Олександр Шевченко, як учасник подій, з трибуни Верховної Ради виступив і виклав своє бачення конфлікту щодо державного підприємства "Укртранснафта". Відповів народний депутат і на запитання кореспондента щодо ситуації навколо підприємства.
- Пане Олександре, ви виступили з трибуни Верховної Ради України із доволі жорсткою заявою щодо організаторів захоплення підприємство «Укртранснафта»…
- В найгірших традиціях доби Януковича влада починає «віджимати» успішні підприємства. Владу чомусь не цікавить успішний менеджмент світового рівня і на посаді керівника такого складного підприємства вона бачить чомусь Юрія Мірошника з Луганська, який «під покровом ноч»і, без відповідних документів Кабміну, з незрозумілою приватною охоронною фірмою вривається на підприємство.
Щодо цієї персони є багато цікавого. Він, зокрема, є родичем "міністра інформації ЛНР" Мірошника. Найдавніша згадка в інтернеті про нього датована 2008-м роком. На форумі сайту ОРД користувач скаржиться на неймовірні хабарі, які бере заступник керівника Луганського обласного СБУ Мірошник за призначення на посаду - 50 тисяч доларів…
Відомий блогер луганчанин Сергій Іванов розповідає про «земляка», керівника СБУ Мірошника: «Любить на полювання їздити, горілки випити… Те, що він себе не проявив ніяким героїчним чином на посту начальника СБУ, це абсолютно очевидно, судячи з того, що ми маємо на сьогоднішній день в Луганську».
Керує цим всім міністр енергетики Демчишин, який «прославився» не тільки тим, що документально визнав, що Крим є частиною Російської Федерації, але і багатьма багатомільярдними закупками, які мають ознаки корупції та нанесення величезної шкоди державним інтересам…
Інший захопник «Укртранснафти», – такий собі Савченко. Про нього інтернет говорить наступне - екс-заступник міністра внутрішніх справ. у 2001 році розганяв наметове містечко під Адміністрацією президента. Працюючи у міліції, протистояв активістам протесту "Україна без Кучми", знаменитий ще тим, що під час тих подій отримав ляпас від Юлії Тимошенко.
Свою підтримку рейдерському захопленню підприємства висловлює сумнознаменитий екс-міністр часів Кучми і Януковича – Бойко. Бойко, з його нафтовими вишками, на купівлі яких в держави вкрадено сотні мільйонів доларів, – став вже символом корупції в енергетичній галузі.
«Інформаційну підтримку» захопленню надає телеканал «Інтер» Льовочкіна і Фірташа.
Безпсереднім організатором захоплення виступив ще один «діяч нафтової галузі» – пан Єрємеєв… Тут виникає запитання – при чому тут бізнесмен-нафтовик Єрємеєв з його інтересами, якщо вся інформаційна компанія заміни менеджменту побудована на гаслі повернення підприємства під управління державі?
І в мене виникає питання до цієї влади – то ви на цих «товаришів» робите ставку? Це з ними ви будете будувати нову Україну?
Я сказав з трибуни Верховної Ради про те, що Янукович теж думав, що в нього необмежена влада і він може не обираючи методів, «віджимати» все що подобається, і ми знаємо, де він зараз. Думаю, цю владу чекає те саме з такими союзниками і з тими методами, які вона бере на озброєння…
- Можете розповісти більше про саме підприємство, за яке йде боротьба?
- «Укртранснафта» була такою успішною не завжди. На момент приходу до керівництва компанією висококваліфікованого керівника, представника групи «Приват» Олександра Лазорка, компанія мала 120 мільйнів заборгованостей і «нуль» на рахунках. Зараз на рахунках підприємства є близько 2 мільярдів гривень.
Як ви вважаєте – чи може представник силової структури з дуже сумнівною біографією ефективно управляти таким складним підприємством? Чи важко передбачити, якими будуть наслідки того, що зараз відбувається навколо підприємства?
Переконаний, що перспектива сумна – після того як «подерибанять» гроші «Укртранснафти», дуже швидко компанія стане як мінімум «неприбутковою», якою вона і була до приходу Привату до управління нею.
В цілому світі ні в кого немає сумнівів в ому, що державний менеджмент підприємствами, бізнесом є найгіршим – найкорумпованішим, злодійським, найменш професійним і, крім того, неправильно мотивованим.
Якщо люди з бізнесу думають найперше про прибутковість, мінімізацію видатків, ефективність, реінвестування, бо серйозному і успішному бізнесу не потрібні мільярди на власне споживання і «проїдання» – на це йде мінімум. Корпоративне мислення працює в напрямку розвитку, інвестування в нові проекти, в модернізацію, в оптимізацію управління та виробництва, оптимізацію видатків….
- А чим відрізняється це від логіки менеджменту «держави»?
- Це інша психологія. Здебільшого логіка «державного» менеджменту бізнесу, - в кращому варіанті – викачати ресурси з підприємства, а в гіршому – вкрасти все ще до оподаткування. Наступна мета «державного» менеджменту – викачати всі ресурси «вже і негайно», бо в держави завжди хронічний дефіцит бюджету, який треба «латати».
- Що ж буде з «Укртранснафтою»?
- Що буде далі? Далі будуть тотальні «вишки бойка», «труби бойка», «гайки бойка», закінчуючи «туалетним папером бойка» за неринковими цінами, відкати, «схеми» і інше.Розкрадання, розвал. І жодних прибутків, жодного реінвестування і дивідентів. Згадаєте за рік-два…
- Мова у ваших опонентів постійно йде, що «Укрнафта» не платить дивіденди державі…
- Це популізм і невігластво. І ще одне підтвердження, що держава неефективний менеджер. Поясню ще раз – дивіденди, - це кошти, які власники підприємства ділять поміж собою і витрачають умовно «на проїдання» або вкладають інвестують в кардинально інші проекти. Другий випадок стосується, зрозуміло, не держави, а бізнесу. Державі ж найчастіше цікаво лише перше – «проїдання». Дивіденти виплачуються з прибутку після сплати всіх податків і відрахувань, в тому числі для нафтової галузі – рентних платежів.
Саме «парафією» держави і обов’язком підприємств є – сплачувати податки, відрахування в соціальні та інші фонди і рентні платежі в бюджет у випадку видобування природніх ресурсів. Так працює цивілізований світ.
Дивіденти ж це те, за рахунок чого повинно розвиватися, модернізуватися підприємство. Недолік державного менеджменту і ключова відмінність від корпоративного мислення – це мислення в форматі «віддайте все вже і негайно, бо в нас не вистачає грошей сьогодні»… Те, що з таким підходом неможлива жодна стратегія розвитку, як у випадку проектного корпоративного мислення – очевидно… В підприємства з таким управлінням немає майбутнього. І в держави з такими методами і такими мотиваціями – також.
Але, попри сказане вище, дивіденди державі таки сплачуються. Наведу декілька цифр.
З 2003 року, коли на Укрнафту прийшов менеджмент Привату, державі було сплачено 61 мільярд гривень податків і 11 мільярдів гривень дивідендів. Щодо нібито несплачених 2 мільярдів гривень дивідентів, то згідно рішення відповідного органу управління акціонерного товариства ці кошти повинні бути сплачені до 10 квітня 2015 року. Тому про несплату говорити рано – кошти закумульовані і до вказаного часу бюджет може їх отримати. Крім того, всі розмови про те, що нібито є якісь непорозуміння з державою, чи про те, що не проводяться збори акціонерів – не відповідають дійсності. Непорозуміння є лише з кількома одіозними персонами.
Щодо «Укртранснафти». За час з 2009 року, коли до керівництва на той час збитковою компанією приступив Олександр Лазорко, державі, крім виплати боргів за попередній період в сумі 120 мільйонів, були сплачені дивіденти: в 2009-2012 роках – 300 мільйонів гривень, в 2013 році – 170 мільйонів гривень, за 2014 рік буде сплачено 408 мільйонів гривень.
І нарешті – до порівняння: компанії, якими управляє менеджмент Льовочкіна і Фірташа – «Укртрасгаз» і «Укргазвидобування» і зараз є не тільки збитковими, але і не можуть виплатити зарплати працівникам. «Укртрансгаз» нещодавно навіть змушений був взяти кредит, щоб виплатити зарплати.
Така от різниця між менеджментом Коломойського і менеджментом Льовочкіна і Фірташа.
- Що буде з відстороненим менеджментом компанії «Укртранснафта»?
- Олександр Лазорко вирішив не повертатися в "Укртранснафту", і вимагає тільки одного - щоб активи компанії та збережене ним для держави майно - технічна нафта, що могла дістатися ворогам, - були належним чином пораховані і описані.
Він заявив, що готовий передати справи новопризначеному керівникові, але при цьому скласти акт прийому-передачі, провести аудит всьогомайна, ресурсів, нафти.
Причому ми вимагаємо, щоб аудит провели не люди Мірошника чи Єфремова, Фірташа або Бойка, яким віри немає, а одна з світових аудиторських компаній з так званої «Великої четвірки». Лазорко заявив, що не довіряє новому керівництву компанії, не вірить у їх професійність.
- Хто за стоїть за цими діями?
- Я переконаний, що Фірташ, Львочкін, Єремєєв, Демчишин, які хочуть монополізувати ринок нафтопродуктів. Нині на рахунках колись майже збанкрутілої компанії «Укртранснафта» знаходиться близкьо двох мільярдів гривень. 600 тисяч тон технічної нафти, яка зараз могла б іти, зокрема, на заправку танків проросійських бойовиків, якби не Олександр Лазорко. Цілком логічною є думка Ігоря Коломойського, щоза свою ефективну роботуна державу Лазорка, який зберіг для держави колосальні суми коштів,треба нагородити орденом. Але, не впевнений, що влада навчилася гідно оцінювати роботу менеджерів, якщо вони не «стимулюють» високих чиновників у владі…
Протистояння, яке почалося із побитих вікон, порізаних та зламаних рук та крові повинні бути розслідуваними у Верховній Раді та у профільному комітеті парламенту. В цій ситуації, якщо в нас ще діє закон, необхідно було б відкрити кримінальне провадження по факту захоплення підприємства, коли невідома силова структура понівечила майно та нанесла тілесні ушкодження охоронцям. Рейдери скористалися відсутністю прем'єр-міністра в країні. Мірошников сам себе призначив керівником підприємство і вночі прийшов в порушення всіх процедурних норм його захоплювати. Що це має спільного з правовою державою? Знову наступаємо на старі граблі?
