На горі Попіван або Чорногорі, в колишній обсерваторії, третій рік працює Явірницьке пошуково-рятувальне відділення.
На сьогодні це єдиний такий пункт у високогір’ї Українських Карпат. Скоро зима, а на Чорногорі вона вже з’являється майже щоранку. «Репортер» розпитав тамтешнього керівника Василя Фіцака, як їм працюється у холоди.
Рятувальники вже готуються, бо внизу ще тепло і багато людей, які йдуть нині в гори, — не готові, каже Фіцак. Туристи приходять легко одягнені, без змінного взуття.
«Коли люди потрапляють у складні ситуації на високогір’ї, то нам найлегше до них дістатися, бо ми вже там, — розповідає рятувальник. — Відділення, розташовані у населених пунктах, будуть добиратися до постраждалих у високогір’ї 6-10 годин. А якщо людина зазнала складних травм чи переохолодження — то треба якомога швидше».
Рятувальники працюють на Попівані круглий рік і цілодобово. За словами Василя, більшість починали як волонтери, бо не знали, чи зможуть перебувати у таких суворих умовах. Зима там триває півроку. Зона відповідальності — близько 20 км: 10 км від Чорногори до гори Стій і 8,5 км в інший бік — до Бребенескула.
«Маємо в обсерваторії службові приміщення, бо працюємо вахтовим методом, —розказує Василь Фіцак. — Кімната відпочинку, кабінет і місце, де зберігаються спорядження та інвентар — мотузки, ноші, медичні сумки, також маємо снігохід. Працюємо чотири доби на горі, два дні — на дорогу туди-назад і 10 днів відпочиваємо вдома. Загалом у відділенні вісім рятувальників, працюють по двоє у чотири зміни. Перезмінка відбувається за будь-яких погодних умов».
«У нашому відділенні всі хлопці — досвідчені, деякі альпіністи, — розповідає Фіцак. — Головне, що ми любимо цю професію. Люди, коли хотіли до нас потрапити, — приходили на вахту, пробували, багатьом не підходило, бо взимку не так легко, як влітку. Це робота для сильних хлопців, у нас усі з характером».
Незважаючи на досвід, вони постійно вчаться, каже рятувальник. От, нещодавно їздили на навчання до Польщі, крім того, проходили курси їзди на снігоходах, медицину. За словами Василя, вони забезпечені всім необхідним: одяг, взуття, кожен має засоби лавинного захисту і т.д.
На Попі рятувальники зазвичай прокидаються о шостій ранку, роблять зарядку, фіксують погоду, перевіряють електронну пошту. Багато людей їм телефонує, особливо взимку, цікавляться станом маршрутів тощо. Їжу рятувальники приносять на зміну з собою, готують у пічці, страви бувають різні, іноді навіть борщ. Після шостої, якщо все тихо, у них особистий час, здебільшого всі читають. Є бібліотека, часто приносять літературутуристи. Фотографують, займаються спортом — хто як.
За правилами, вночі рятувальники не мають іти на виклик, але бувало й таке. Фіцак каже, у допомозі не відмовляли нікому.
«Цьогоріч серйозних випадків ще не було, — розказує рятувальник. — Зазвичай туристи втрачають орієнтацію. Однієї зими група вийшла за хорошої погоди, але зірвався вітер, і вони цілу ніч мерзли в наметі. На ранок знайшли зв’язок, подзвонили нам. Шукати їх пішли ми, і ще знизу підмога виїхала. Шукали кілька годин, люди ходили колами на ділянці в кілька кілометрів. Ми з ними зідзвонювалися щогодини, аби економити батарею, також порадили їм залишати в різних місцях свої речі».
За словами Василя, вони з групою постійно розминалися, а сліди швидко замітало. Але рятувальники фіксували координати усіх місць, де знаходили речі туристів, так знайшли і групу. Ті були геть виснажені. Хлопці спустилися з туристами до найближчого населеного пункту, де їх забрали інші рятувальники, а самі мусили після 16 годин зимових пошуків повертатися на Попіван.
«Бувають випадки, коли люди блудять, і їх можна вивести за допомогою мобільного зв’язку, — говорить Фіцак. — Вони описують нам місцевість, і якщо можна пояснити їм телефоном, то ми це робимо. Ми добре орієнтуємося в тих районах і за допомогою навідних питань, наприклад, чи чують люди, як гавкають пси, або, якщо йдуть вздовж потоку, з якого боку сонце, — помагаємо їм знайти дорогу».
Туристичні групи, які йдуть у гори, особливо взимку, просто мусять реєструватися. Якщо є лавинна загроза — попереджають цілу групу, читають інструктаж, консультують щодо оптимального вибору маршруту і т.д.
«Багато туристів не реєструється, — каже Василь Фіцак. — Якби всі це робили, нам було б легше, а їм безпечніше. Наприклад, група пішла Чорногірським і Мармароським хребтами, а це 55 км, не зареєструвались, а нам повідомляють, що з ними щось трапилось. Тоді доводиться задіювати рятувальників багатьох відділень і навіть областей. Бо не знаємо, де саме вони зараз є. А якби зареєструвались, то можна було б передбачити, визначити було б легше».
Фіцак каже, реєструватися туристи поки що не звикли, але люди вже телефонують, цікавляться погодою, станом маршрутів. Зимові походи мають завжди бути колективними, мінімум половина людей у групі мусять бути досвідченими.
«Спорядження має бути вітро і водонепроникне — спеціальні штормові костюми, — пояснює рятувальник. — Взуття —надзвичайно важливо: тільки спеціальне зимове для гір. Рукавиці, шапки, сонцезахисні окуляри, GPS-навігація. Також варто мати запасний одяг, є ще хімічні зігрівайки, які зберігають тепло близько шести годин».
Взимку ще бажано мати особистий біпер-маячок — завдяки його сигналу, якщо людина потрапить під лавину, рятувальники чи інша частина групи її швидко знайде. Звісно, ці речі коштують грошей, але тут головне — безпека.
Зареєструвати туристичну групу можна за телефонами пошуково-рятувальних відділень:
Джерело: Репортер
