Потужний волонтерський рух в Україні з’явився ще в часи Революції Гідності, продовжувався в час проведення АТО/ООС. Після початку повномасштабного наступу росії на Україну він запрацював з новою силою. Активно долучилися українці, які перебувають за кордоном, а також чимало громадян інших країн.
Сьогодні пропонуємо до вашої уваги чергову розмову в рамках проекту «По суті». Керівник німецької благодійної організації Netzwerk Maidan Норберт Калє та головний державний санітарний лікар Прикарпаття Руслан Савчук розповіли для Типового Франківська про спільно реалізовані та заплановані ініціативи.
- Пане Норберте, розкажіть коротко про себе, чим Ви займалися до волонтерської діяльності, яку очолюєте зараз в Україні?
- Я звичайний службовець. Працював у відділі преси Міністерства охорони здоров’я Дюссельдорфа. Також працював у депутата Євросоюзу і займався громадською діяльністю, був заступником міського голови міста Райне.
- У світі постійно відбуваються різні кризові ситуації, зокрема - військові конфлікти, проблеми гуманітарного характеру. Чому Ви саме зараз активізували свою волонтерську діяльність для допомоги Україні?
- Я думаю, що війна в Україні досить таки пізно змінила хід думок та мислення людей у Європі та світі. Виникла загроза для продовження творення демократії всієї Європи. Кожен побачив реальну загрозу саме у 2022 році зі сторони росії, це дало поштовх почати боротьбу кожного на своєму фронті для підтримки людей в Україні, які стримують цю навалу.
- Розкажіть як Ви почали організовувати допомогу для нас, хто допомагав?
- Івано-Франківськ я знаю давно, оскільки він є побратимом міста Тракая, яке близьке для мого рідного міста Рейне. З Україною у мене тісний зв'язок і по сім’ї. Це країна, яка повинна увійти в Євросоюз та мати світове значення. 30 років тому ми (німці, - ред.) пережили падіння Берлінської стіни. А те, що ми зараз переживаємо, це має ще більше значення. Перш за все для України, але і для всього світу. Існує велика небезпека та загроза зі сторони країни агресорки – росії.
Раніше, ніхто б не зміг подумати, що Україна буде входити у склад Європейського Союзу, бо завжди існувала асоціація: Росія та Україна єдині.
На сьогодні ж немає жодного політика, який зміг би представити Європу без України. Європа завжди за мир та свободу. І зараз вона зрозуміла, що собою представляє росія, яка її суть та помисли.
З теперішньою російською владою особисто я не можу уявити побудову нормальних стосунків. Думаю, що потрібно пройти довгий шлях, який повинен побудувати все заново.
- Пане Руслане, як Ви взаємодієте із паном Норбертом та яку допомогу було надано для України, у тому числі й Прикарпаття?
- Сьогодні тема волонтерської допомоги для України є надзвичайно важливою та актуальною. Українці займалися волонтерством починаючи з 2014 року. Тоді це було дещо меншою мірою, бо агресія була не такою масштабною.
Після 24 лютого минулого року люди об’єдналися – як на місцях, так і закордоном, почали максимально допомагати Україні. Спільні знайомі Норберта і мої нас познайомили, будучи впевненими, що ми здатні створити потужну команду.
Ми започаткували не тільки спільну роботу, а й знайшли цінну дружбу. Зараз ця дружба перейшла у тісні стосунки й між нашими сім’ями. Війна згуртувала багатьох.
Стосовно волонтерства з ініціативи Норберта, то це були автомобілі швидкої допомоги, медикаменти для закладів охорони здоров’я нашої області, шприци, знеболюючі. Вони відгукнулися досить таки своєчасно та оперативно, коли нам потрібно було для груп швидкого реагування відповідні костюми захисту.
- Тобто, ми можемо зараз говорити й про допомогу військовим підрозділам, медичній галузі, соціальній сфері та викликам, пов’язаним з електропостачанням?
- Так. Наші партнери відгукуються на пропозиції та підлаштовуються під найнагальніші потреби. До прикладу, в останній період по території Прикарпаття та інших областей десятками розходилися генератори.
Ми передавали їх у Рівненську, Сумську та Чернігівську області. З допомогою медичній сфері нам допомагає міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. Де необхідно, для прикладу, ми разом доставляли машини екстреної медичної допомоги чи передавали генератори.
До слова, і Норберт працює не тільки в нашій області, а й по цілій Україні.
- Як Вам вдається пов’язувати роботу на державній службі із волонтерською діяльністю?
- Мені в цьому допомагає колектив, який теж активно долучається до волонтерської діяльності.
Тож це не заважає працювати на моїй основній роботі, оскільки волонтерською діяльністю можна займатися в позаробочий час, у вихідні. Нам вдається успішно працювати у Центрі контролю та профілактики хвороб, ми серед кращих і є долученими до багатьох міжнародних проєктів. Про весь волонтерський вантаж ми завжди публічно звітуємо, щоб кожен зміг переконатися, куди прийшла допомога та у якій кількості.
- Як зараз люди у місті Райне сприймають ситуацію в Україні? Чи не стало важче збирати цю допомогу? Яким чином люди беруть участь у цьому процесі?
- Готовність допомагати Україні в Німеччині велика як в маленьких, так і у великих містах. Більшість людей в Німеччині своїм серцем тягнуться до України та допомагають всім, чим можуть.
Пожертви надходять від різних верств населення, незалежно від рівня життя – це пенсіонери, бізнесмени та різні організації. Фонд Netzwerk Maidan – це ініціатива чотирьох організацій. У нас дуже багато людей, які підтримують, приїжджають з нами в Івано-Франківськ. В місті Райне у нашої команди є спеціальне приміщення, куди люди приносять допомогу, пожертвування, речі першої потреби, а також дізнаються про наступні кроки у цьому волонтерському проєкті.
- Знаю про ще одну вашу ініціативу в місті Райне. Розкажуть про неї детальніше, про що йдеться, яка мета та ідея?
- Під час моєї третьої поїздки я побачив у Франківську виставку світлин героїв, які віддали своє життя за Україну. Це люди, які є героями нашого часу і вони загинули за свободу цілої Європи.
При моїй останній зустрічі з міським головою Русланом Марцінківим я розповів, що хотів би показати цю виставку нашим людям в Німеччині та розказати про українців, які героїчно боронили свою землю.
У грудні ми організували європейську зустріч друзів з Івано-Франківська. Тоді спільно запланували на річницю війни захід, який залишить щось важливе для кожного, щоб люди побачили та зрозуміли посил трагедії та боротьби в Україні, побачили цінність незалежності.
Цією виставкою ми хочемо показати, що у всьому своя цінність і просто так нічого не здобувається. Ми хочемо, щоб активність людей з Німеччини у допомозі українцям тільки зростала та спільними зусиллями, ми змогли зробити якомога більше для кожної потребуючої людини.
- Чи вірите Ви у перемогу України та коли її бачите?
- Я впевнений у перемозі України. Вона близько і доказом цього є великий успіх українців не тільки на полі бою, а й у звичному житті, зокрема, в інформаційному полі.
Україна показала всім чого варта російська армія насправді та розкрила суть російської пропаганди. Я чекаю потужної підтримки цивілізованого світу зі сторони потрібної зброї для цієї незламної країни, для звільнення усіх її територій.
Шкода, що захід не діє оперативніше, адже кожного дня вирішується доля багатьох українців.
- Пане Руслан, як нам здобути перемогу?
- Без сумніву перемога буде за Україною. Весна принесе свої позитивні результати і я впевнений, що ми виженемо ворога з усіх наших окупованих територій на кордони, які були зафіксовані ще у 1991 році.
Дуже сильно надихає наш бойовий патріотичний дух та присутність наших європейських друзів тут. Пана Норберта особливо. Адже ризикуючи своїм життям, ці люди приїжджають в Україну, щоб підтримати нас не тільки матеріально, а й добрим словом.
Тому ми будемо боротися до останнього російського солдата. Вся європейська спільнота не одне десятиліття буде аплодувати стоячи нашому неймовірному героїчному поколінню.
Інтерв'ю підготував Володимир Джигіта
