Ми всі знаємо цю людину, адже проходячи “Стометрівкою” часто можемо почути: “Пане, дайте пару копійок”. І тут не треба ходити далеко, чи пробувати знайти того, хто говорить так, тому що щодня, на одному й тому ж місці пан Василь стоїть і балакає, а когось забалакує. Пана Василя завжди можна зустріти на “Стометрівці” навпроти стоматкорпусу. Саме сюди він приходить, як на роботу. Отримав чоловік і своє філософське та величне прізвисько – франківський Кант.
Станіславського ТБ поспілкувалисося із франківським Кантом.
Про вибори
Щось сі трошка має змінити. Ви побачите, щось сі зміне. За одну ніч зміне сі. Ви навіть не будете думати і бачити того всього. От тоді це буде. Але наша нація ще до того не доходить – не готова до змін. Воно ще не прийшло до нас. Тому та зміна може бути гіршою за то, шо є зараз, бо люди в “тумані”: не чують одне одного, не люблять і не поважають.
Я би ще хотів, щоби народ зрозумів що є культура, а що є злодійство. То є різні речі. Що якщо ти бачиш, що крадуть, чи знаєш, що хтось то робить, то не треба мовчати, бо ти стаєш таким самим злодійом як він або навіть гіршим. Люди того не розуміють, ходять, як в “тумані”, але не всі. Зерно від полови має відділитися. Треба так його перемолотити, щоб воно було чисте, якісне і його можна би було посадити, щоб потім був новий врожай. Так твориться нація. Так можна зберегти наш корінь, а наші люди ще не знають, який їх корінь.Тому треба знати той корінець, звідки він росте. А корінець – він глибокий в тої нації. І треба його пізнати, той корінець, аби він проріс.
Про людську жадібність
Мене страшно болить душа, що в нас нема того, що має бути. В нас багато того, чого не має бути. Я не одній людині кажу: одним квартири стає, а другий сам не знає, що він має. Скажи мені, йому то треба? Прийде той час, коли він скаже: “Я нічого не хочу. Я був дурний, що так багато хотів. Я йду в ту вічність, а мені так мало треба”. І треба думати над тим, що нині ти живий, а завтра можеш вмерти. То нескінченність. І не один так сказав і подумав, це маса людей. А то, що зараз – це фальш, повір мені. Бо якщо він хоче грошей- це не є священик. Були священики, які за віру гинули, їх вбивали, але вони не хотіли грошей, вони хотіли віри. Були такі, не те, що зараз.
Аби коріння не всихало, воно має проростати. А от, дивися, такий будинок Гриневичів, коло Васильянок, яка там йде дискусія сильна. Це є ганьба. Це страшенна ганьба, тому що для вашого покоління, для молодого покоління, повинно бути все збережено. Для прикладу, а ну поїдь в Чернівці, Львів. Там краса, там ні один будинок не знищений, там все реставроване. Має все давнє будівництво зберігати, якщо він (мер) є патріот свого міста, то всьо має зберігатися. А це все не те. Чому я так кажу? Прийде такий час, що гроші не будуть давати. Що місто (бюджет) заробе – то й буде мати. А для того, щоби гроші заробляти, скажи мені, турист хоче бачити ту новобудову? Ні, дорогенький, він хоче бачити старовину. Правда чи ні? Спитай туриста, що він хоче бачити. Цінність старовини.
