Майданчик з перешкодами, особливі години для вигулу, податок на пса і обов'язкові курси дресирування, − UFRA дізналася, чого бракує власникам собак у Франківську, щоб почуватися в місті комфортно зі своїми улюбленцями і жити в мирі з тими, хто собаки не має.
Місця для вигулу немає. Зараз використовую «запасні поля» (позаду стадіону «Рух»), але було б чудово мати місце, де собаки могли б побігати. В нас пес мирний, але якщо поруч діти, може й захотіти якусь іграшку собі взяти, тож потрібно гуляти постійно з повідком.
Одяг на тваринах? Він тільки закриває тваринку, за прикрасами ми не бачимо собаку. Ні розумних очей, ні красивої масті. Хоча, деяким собачкам взимку без комбінезона ніяк.
Чи беру з собою собаку на вихідні? Так, у нас машина, тож не важко вивезти його на річку. Збираємось родиною – обов’язково беремо собаку, він уже як член сім’ї.
Варто зробити спеціальні місця для вигулу собак, адже не дуже гарно, коли пес гуляє і заважає навколишнім. Дуже шкода, що пересохло джерело. Раніше там давали собакам попити. Якби цю проблему вирішили – було б чудово.
Який одяг? Подивіться на нього, він може взимку на снігу спати.
На річку його не поведеш, він довго сохне. Далеко не їде, бо йому спекотно. Тому, гуляємо тільки в парку, вранці та ввечері, коли немає спеки.
Зазвичай гуляємо в парку, але собака супроводжує мене всюди, ходить на роботу. Нещодавно, їхали на Буковель разом.
У місті проблеми з безпритульними собаками. Я розумію мамусь, які бояться за діток. Є благодійна організація «Дім Сірка», ці люди роблять все, що можуть. Але, як не дивно, «палки в колеса» їм ставить саме влада. Мені дуже подобається досвід європейців. З господарів береться податок, і за цей кошт будуються майданчики для вигулу і притулки.
Я затята собачатниця і родина моя вся така, тому часто беремо цуциків на перетримку. Завжди була з собаками. Коли одружилась і переїхала від батьків, довго не змогла без собаки – на Новий Рік написала оголошення і відразу забрала. Це мій маленький дружок.
Взимку вдягаю його, щоб легені не простудити, але, на мою думку, деякі господині перебільшують з аксесуарами.
Варто змінити свідомість людей, щоб вони несли відповідальність. Люди заводять собак, але держава не зобов’язує їх бути відповідальними і від цього страждають тварини. Тому що, якби люди знали, що мають заплатити податок, вони б тричі подумали, чи готові до утримання собаки.
По закону собака має здати тест на «собаку-компаньйона», тобто кінологічну підготовку. І, знову ж, є закон, що собака має бігати без намордника і повідка, але перед цим я маю її застрахувати і буду нести відповідальність за неї. Чому б не створити спеціальну школу або курси? Наприклад, я ходжу щотижня на загальні курси дресирування, на Нацгвардії. Якби зобов’язати людей відвідувати такі курси – це було б більш масово.
Я не схвалюю ідею робити майданчик для собак. Скоріш за все, виділять маленьку територію, на якій неможливо буде вигулювати собак, бо вони конфліктуватимуть. Думаю, краще просто дозволити вигул собак у певні години.
В нас немає жодного майданчика з лінією перешкод. Багато грошей на це не потрібно, все робиться з дерева.
Люди мають бути людяними, проявляти любов і відповідальність до тварин. Кожна собака залежить від хазяїна, від його виховання.
Дорну ми не шукали, вона сама нас знайшла. З’явилася звідкілясь на нашій вулиці, ніхто її не хотів брати до себе, лише час від часу підгодовували. Я тоді була молодшою і намагалась переконати батьків взяти її, але мало хто захоче пригріти біля себе дорослу дворнягу. Мої батьки – не виняток. Ніколи не забуду ранок, коли тато, виходячи зранку на роботу просто стояв біля дверей, не рухаючись, потім різко затраснув двері, відправив мене до моєї кімнати і про щось довго розмовляв з мамою. Пізніше мені дозволили виглянути за двері і я побачила своє собача з купою маленьких клубочків. Така маленька, перелякана, тремтіла уся. І з фірмовим жалісливим поглядом, який дворнягам вдається особливо якісно.
Було б класно, якби всі прибирали за своїми песиками. А ще мене дуже хвилює питання бродяг. Це неправильно, коли песики змушені виживати на вулиці. Кожна така тваринка заслуговує на ласку, їжу, теплий дім. Мені в цьому плані дуже подобається досвід Німеччини. Вони там виплачують певну суму громадянам, які забирають собак з притулків. Тому в німецьких фільмах часто зображують панків, хіпі, чи просто диваків, які воліють не працювати, а доглядати за собаками. У нас же навіть притулків немає. А ті, що є, заледве виживають завдяки громадській ініціативі.
Ми її отримали за два-три дні перед Святим Миколаєм. До мами прийшла працівниця на роботу і з-під курточки дістала маленьке щеня. Тоді була дуже холодна зима й морози, шкода було його викидати. Думали, що знайдуться господарі. Але так вони і не знайшлися, й ми звикли, от так вона вже ночує в нас п’ятий рік.
Аби було краще жити з собаками, потрібно більше майданчиків для вигулу. Якщо не нові відкривати, то просто розширювати ті, що вже є. Створити щось на кшталт дитячих майданчиків, тільки для собак. Наприклад, поставити шини, щоб вони вчились команді «Бар’єр». Але є ще собаки різних категорій – бійцівські, службові та інші. Тому я думаю, було б доцільно робити майданчики на різну тематику, щоб можна було виконувати спеціальні вправи для кожної породи.
В дитинстві в мене була собака такої породи, і от вирішила купити. Знайшла через інтернет. Класно, що ми дуже здружились із сім’єю, в якої купили Рону, і тепер їздимо в гості одні до одних.
Якщо ми плануємо якийсь виїзд, вже знаємо: дітям це взяти, а їй це взяти. Це невід’ємна частина нашої сім’ї. Навіть, коли йду на вихідні до сестри, вона знає, що варто підготуватись і до Рони.
Хотілось би майданчиків. Тут гуляєш, незручно якось, бо поховані хлопці і люди роблять зауваження, особливо ті, що не люблять собак. Вони мають рацію, в певній мірі, але й ми – бо є район, але немає де гуляти. Я розумію, що потрібно починати з елементарного – прибирати за своєю собакою, корона від цього з голови не впаде.
Одяг для собак – це дуже круто, особливо взимку для короткошерстих собак. Якщо хтось любить подорожувати в гори – це чудовий варіант.
