Влітку тисяча франківських випускників проходитимуть зовнішнє незалежне оцінювання. Але чи візьмуть участь у ЗНО і їхні наставники-вчителі? Одразу дамо відповідь: візьмуть! Правда, з майже двох тисяч франківських вчителів тільки троє зважилися пройти це випробовування.
Матеріальне заохочення
Ні для кого не секрет, що шкільна програма стає з кожним роком все важчою і вільного часу перед тестуванням у випускників все менше. Тому на вулицях, у громадському транспорті чи в колі сім’ї часто можна почути нарікання, мовляв, вчителі самі б спробували пройти ЗНО, вони нічого не знають і не розуміють тих, хто проходить крізь це «пекло», пише Галицький Кореспондент.
А восени минулого року з’явився законопроект «Про освіту», який передбачає механізм державної сертифікації педагогічних працівників, що включатиме перевірку знань шляхом тестування з предмета, що викладається. Тестування проводитиметься на базі наявних регіональних центрів оцінювання якості освіти. Розробники законопроекту зазначають, що сертифікація педагогічних працівників є неодмінним елементом системи забезпечення якості освіти. «Вона є обов’язковою, оскільки має засвідчити спроможність особи здійснювати педагогічну діяльність, її компетентність», – йдеться у пояснювальній записці до законопроекту.
Зважаючи на це, досить дивним виглядає той факт, що вчителі не хочуть добровільно зареєструватися для участі в ЗНО і довести всім, що вони таки досконало знають свій предмет. Та й, зрештою, побувавши у шкурі випускника, вчитель зможе краще його зрозуміти та в майбутньому давати слушні методичні поради.
Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків вирішив підштовхнути вчителів для участі в ЗНО. 11 лютого він оголосив премію для десяти перших освітян міста, які зголосяться пройти ЗНО спільно з учнями. Розмір кожної премії – 2 тис. гривень. Здавалось би, це має стати стимулом для вчителів. Як не як, але дві тисячі на дорозі не валяються. Але з’ясувалося, що тільки троє вчителів зареєструвалися для участі у ЗНО. А ще більшим шоком є те, що в Івано-Франківську є 2 454 вчителі, з яких 1 922 вчать у 5-11 класах. І з цих майже двох тисяч тільки троє вирішили взяти учать у ЗНО!
Виглядає, ніби премія зовсім не вплинула на активність вчителів. Але зважаючи на те, що у попередні роки вони взагалі майже не брали участі у тестуванні, можна сказати, що заохочення хоч трохи, але дало ефект. У міському департаменті освіти і науки повідомили, що тільки у 2013 році на ЗНО зареєструвалося двоє вчителів, однак кожен з двох предметів. Відтак вчителька ЗШ №6 Ірина Голодюк набрала 200 балів з української мови та літератури та 192 бали з англійської мови, а вчитель з Української гімназії №1 Володимир Половський отримав 200 балів з історії України та 195 балів з географії.
Міський голова розраховував, що хоч з десяток вчителів будуть брати участь у ЗНО. Тому й пообіцяв премію тільки для перших десятьох освітян. Враховуючи те, що зареєструвалось тільки троє педагогів, у мерії розмірковують над тим, щоб їхні премії збільшити. Не виключають і такого варіанту: 20 тисяч розділять на трьох. За словами Марцінківа, заохочувальні премії для освітян, які зголосяться брати участь у ЗНО, стануть доброю традицією.
«Я дякую тим трьом вчителям, які виявили бажання взяти участь у ЗНО і які, відповідно, отримають премії. Можливо, ми тим сміливцям дамо більшу премію, зважаючи на те, що немає десятьох. Я думаю, що коли люди отримають матеріальну винагороду, то наступного року вже більше вчителів зареєструються», – наголосив мер.
У мерії запевнили, що результат вчителів на ЗНО не вплине на премію, тому що вона мала лише стати стимулом для того, щоб вони взяли участь у тестуванні. Однак матеріальне заохочення вчителі отримають, ймовірно, аж після ЗНО.
Не хочуть, бояться чи допомагають учням?
Директор новоствореного департаменту освіти й науки Ігор Смаль розповів, що двоє вчителів зареєструвалися для участі в ЗНО з біології, а один – з української мови та літератури. Він зазначає, що тестування є підтвердженням того, що вчитель орієнтується у всіх питаннях з того предмету, який викладає, і це стимулює його ознайомлюватися зі всіма новинками.
«Справжній вчитель є відкритою системою, яка має постійно вдосконалюватися. А для цього він має бути в курсі всіх новин – як наукових, так і методичних. Вчитель, який перестає розвиватися, за великим рахунком, перестає бути вчителем. Це просто людина, яка надає певний обмежений обсяг знань», – наголошує Смаль.
На думку пана Ігоря, одним із чинників, який не дозволяє вчителю піти на тестування, є страх не знайти відповіді на ті запитання, які є у тесті. Оскільки учні ще не розуміють, наскільки це відповідально та важливо, то йдуть без страху на подібні заходи. Крім того, причинами може бути й просте небажання, впевненість, що вчитель вже настільки досвідчений, що йому не потрібно підтверджувати свій рівень знань, та віковий бар’єр: вчитель, який все життя пропрацював за старою системою, можливо, навіть не визнає тестів.
З огляду на ці причини, виникає декілька запитань. Чому в школі викладає вчитель, який боїться не знайти відповіді на запитання? Чому вчитель має боятися брати участь у ЗНО? Врешті-решт, результати ЗНО не вирішують його долю на подальші п’ять років. Одразу закрадається думка: а що ж такий вчитель зможе навчити учня? Хоча, можливо, ця причина й пояснює те, чому вчителі так неохоче, навіть зважаючи на матеріальне заохочення, беруть участь у ЗНО. Може, вони просто не хочуть виносити на загал свій рівень знань, бо потім буде соромно перед колективом та учнями? Але хіба такі вчителі мають вчити наших дітей? Якщо вони не впевнені у своїх силах, то краще їм опанувати інші професії, які не потребують такої фаховості.
Ігор Смаль зазначає, що вчителям варто брати участь у ЗНО, але таке тестування має бути окремим для вчителя і окремим для учнів. Як стосовно перевірки, так і стосовно оцінювання. За його словами, якщо сильний вчитель буде брати участь у тестуванні, то він, давши абсолютно правильні відповіді, штучно підніме планку для учнів. І тоді учень отримає, скажімо, не 200 балів, які б він заробив, якби не було вчителя, а 198.
«200 балів присвоюється найкращій роботі. І вже всі інші оцінюються порівняно з цією роботою. Тобто якщо ми вдвох з вами пишемо тест, я набираю 198 балів, ви – 197 балів, то мені присвоюється 200 балів, а вам, відповідно, на певну кількість менше. Якби не було мене, то у вас був би найвищий бал і ви мали б тих 200 балів», – пояснює він.
З багажем знань
А тепер перейдімо до особистостей. Кого ви сподіваєтесь побачити серед тих трьох сміливців: молодих та перспективних вчителів, які нещодавно закінчили університет, чи педагогів з уже солідним стажем? Мабуть, більшість, як і сам директор департаменту освіти й науки, обере перший варіант. Але мусимо вас розчарувати. Всі троє вчителів, які візьмуть участь у ЗНО, мають за плечима понад 20 років стажу.
Вчитель української мови та літератури ЗШ №25 з 25-річним стажем Василь Костюк розповідає, що вирішив взяти участь у ЗНО, щоб перевірити, наскільки фаховим вчителем він є, та заради цікавості. «Просто хочу спробувати свої сили, ніколи не був у таких умовах, в яких випускники здають ЗНО. Цікаво написати творчу роботу. Завжди ми перевіряємо твори, вишукуємо чужі помилки, тому стало цікаво, чи напишу я без помилок. Не можу сказати, що я впевнений на сто відсотків, але думаю, що буде без помилок», – говорить він.
Василь Костюк
Пан Василь ставить перед собою найвищу планку – 200 балів. Каже, що права на помилку не має, інакше буде соромно. Тому й трохи переживає.
Вчитель розповідає, що готується до ЗНО ледь не кожного дня: проходить онлайн-тести та читає додаткову літературу. «Тепер знаходжу такі питання, на які, можливо, раніше не звертав уваги, а зараз знаю досконало. Для професійності це корисно», – зазначає Василь Костюк.
Однак педагог сумно констатує, що навіть незважаючи на матеріальну винагороду, вчителі не хочуть брати участі у ЗНО: хтось не впевнений у своїх силах, хтось не має часу, а хтось не хоче привертати до себе увагу.
Вчитель біології природничо-математичного ліцею Вікторія Іванишин розповідає, що має уже 22 роки стажу. А от у ЗНО вирішила зареєструватися, щоб відчути психоемоційний стан учня в той момент, щоб, можливо, потім давати методичні рекомендації. Крім того, ще одну роль зіграв той фактор, що часто батьки школярів нарікають, що вчителі багато вимагають, а самі нічого не знають і нема таких, які б здали ЗНО. Тому й хочеться це спростувати. Разом з тим, пані Вікторія каже, що на премію від мера навіть не надіялась, бо не хотіла привертати до себе увагу. Навіть спеціально реєструвалася в останні дні, думаючи, що вже перших десять є.
Вікторія Іванишин
Вікторія Іванишин буде здавати ЗНО разом зі своїми учнями, бо є класним керівником випускного класу, але, мабуть, в різних аудиторіях. Тому й спеціально готуватися до ЗНО не буде, бо готується з дітьми вже протягом року. Та й загалом тестування не є для неї чимось новим, оскільки вона входить у комісію, яка бере участь у складанні порогового балу. Та й після ЗНО випускники постійно приходять до неї із зошитами, вони разом перевіряють та аналізують роботи.
Жінка каже, що довго не реєструвалася на ЗНО ще й тому, що начиталася коментарів про те, ніби результати вчителів можуть понизити результати учнів. «В попередні роки, коли не було порогового балу, таблиця справді залежала від результативності по Україні. Цього року є рейтинговий бал, і мені здається, що мій результат не дуже буде впливати. Можливо, вчителі не реєструвалися на ЗНО, бо прочитали в Інтернеті, що якщо вони підуть на ЗНО та наберуть високі бали, то зіпсують дітям таблицю результативності», – зазначає вона.
Вчителька біології Івано-Франківського навчально-реабілітаційного центру Школи №2 Софія Савчук також має за плечима більше 20 років стажу. Вона розповідає, що кожного року проходить ЗНО з різних предметів, щоправда, в Інтернеті, щоб визначити свій рівень знань.
Софія Савчук
А от офіційно зареєструватися для участі у ЗНО її спонукали декілька чинників. По-перше, вона вважає, що кожен вчитель має проходити ЗНО і набирати високі бали. По-друге, хотіла показати, що є вчителі, які готові взяти участь у ЗНО і не бояться цього процесу. По-третє, хоче довести, що у навчально-реабілітаційному центрі працюють вчителі, нічим не гірші за тих, які викладають у гімназіях, звичайних школах, коледжах тощо.
«Часто вважають, що якщо наша школа для дітей з особливими потребами, то тут вчать вчителі з дуже низьким рівнем знань. Мене це трохи заїдає. Коли всім вчителям шкіл роздають роздатковий матеріал на дисках, а нам кажуть: «А вам і так не потрібно». І так не тільки з біології. Вчителька української мови розповідала, що коли роздавали книжки на дисках, то їй не дали, мовляв, а ваші діти що – читати вміють? А наші діти вступають в університети, закінчують їх з червоними дипломами та працюють навіть в адміністрації», – розповідає вчителька.
Разом з тим, пані Софія зізнається, що трохи на її рішення вплинуло і повідомлення про премію від міського голови. Відтак ЗНО вона буде здавати разом зі своїм учнем, який також зареєструвався для участі у тестуванні, бо інші – звільнені.
Жінка розповідає, що розв’язання тесту з біології на 200 балів в онлайн-режимі займає в неї 40 хвилин. Крім того, немає такого дня, коли б вона не займалася, в середньому цьому вона приділяє дві години на день. Разом з тим, вчителька нарікає на двозначні питання та погану якість малюнка, коли, наприклад, важко розібрати, чого стосується позначка: цілої органели, її клітини чи тканини.
Ось такими є цих троє сміливців, які зареєструвалися для участі в ЗНО. Кожен з них хоче щось довести та пережити ті емоції, які бувають під час тестування. Шкода, звісно, що на дві тисячі вчителів міста їх тільки троє. Залишається тільки побажати їм успіху та надіятись, що у наступному році таких освітян буде значно більше.
