Пасажирські перевезення – досить складний бізнес. Держава завжди прагнула поставити його в рамки. Ліцензії, конкурси, прив’язка до автобусних станцій, а відповідно і оплата їхніх послуг – звичні інструменти державного регулювання діяльності легальних перевізників.
І в цьому є певна логіка. Адже йдеться, насамперед, про життя і здоров’я багатьох людей, які довірились водієві за кермом автобуса, прагнучи якнайшвидше і якнайкомфортніше дістатись з пункту «А» в пункт «Б».
Чимало підприємців, які працюють у сфері пасажирських перевезень, придбали сучасні комфортні автобуси, виробили ліцензії, справно платять податки, вчасно проходять технічний огляд та оплачують послуги підприємства автобусних станцій, беруть участь у конкурсах на перевезення і, як то кажуть, працюють з чистою совістю.
Втім, на жаль, є й такі, хто вважає все вище перечислене зайвими витратами. Навіщо витрачатись на нові, відповідні усім державним вимогам, автобуси, вироблення ліцензій, сплату податків та страхових зборів, якщо можна просто класти людські гроші до кишені, обмежившись в кращому випадку реєстрацією ФОП.
Варто відзначити, що наприкінці 2018 року, завдяки залученню громадськості та спільної роботи журналістів, міської та обласної рад у співпраці з трансінспекцією, існування нелегальних перевізників було зведене нанівець .
Ситуація змінилася наприкінці минулого року. Нелегальні автоперевезення як явище раптом набуло масового характеру – настільки, що пасажиропотік на санкціонованих державою рейсах скоротився вдвічі при тому, що люди не стали менше їздити. «Коли приходить поїзд на залізничний вокзал, пасажирам навіть не дають дійти до автовокзалу – перехоплюють просто по дорозі», - розповідає представник однієї з компаній-перевізників.
Нелегали «окупували» найбільш ходові напрямки, як-от: на Коломию, Долину, Калуш, Богородчани, Надвірну, Буковель. При цьому порівняно зі своїми легальними колегами, тіньовики перебувають в значно вигідніших умовах. По-перше, вони не прив’язані до автобусних станцій і підбирають пасажирів на звичайних зупинках та стоянках в середмісті. В більшості випадків дістатись пасажирам до них легше, ніж до ліцензованих автобусів. По-друге, вони не прив’язані до графіку руху і виїжджають в рейс по заповненню автобуса. Погодьтеся, не кожен пасажир схоче чекати, якщо є можливість їхати вже і зараз. Особливо все це далося взнаки в умовах жорсткого карантину через COVID-19. Усі ці речі б’ють по рентабельності сумлінних підприємців. Але ж їхні водії також мають сім’ї, які треба годувати.
Здавалося б яка різниця пасажирам, який перевізник його везе – легальний чи нелегальний, якщо вартість проїзду приблизно однакова? Втім, це лише на перший погляд.
По-перше, їдучи офіційним рейсом і придбавши квиток, пасажир тим самим отримує також страхування. І квиток є тим документом, який гарантує страхові виплати в разі, якщо в дорозі станеться біда. По-друге, умови ліцензії та конкурсів на автоперезення включають обов’язкове надання можливості пільгового проїзду тим, хто має право на відповідні пільги. У «тіньовиків» ви такої можливоті не матимете: інвалід ви чи ветеран АТО – в більшості випадків вам доведеться платити. Ну і головне – це все-таки питання безпеки. В багатьох випадках «нелегали» використовують для перевезення пасажирів мікроавтобуси, перероблені з вантажних фургонів. Такі машини не пристосовані для перевезення пасажирів і наражають людей, які довірили своє життя водієві, на серйозну небезпеку.
Упорядкувати хаос, що виник через засилля нелегальних перевізників мали б співробітники обласного управління «Укртрансбезпеки». Та вони цього, чомусь, не роблять. Працівники управління, в тому числі ті, що чергують на виїзних пунктах контролю, уперто не помічають «тіньові» перевезення. Зрештою, для цього не потрібно чергувати на трасі. Пункти, де «нелегали» та «напівлегали» здійснюють посадку пасажирів, добре відомі у населених пунктах Прикарпаття.
Нещодавно представники ліцензованих офіційних перевізників звернулися з відкритим листом до засобів масової інформації, сподіваючись, що широкий розголос змусить правоохоронні та контролюючі органи працювати.
В даному контексті варто відзначити ще одну обставину. Перевізники помітили, що час відколи нелегальні перевезення на Прикарпатті набули особливо масового характеру, співпав з часом, коли виконувачем обов’язки керівника обласної структури «Укртрансбезпеки» на Прикарпатті став Іван Гарасимко, а в деяких ЗМІ навіть з’явилася інформація про наявність неформальних контактів пана Гарасимка з представниками нелегальних перевізників і навіть про можливу причетність його підлеглих до «кришування» незаконних пасажирських перевезень. Так це чи ні – відповідь, гадаємо, мали б дати правоохоронні органи…
