Наші славні ЗСУ упродовж останніх днів звільнили чимало українських міст та сіл. Народ радісно зустрічає рідну армію, а колаборанти швидко тікають у бік рф, оскільки розуміють, що з поверненням української влади на тимчасово захоплені рф території їм буде надана адекватна оцінка їхній діяльності.
Інформація надана Безоплатною правовою допомогою.
Правоохоронні органи проводять заходи щодо виявлення та встановлення колаборантів на деокупованих територіях, колаборантів буде притягнуто до відповідальності.
Але як бути людям, що змушені були працювати в окупації, щоб вижити?
Багатьох наших співгромадян, які мешкають на тимчасово окупованих чи нещодавно звільнених територіях, турбує питання, чи правомірні такі дії.
Про це – роз’яснення юристів.
Декілька місяців я перебував у вимушеній окупації та продовжував працювати. Чи можуть мене звинуватити у співпраці з окупантами і навіть притягнути до кримінальної відповідальності?
Відповідно до статті 40 Кримінального кодексу України (далі – КК України) не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 КК України.
Стаття 40 КК України передбачає дві окремі ситуації:
1. вчинення особою протиправної дії або бездіяльності в результаті застосування до неї фізичного насильства, внаслідок якого така особа взагалі позбавляється можливості керувати своїми діями;
2. вчинення особою протиправної дії/бездіяльності під впливом психічного примусу або ж такого фізичного насильства, яке все ж таки не позбавляє особу можливості керувати своїми діями.
У першому випадку особа безумовно не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки відсутня будь-яка форма вини такої особи у вчиненні протиправних дій/бездіяльності.
У другій ситуації особа також може бути звільнена від кримінальної відповідальності, проте при вирішенні цього питання поведінка такої особи підлягає оцінці з урахуванням норм статті 39 КК України, якою врегульовано питання крайньої необхідності.
Зі статей 39-40 КК України випливає, що заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам під впливом психічного примусу (наприклад, погроз) буде підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності, якщо така шкода є значнішою, ніж відведена шкода, і особа цей факт реально усвідомлювала. Наявність примусу в такому випадку виступає обставиною, що пом’якшує кримінальну відповідальність. При цьому, відповідно до частини третьої статті 39 КК України навіть у разі, коли заподіяна шкода перевищує шкоду відведену, особа не буде зазнавати кримінального переслідування, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
Отримайте консультацію за телефонами:
- 0 800 213 103 - Єдиний номер контактного центру системи безоплатної правової допомоги
-1548 - гаряча лінія Мінреінтеграції з кризових питань
Консультація підготовлена у співпраці з РеІнформ та Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
.jpg){kind=link}