Іванофранківець Роман Гурик загинув 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській від пострілу снайпера в скроню, коли в перших рядах, абсолютно безбройний, з металевим щитом у руці, захищав право на краще майбутнє своєї країни.19-ти річний юнак був студентом Прикарпатського національного університету «Зараз або ніколи. Всі на Грушевського. На смерть», - таким був останній запис на сторінці студента у соцмережі.
На Майдан майбутній герой Небесної сотні почав їздити ще з грудня. Був там і у найлютіші морози, пише СТИК.
Востаннє він поїхав до Києва 15 лютого, разом зі своїм хрещеним. 19 лютого десь о 18-й годині з Романом пропав зв’язок. Дома всі переживали, але надіялись, що все добре. Просто сіла батарея. А вже ранком 20 лютого почали обдзвонювати знайомих з проханням допомогти розшукати сина на Майдані.
А він у цей час йшов з щитами прикривати побратимів, щоб забрати перших вбитих та поранених. Як забрали перші тіла, він відійшов до готелю «Україна».
Роман Гурик (у білій касці).
Перепочивши якусь мить, пішов знову на передову.
Але цього разу повернутись не вдалось... О 12:30 лікарі вже констатували його смерть.
https://youtu.be/A1mLvJvJ27QОстанні хвилини життя Романа Гурика (в білій касці) на вул. Інститутській
Відео: httyoutube.com/watch?v=A1mLvJvJ27Q#action=share
https://youtu.be/0YUDbQ-4r6wПораненого Романа виносять із поля бою, він був тоді в комі (Відео: 4.20-4.28)
Відео: www.youtube.com/watch?v=0YUDbQ-4r6w#action=share
«... Татуювання на тілі. Рюкзачок з кедами і обгортками від цукерок. А на голові 10 на 7 см діра з осколками черепа, обпаленими волоссям та шкірою навколо, тканиною мозку. Діагноз: вогнепальне поранення в голову, відкрита проникаюча черепно-мозкова травма. Поки я утримувала його руку, щоб поставити крапельницю, він несвідомо, рефлекторно, інстинктивно стиснув мої пальці у своїй долоні. Я ніколи не забуду цієї свого роду спроби втриматися за життя. Ніколи не забуду цього останнього рукостискання. Червоний Хрест і мітингувальники, які клали Рому на носилках в нашу КСП, кричали йому: «Тримайся, пацан! Героям Слава !!! », - саме так описує останні хвилини життя героя Небесної сотні Романа Гурика волонтерка Варвара Шпіц.
Рідні довгий час шукали Романа, обдзвонювали лікарні і морги по всьому Києву. Впізнали його за описом. Роман мав два татуювання: на сонячному сплетінні — три зелених шпилі Карпат (перший — вищий, два інші — рівні), що означало «Батьківщина, родина і я»; на лівому передпліччі — вишитий рушник червоночорними нитками.
https://youtu.be/1jTDbZhel7IВідео: www.youtube.com/watch?v=1jTDbZhel7I
Поховання відбулося 24 лютого в Івано-Франківську. З Народного дому «Просвіта», де впродовж кількох днів прощалися із загиблим юнаком, труну з тілом Романа Гурика принесли під адміністративну будівлю на вулиці Грушевського. Студенти обривали пелюстки квітів, устеляючи ними шлях герою. Гімн Небесної Сотні «Пливе кача» лунав упродовж всієї похоронної процесії. Було море сліз… Місто паралізував смуток… Роман Гурик у вишитій сорочці, загорнутий двома прапорами — повстанським та державним, неначе спить. Духовенство на чолі з митрополитом Івано-Франківської єпархії Української греко-католицької церкви Володимиром (Війтишиним) відправило панахиду. Після її закінчення багатотисячна процесія вигукувала: «Герой!», «Герої не вмирають!». Із цими словами тіло юнака понесли до катедрального собору, де відбулася поминальна Служба Божа.
Далі похоронна процесія, яка складалася із кільканадцятьох тисяч людей, попрямувала вулицею Мазепи до Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, де навчався юнак. Молодь скандувала: «Честь і слава Героям Станіслава!», «Честь і слава Гурику Роману!», «Україна — понад усе!». «Слава Небесній Сотні!»… Альма-матер зустріла свого героя тисячами лампадок, котрі студенти тримали в руках. Наступна зупинка — меморіальний сквер, в якому й поховали Романа.
https://youtu.be/Zl6EjL9muZEВідео: www.youtube.com/watch?v=Zl6EjL9muZE
13 березня 2014 року у Івано-Франківську з’явилася вулиця імені Романа Гурика (раніше Проектна), вона з'єднує вулиці Короля Данила й Гетьмана Мазепи.
2 жовтня 2014 року на честь Дня народження Романа Гурика у рідному університеті – Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, на пам’ять про нього відкрили меморіальну стелу. Вона присвячується усім студентам і викладачам, які загинули під час трагічних подій на Майдані.
20 лютого 2015 року в Івано-Франківську з'явилася ще одна меморіальна дошка загиблому на Майдані франківцю. Її розмістили на фасаді школи № 23, в якій навчався Роман. Директор школи зазначив, що тепер учні та вчителі зможуть кожного ранку вітатися з Героєм.
14 жовтня, у День захисника Вітчизни, в Івано-Франківську відбулося урочисте відкриття пам'ятника герою Небесної Сотні Роману Гурику. Розміщений він у Меморіальному сквері.
У грудні 2015 року стало відомо, що Герой Небесної сотні з Івано-Франківська Роман Гурик на Майдані врятував життя учасникові восьмого сезону "Танцюють всі" Іллі Мірошниченко.
Про це юнак розповів у відео,яке опублікував телеканал СТБ.
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Роман Гурик удостоэний званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) та медаллю «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).
Слава Герою! Герої не вмирають!
