З наступного року у школах Івано-Франківська шкільні обіди коштуватимуть 12 гривень. На таке підняття погодилася батьківська громада. Цілком очевидно, що ріст цін на продукти харчування не міг оминути шкільні їдальні, бо ж у збиток собі підприємці працювати не будуть. А як обідають ті, хто сидить у «білому домі?»
Кореспондент «Західного кур’єра» побував на головній кухні області і перевірив, чим харчуються обивателі владних кабінетів.
Перше, друге і компот
Звичайний коридор адміністрації на другому поверсі закінчується написом «Їдальня №14». В обідню пору тут, наче у мурашнику. Тим, хто працює по сусідству, можна хіба що поспівчувати, бо коли ще далеко до обіду, то аромати із кухні коридорами просто-таки приманюють зголоднілих держслужбовців.
На роздатковій лінії ви не побачите цінників біля кожної страви, зате вони є у меню дня, котре висить при вході. Працівники їдальні люб’язно допомагають при виборі страв, асортимент яких доволі різноманітний – на будь-який смак. П’ять салатів, стільки ж гарнірів, дві перші страви, десять позицій на вибір серед других страв і компот – з такої кількості страв, погодьтеся, вибрати є що. І ціни приємно здивували.
Замість лобстерів, червоної ікри та інших невідомих заморських делікатесів, обід чиновників обласної ради, адміністрації та міської ради нічим не відрізняється від звичайного меню у будь-якій шкільній їдальні міста. Кожен має право вибору страв на свій смак, але з єдиним застереженням – без особливих забаганок. Немає тут і алкогольних напоїв.
На запитання «А де ж екзотика і вишукані страви?» працівники їдальні тільки багатозначно усміхаються, а вже за деякий час у розмові зізнаються, що таких страв тут зроду-віку не було.
Про теперішніх і колишніх керманичів директор їдальні Галина Пилипів не готова розповідати багато. Каже, що майже усі голови, котрих вона пам’ятає за чотири роки своєї роботи, обідали тут, як тільки їм випадала така нагода. «Частіше можна побачити заступників або начальників управлінь чи департаментів, бо голови переважно зайняті, у відрядженнях. Але всі вони чемно приходять і чекають своєї черги», – ділиться Галина Михайлівна.
Поки ми розмовляємо про меню і постійних гостей, Галина Михайлівна отримує персональне замовлення. Вона особисто обслуговує директора департаменту фінансів ОДА Галину Карп та її заступницю Лесю Балагуру. Чиновниці переконують, що страви тут смачні, як удома, і за доступною ціною. Тому й полюбляють обідати саме тут.
В останні дні, зауважує Галина Пилипів, трохи зменшилась кількість охочих пообідати. Ймовірно, передсвяткові клопоти витягають чиновників, щоби за обідню перерву встигнути «зустріти Миколая».
За чиї кошти бенкет?
На чиновницькі обіди, на відміну від державних органів управління у столиці, в Івано-Франківську з бюджету кошти не виділяються. Їдальня, котра обслуговує величезну армію службовців у кабінетах, працює за так званим госпрозрахунком. Про це говорить директор закладу харчування, це і підтверджує Галина Карп.
«Як бачите, ми не їмо ані лобстерів, ані червоної ікри, а звичайну нормальну їжу, – каже директор департаменту фінансів. – Її колись старалися дівчата готувати смачно, і тепер також. Усе відповідно до вимог часу. Вони намагаються зробити так, щоби люди могли нормально поїсти в межах нормальної ціни».
Обідами у «Їдальні №14» не нехтують ані перші особи області та міста, ані рядові держслужбовці. Більше того, сюди на обід заходить чимало людей, котрі до ОДА, облради чи міської ради не мають жодного відношення. Це постійні клієнти їдальні, котрі переконують, що тут готують саме так, як вони звикли їсти, – по-домашньому.
Щоправда, не всім обивателям «білого дому» до вподоби обід близько до робочого місця. Вони воліють пройтися декілька метрів до найближчих їдалень. Попитом серед працівників облдержадміністрації користуються кафе «Золота ліра», «Шабатура», їдальня Облавтодору тощо. В інтернеті вдалося віднайти навіть відгуки, що чиновників, як і пожежників, можна побачити на обіді у їдальні школи №3.
Поміж розмовою із директором їдальні у черзі біля роздаткової лінії помічаю і міського голову Руслана Марцінківа. Не заглядаючи у тарілку міського голови чи когось із начальників департаментів облдержадміністрації, нам все-таки вдалося вивідати, що наші чиновники невибагливі…
Смачно – не обов’язково дорого
Привітні, доброзичливі працівники їдальні запрошують кожного свого клієнта приходити ще і спробувати приготовлені з любов’ю страви. Ми мали можливість переконатися у цьому і спробували навгад найпоширенішу страву серед галичан – вареники з картоплею. Були насправді приємно вражені, бо посмакувало дійсно по-домашньому.
Секретом такого успіху та популярності серед мешканців міста у їдальні вважають те, що тут готують домашні страви. З 1 вересня 2001 року, яке вважається датою відкриття «Їдальні №14», у закладі постійно працює вісім осіб. До того тут також діяла їдальня, але вона, за словами Галини Пилипів, була «не ах ті».
Розуміючи свою відповідальність про здоров’я перших осіб, пані Галина із помітним хвилюванням зізнається: «У нас щодня свіжа їда. Якщо мені не вистачить, це не страшно, але не може бути такого, щоби якісь страви залишалися на наступний день». Відповідно і меню також змінюється щодня.
Загалом на обід будь-хто із працівників «білого дому» може вкластися в середньому у суму 20 гривень. Салати тут коштують від 5.50 до 7 гривень, перші страви – від 5 до 6.50 (усе залежить від виду супу і його складників), гарніри – від 4 до 6 гривень. Найдорожчими є другі страви: свинна відбивна – 13 гривень, біфштекс, вареники з картоплею і філе хека – по 12, куряча відбивна, смажений хек і гуляш – по 10 гривень, тушена з цибулею печінка і шніцель коштує 9 гривень, а тушена капуста – 8. Якщо взяти до уваги гастрономічні пропозиції понеділка, 14 грудня, то мінімальний обід (салат, борщ, картопляне пюре, компот і шматок хліба) коштує 21 гривню – відносно недорого і ситно.
Галина Пилипів переконує, що за роки роботи жодного разу не чула, щоби хтось вимагав якоїсь екзотики, навпаки запевняє, що найбільшим попитом користуються саме домашні страви. Зі слів завідувачки їдальні, у приготуванні страв використовуються тільки натуральні спеції – часник, цибуля лавровий лист, морква.
«Коли приходимо в першій годині, то вже майже все розкуплено, але якщо попросити, то дівчата обов’язково зроблять, – каже заступник керівника департаменту фінансів Леся Балагура. – Немає такого, щоби сказали, що в них немає їди. Щось та й приготують».
