий Ключів, протоієрей Юрій Ужитчак.
Стіни храму, каже священник, майже 100 років тому розписав відомий іконописець Павло Запорізький.
"Він був зі східної України. Але під час УНР – визвольної війни, він емігрував на захід, на Галич, і наші газди запросили його розмалювати наш храм", - розповів церковнослужитель храму Арсеній Ужитчак.
І схоже саме тоді й з'явилися на стінах ці зображення замість ікон. Оскільки про інші церкви з тризубами принаймні на Прикарпатті, священик не чув. На його думку, знахідка – унікальна.
Як каже протоієрей Георгій Коваленко, традиція прославляти державні символи у храмах існувала ще від часів Візантійської імперії .
"Я думаю, що тризуб – це і державний символ, але й символ нашої християнської історії. Бо якраз наші князі цей символ сприймали і як державний, і як символ того, що наша держава, наш народ прийняв християнство", – коментує ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості Георгій Коваленко.
У Софійському соборі на стінах аж 10 тризубів. Всі різні на вигляд – бо належали різним князям. У Київській Русі це було щось на кшталт молитви, аби князювалося добре. А коли правитель помирав – тризуб перевертали.
"Вони (тризуби - ред.)зазвичай розташовуються в галереях – зовнішніх, внутрішніх. Але ось князь Ізяслав залишив свої знаки – тризуби - у вівтарній частині Михайлівського преділа", – зазначила провідна наукова співробітниця Інститут "Свята Софія" Любов Стромилюк.
Тризуби у храмі Великого Ключева відреставрують і залишать на виду, однак екскурсії, аби подивитися на них, не водитимуть – каже священик – бо це таки вівтар.
Він певен – давні зображення не дарма відкрилися саме зараз, коли Україна знову бореться за своє існування.
