Вони знають усе про опади, тумани й вітри. Спостерігають за хмарами, скрупульозно працюють з цифрами і формують зведення. Саме результати їхньої роботи ми бачимо у прогнозах погоди на телебаченні, радіо та в інтернеті.
«Репортер» спробував зблизька розібратись, як працює Івано-Франківська авіаційна метеорологічна станція.
За дві години до вильоту
Нині на Прикарпатті діють п’ять метеостанцій. Дві з них, які розташовані в Долині та Коломиї, ведуть лише спостереження за погодою, решта три – спеціалізовані. Карпатська селестокова (Яремче) спостерігає ще й за гідрологічними явищами. Станція Пожижевська працює на високогір’ї, тож відслідковує й лавинну небезпеку. Франківська авіаційна метеорологічна станція базується у міському аеропорту.
«Наша спеціалізація – авіація, – розповідає синоптик Тетяна Шерепот, яка очолює станцію вже понад 20 років. – Однак, окрім авіації, обслуговуємо і населення, і сільське господарство. В Україні станцій, які б працювали в цих напрямках водночас, – лише декілька. Зазвичай це дві різні служби».
У метеослужбі аеропорту працюють 30 людей. Робота на станції організована за трьома секторами. Перший – спостереження за погодою. Тут метеорологи фіксують погодні явища та формують зведення. У секторі метеопрогнозів працюють два синоптики, які на основі карт, інформації з інших метеостанцій та аналізу складають прогнози.
Синоптики складають прогноз
Інформацію від метеорологів і синоптиків збирають і передають до Києва, Відня, Брюсселю, де розміщені так звані погодні банки. Цим займаються працівники третього сектору.
«Особливість роботи з авіацією – частота зведень від метеорологів і точність прогнозів від синоптиків, – каже Тетяна Шерепот. – Для народного господарства зведення від метеорологів передають кожні три години, для авіації – кожні 30 хвилин. Також кожні три години синоптики готують прогноз для авіації і раз на добу – для населення».
Ще одна особливість – співжиття з військовою авіачастиною. Хоч військові мають свою метеослужбу, однак структури між собою взаємодіють.
Робота станції не припиняється ні на мить, працюють цілодобово.
«Зараз нічних польотів немає. Аеропорт відкривається близько шостої ранку, бо є рейс на Київ, – говорить синоптик. – Інформація від нас має бути готова за дві години до вильоту».
Ми заглядаємо на небо
За кілька кілометрів від будівлі аеропорту, ближче до злітно-посадкової смуги, працюють метеорологи. Основа їхньої роботи – спостереження за погодою і вимірювання погодних явищ. Для цього в полі облаштували спеціальний майданчик. Тут вимірювач нижньої межі хмар, який визначає відстань хмар від землі, психометрична будка, в якій вимірюють температуру, вологість і тиск повітря, опадомір, рейки, за допомогою яких дізнаються кількість снігу, флюгери та термометри на ґрунті і в ньому.
Кожні три години, незалежно від часу доби чи погодних умов, техніки-метеорологи виходять на майданчик і збирають дані з приладів, вносять їх у зведення для населення і передають синоптикам.
Для авіації зведення готуються щопівгодини. Комп’ютерна програма кожні 15 секунд фіксує дані з пристроїв, які встановлені уздовж злітно-посадкової смуги.
Так вимірюють кількість опадів
«Комп’ютер збирає дані про вітер, тиск, температуру і т. д., але жодна програма не зможе замінити око метеоролога і схопити явища погоди, – каже Тетяна Шерепот. – Тому метеорологи постійно спостерігають і виходять на майданчик. Розгледіти, як починає мутитися повітря, серпанок чи туман, комп’ютер не допоможе».
Метеоспостереженнями на станції займаються 11 спеціалістів. Щодня четверо виходять на добове чергування.
«Наша робота дуже романтична, – розповідає завідувач сектору Вікторія Калашник. – Наприклад, ми заглядаємо на небо і маємо знати всі види й різновиди хмар ще й латиною. Але це й постійна відповідальність, бо від нашої роботи, від внесеної у зведення цифри залежить життя людей».
«Так ми вимірюємо температуру повітря. Часом нам дзвонять люди і скаржаться — бач, передана погода не відповідає тому, що показує термометр у них на сьомому поверсі в місті. А вона й не має відповідати. Ми вимірюємо температуру за міжнародними стандартами — у психометричній будці, в полі і на два метри від землі», — каже Вікторія Калашник
Про хмари дівчата можуть розповідати довго – як і про літаки. Кажуть, з такою роботою стали експертами і в авіації. А ще сміються, що часто почуваються бухгалтерами чи шифраторами, бо отримані з приладів дані постійно зводять, обраховують, кодують. І працюють за своїм, особливим часом – UTC – універсальним координованим часом, як усі авіаслужби світу.
«Ми – найменша ланка роботи аеропорту, – каже Вікторія Калашник. – Та в разі виникнення проблем з посадкою чи злетом літаків, у першу чергу йдуть до нас, перевіряють, що від нас було по погоді, які ми давали дані».
Цікаво – коли розумієш
Метеорологів сьогодні в Україні готують лише два виши. Навчання дуже кропітке, а потім – не менш складна практика.
Вивчення хмар у ВНЗ триває кілька місяців. На око метеоролог має визначати шар, в якому перебуває хмара, її розмір, структуру і т.д. Усе це вивчають за спеціальними атласами.
«Спеціаліст, який веде спостереження, повинен для початку пропрацювати мінімум три місяці під контролем досвідченого колеги. У синоптиків цей процес триває півроку, а щоб видати самостійно прогноз для авіації, потрібно дев’ять місяців практикування, – розповідає Тетяна Шерепот. – Я 30 років працюю синоптиком і жодного разу не пожаліла за такий вибір».
А так вимірюють температуру грунту
«Наша робота дуже цікава. Зізнаюсь, перший рік – шок. Ходила на роботу й чекала, щоб швидше закінчилась зміна. Потрібно кілька років, аби чітко розуміти, що ти робиш, – каже Вікторія Калашник. – Буває, що погода дуже різко змінюється, і ти маєш знати, що з тим робити, не панікувати, розуміти наслідки. Коли починаєш розуміти – стає цікаво».
На станції кажуть, ця професія випадкових людей не терпить.
Зліва направо: метеорологи Оксана Футулуйчук, Вікторія Калашник, Марія Лось і Жанна Бойко
