Християни східного обряду 4 грудня відзначають Введення в храм Пресвятої Богородиці, що належить до дванадцяти великих церковних свят.
Батьки Пресвятої Діви Марії, праведні Йоаким та Анна, будучи бездітними, дали обітницю, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Бог дослухався їхніх молитов і подарував їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька Хрестителя Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин з Йосифом Обручником.
У нас в народі часто великі релігійні свята поєднують з забобонами та порадами, які не варто дотримуватись віруючим людям. До прикладу, особливо в Інтернеті можна побачити такі ось поради, що НЕМОЖНА роботи цього дня. Як на Новий Рік (а також і на Різдво і на Великдень) хто перший прийде на Введення до хати, той буде першим «полазником», себто тим, що приносить добро чи якесь лихо. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя: «Коли ввійде (першим) молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того зі грошима, то це добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, — то це злий знак» (Ів. Франко «Народився Календар» в Етн. Зб. НТШ, V, 205). Також вважалось поганою прикметою, коли вранці до хати прийде особливо старша жінка. Тому жінки в це свято немагались нікуди вранці не ходити.
Такі традиції є ніщо інше, як забобони, які священники вважають гріхом.
Подія введення Марії в храм має навчати нас, що кожен християнин повинен постійно працювати над своїм духовним вихованням, поглиблювати його. Пізнаючи Бога через молитву, Святе Письмо, людина єднається з Ним, вводить у своє серце, своє життя, а тим самим входить в Божий духовний храм – царство небесне вже тут на землі.
