День Валентина – свято доволі розповсюджене. Його святкують майже у всіх країнах світу. А якщо і не святкують, то точно десь про нього чули. Сьогодні виникає дуже багато суперечок навколо цієї події. Зазвичай, стосуються вони походження святкування і його доцільності. Тому сьогодні UA Modna проведе власне "розслідування" на тему Дня святого Валентина!
Багато хто вважає, що це свято, так само як і Хелловін, прийшло до нас із Заходу, однак це не так. Народився День закоханих (принаймні у тій формі, яку ми знаємо сьогодні) в середньовічній Європі, звідки згодом помандрував до Америки, а до нас дістався разом з незалежністю. Так от, 14 лютого пов’язане з ім’ям християнського святого Валентина. От тільки історія частенько замовчує, що таких персонажів насправді було як мінімум троє:
Вважається, що усі три Валентина возвеличували кохання, допомагали молодим залагоджувати суперечки і охоче вінчали закоханих. Та все ж багато людей більше схиляються до думки, що покровителем закоханих був саме єпископ Валентин. Але і з його життєвою історією не все зрозуміло. Отож…
Імператор Клавдій ІІ був страшенним противником шлюбів, адже вважав, що це заважає солдатам: одружені чоловіки більше думають про дружину та дітей, аніж про благополуччя власної країни. Тому він заборонив шлюби взагалі. Однак, жив у ті часи Валентин, який таємно вінчав усіх охочих. Звичайно, від Клавдія це не вдалося приховати, тому винуватця кинули за грати. Та лихо не без добра. Валентин і дочка тюремника Юлія закохалися одне в одного і почали листуватися. Історія закінчилась трагічно. Перед стратою, 13 лютого Валентин надіслав коханій свого останнього листа, підписаного словами "Твій Валентин". Дівчина прочитала його 14 лютого, коли коханого вже не було в живих.
Все відбувалось майже так само, як і в першому варіанті, однак в даному випадку дочка тюремника була сліпою, а Валентин – цілителем. Діти, яким він допомагав до ув’язнення, кидали через вікно йому листи з подякою. Дізнавшись про це, наглядач в’язниці попросив його про допомогу. Він привів свою доньку до священика і той закохався. 14 лютого, перед стратою, Валентин надіслав дівчині листа, в якому було листя шафрану. Коли дівчина відкрила його, до неї повернувся зір.
Та ж ситуація, що і в попередній теорії, от тільки цього разу сліпа дочка тюремника сама закохалась у священика. Оскільки Валентин дав обітницю безшлюбності, то не міг відповісти їй взаємністю. Напередодні страти він написав їй листа, якого підписав "Твій Валентин" (звідси, до речі, вважається, і походять валентинки). А ще дехто стверджує, що такі листівки він надіслав перед стратою всім, кого любив.
Валентин був таємним християнином і навертав своїх підопічних до цієї віри. Якось він вінчав молоду пару, але їх затримала варта. Оскільки Валентин був представником вищого класу, він міг уникнути смертної кари, однак його слуги - ні. священик, намагаючись розрадити молоде подружжя, написав їм листи, передати які повинна була сліпа дівчина. Однак до в’язниці з’явився сам Валентин. Він вмовив вартових пропустити до його до в’язнів ціною власного життя. Перед стратою Валентин передав ще один такий лист тій нещасній сліпій, яка завдяки йому прозріла і стала красунею.
Валентин славився серед людей своїм даром зцілення, тому до нього звернувся тюремник імператора з проханням вилікувати його сліпу доньку Юлію. Лікуючи дівчину, він навчав її всього, що знав, зокрема розповідав про християнські вчення. Однак ідилію перервав арешт і смертний вирок. Перед стратою Валентин написав листа своїй підопічній, в якому попросив залишатись вірною християнству, і вклав туди жовтий крокус (згідно з іншими легендами, листя шафрану). Послання закінчувалось словами "Твій Валентин". Юлія дуже хотіла побачити квітку і написане, аж раптом сталось диво, вона прозріла. На могилі Валентина вона посадила мигдалеве дерево, яке за легендами зацвітає щороку і символізує щиру любов.
Ця легенда розповідає, що Валентин був дуже добродушним юнаком і дуже любив проводити час з дітьми. І дітлахи теж любили його. Однак імператор дізнався про його приналежність до християнства і наказав ув’язнити його. Юнака стратили якраз напередодні свята богині Юнони, тому він почав асоціюватись з коханням і став покровителем всіх закоханих.
Вважається, що священик Валентин створив чудовий сад, а квіти дарував закоханим молодятам. Робив він це щороку 14 лютого, тому і вважався покровителем закоханих.
Загалом вважається, що День Валентина існує вже більше 16 сторіч, але свята, приурочені коханню, існували ще задовго до того. Тож ця версія розповідає про язичницьке коріння Дня Валентина. 13-15 лютого древні римляни відзначали Луперкалії – свято родючості на честь богині кохання Juno Februata і бога Фавна. В ті часи спостерігалась значна смертність серед новонароджених. Оракул сказав, щоби уникнути "епідемії", потрібно шмагати жінок шкурою жертовних тварин. Місце, де за легендою вовчиця вигодувала Ромула і Рема, було для римлян святим. Саме тут і відбувалось дійство Луперкалії, під час якого тварин приносили в жертву, а з їх шкури вирізались пасма, якими і шмагали жінок. Свято це, хоч і доволі розповсюджене, було досить аморальним і закінчувалось оргіями. Зрозуміло, що в християнстві вже не було місця таким забавам, тому їх намагались викоренити. Але це було важче, ніж здавалось. Мабуть тому Папа Геласій І постановив вшановувати в ці дні святого Валентина: він намагався підмінити свято плотських утіх на вшанування чистого і світлого почуття. А хто краще підходив для цієї ролі, аніж таємничий Валентин з його добрим серцем і трагічною історією кохання. Однак історики Вільям Френд і Джек Оруч, а також вчені Майкл Кейлор та Генрі Келлі вважають, що ця теорія є всього лиш домислом, спробою пов’язати історії, що виникли в 14 столітті, з подіями ІІІ століття.
Існує ще одна, зовсім не романтична теорія про те, що День Валентина святкується 14 лютого через птахів. Десь в цей час у них починається шлюбний період. Саме тому вважалось, що шлюб, укладений в цей день, буде щасливим і довгим. Таке переконання існувало десь до Середньовіччя, коли закохані вважали, що саме 14 лютого птахи "беруть шлюб". Як ми бачимо деякі легенди майже ідентичні, інші – дуже відрізняються. З іншого боку, якщо спробувати знайти зв’язок між усіма цими подіями, можливо, вдасться "докопатися" до істини. Але це вже інша історія. Як би там не було, століття легенд і переказів дали свій результат - образ Валентина вже давно асоціюється у нас з чистими і щирими почуттями, назва яким кохання.
Розповідають, що найбільшої популярності свято набуло саме в часи Середньовіччя. Перші письмові згадки можна знайти в творі "Пташиний парламент" Джеффрі Чосера. В ньому батько англійської літератури розповідає про сон, в якому птахи відзначали день Валентина, і зобразив притаманну для того часу атмосферу святкування (додавши краплинку іронії). До цього не було знайдено жодних письмових згадок про святкування Дня всіх закоханих. День Валентина згадується також у шекспірівському "Гамлеті".
У Парижі, подейкують, навіть було створено Верховний трибунал любові, який працював на засадах лицарства (сталось це в дуже символічний день: 14 лютого 1400 року). А ми знаємо, що для лицаря дама серця була найголовнішою жінкою у житті. І говоримо ми не про сексуальне задоволення, а про платонічні почуття ;) Так от, трибунал вирішував справи щодо подружніх зрад і контрактів, насильства над прекрасною половиною людства і т.п. А судді неодмінно повинні були розбиратись у романтичній поезії. Якщо раніше Валентина офіційно вшановували за церковним календарем, то в 1969 році відбулась реформа і святого вилучили з літургічного календаря католицької церкви, оскільки відомості про його життя недостовірні та письмово не підтверджені. Все, що точно відомо про святого, це ім’я та інформація про страту. Хоча і до цього церква досить негативно відносилась до Дня святого Валентина. Ставлення не змінилось і сьогодні. Церковні священнослужителі вважають, що свято немає нічого спільного зі святістю чи Божою любов’ю. На думку представників релігії, в цей день більше йдеться про пристрасть і плотські втіхи, аніж про духовний аспект. Що ж, в дечому тут можна погодитись. Однак, давайте дивитись правді у вічі, зміст святкування не обов’язково повинен мати таке негативне забарвлення. Ідея доволі світла та хороша – день любові й кохання, не тільки чоловіка та жінки, а й рідних, друзів і просто знайомих. Головне правильно подати її суспільству. А ще одним аргументом проти святкування Дня Валентина є комерціалізація свята. Ну що ж, безперечно, це свято приносить деякий прибуток окремим компаніям. Але подарунки ми купуємо й для інших свят. Крім того, якщо ви настільки не хочете, щоби "за ваш рахунок хтось заробляв", зробіть валентинку власними руками. Це ж не так складно ;) Що святкувати, вирішувати перш за все вам. Не обов’язково ототожнювати цей день з прийнятими суспільством нормами. З іншого боку, такі події приносять в наше життя яскраві барви, допомагають боротися з рутиною і повсякденними проблемами, які переслідують нас повсякчас. Але не забувайте також, що висловлювати свою любов до інших можна не тільки один день в році. Варто робити це щодня, і не обов’язково за допомогою подарунків чи листівок!
