Ми довго шукали поліглота, який дав би справді круті поради. Чому врешті ним стала науковець Тамара Бердигола? Короткий перелік регалій: перекладач, викладач точних наук, прикладний аеродинамік, поліглот (вільно володіє польською, чеською, англійською, французькою, італійською, іспанською, голландською та німецькою). У вільний час (ха!) займається графікою та пише поезії…
Втім, її приклад та настанови скажуть самі за себе.
Я не можу сказати, які мови знаю. Жодна людина не може з упевненістю сказати, що вона знає ту чи іншу іноземну мову. Але можу сказати, що знаю ювелірно граматики певних мов (англійської, голландської, французької, польської, іспанської), де які розбіжності в термінології, яке правило знаходиться в якому джерелі, на якій сторінці і коли той чи інший підручник видали чи перевидали. Також для з’ясування певних мовних закономірностей я працюю із золотою латиною, старогрецькою та грецькою. Ще у школі та під час навчання в університеті мені подобалось робити порівняльні граматики тих мов, які знала (у школі я могла спілкуватися 6-8 мовами, оскільки мій батько був поліглот і знав 18 мов).
У вивченні іноземних мов стільки нюансів та проблемних місць, що все, що повинен робити педагог, – це не заважати. Якщо для лікаря головне правило – не нашкодь, то для педагога – не завадь. Викладач як слуга – тільки відкриває двері до світу іноземної мови, його завдання – дати хороші книги, навчити їх аналізувати. А вже куди йти далі, який аспект мови вивчати – справа самого учня.
Оксфордські підручники рекомендують для вивчення однієї іноземної мови період у 8 років. А якщо ви хочете вивчити 5 мов? Присвятити 40 років життя на таке у сучасному світі – це забагато. Допоможе методика мультилінгви, яка дозволяє вивчати одночасно 5 мов (за умови знання хоча б однієї з них, допустимо англійської), і це спільне вивчення буде значно швидшим та ефективнішим, ніж якби ви вчили всі ці мови окремо й у різний час.
Здійснюється це навчання за принципом «інтелектуального витіснення» – нову мову (наприклад, французьку) вам викладають через англійську – всі вправи, словники мають бути англійсько-французькі. Наступну мову (нехай німецьку) вчите через французьку, і так далі. Ваш мозок повинен «вимкнути» рідну мову і почати співставляти лексику і граматику всіх нових для вас мов. Рідна мова лише заважає.
За цією методикою варто працювати стільки часу, стільки хочеться. Примус буде зайвим. До того ж, всі ми знаємо, що навчання – це не час, а зусилля.
У мультилінгви і філології немає нічого спільного. Це ж порівняльний аналіз, і я вважаю, що багато в чому ця методика пов’язана саме з точними науками. Як мінімум у філологів невідформатизоване, непредметне мислення, вони не завжди можуть дати чітку характеристику тим чи іншим явищам. Мультилінгву може читати викладач лише з математичним мисленням.
Я б рекомендувала цю методику для технічних вишів та спеціальностей, насамперед для КПІ чи механіко-математичного факультету КНУ. Наприклад, у кібернетиків є такий предмет, як формальна граматика – це точна наука і чудова база для мультилінгви. Важливо знати насамперед граматичні розбіжності кожної з мов.
Моя мрія – зробити методику доступною для усіх охочих. Але для цього необхідна підтримка як поліглотів-викладачів, так і відповідних закордонних видавництв, що друкують мультилінгвальні підручники.
Англійська мова – шматок хліба кожного інтелектуала, її варто прагнути знати включно до рівня Advanced (C1). Далі варто вчити іспанську, адже це одна із найбільш поширених мов світу, її бажано знати на рівні Upper Intermediate (B2).
Для українців важливі знання хоча б однієї слов’янської мови (окрім російської), бажано польської, оскільки Польща – наша найближча сусідка, і польська мова стає дедалі більше затребуваною. До речі, слов’янські мови здаються підозріло легкими, але вивчають їх не швидше, ніж романо-германські. Хоч лексика й подібна, виникають проблеми з граматикою чи фонетикою.
Німецьку та французьку треба знати на рівні Intermediate (B1) для нормального спілкування з європейцями, які англійської не знають. 5 мов – це джентльменський набір українського інтелектуала.
Крім того, добре було б опанувати ще одну слов’янську (наприклад, чеську) та італійську, адже це мова світової опери. Всі ці знання важливі для нормального заробітку і міжкультурної комунікації.
У світі зараз погано знають іноземні мови, зазвичай через егоїзм іноземців, мовляв, «нашою англійською/китайською/іспанською і так розмовляє увесь світ, навіщо мені інша мова?». В Україні все навпаки. На жаль, для багатьох українців іноземні мови необхідні для самореалізації за кордоном, ми вчимо мови від безвиході, вони для нас порятунок. Наше горе для нас найкраща та найдошкульніша мотивація. Як бачимо, у наш час бути поліглотом – це не забаганка, а необхідність.
Водночас, опанувавши кілька мов, розумієш, що зовсім не принципово, де ти живеш. Адже у тебе з’являються такі засоби пізнання світу та заробітку, що ти можеш реалізуватися будь-де.
Джерело: Studway
