Сумна звістка прийшла на Прикарпаття. 30 квітня 2024 року на фронті під час виконання бойового завдання загинув франківець Марко Вуянко. Чоловік потрапив під артилерійський обстріл, де отримав осколкове поранення, яке обірвало його молоде та повне сил життя.
Панахида за полеглим Героєм відбудеться завтра, 3 травня, в Будинку Смутку на вулиці Ребета 3 о 18:00 год.
Прощання з Героєм відбудеться в Катедральному храмі Святого Воскресіння (майдан Шептицького, 22) о 10:30 год.
Процес погребіння відбудеться об 11:30 на Алеї Героїв в селі Чукалівка (міське кладовище).
Вуянко Марко Зеновійович народився 26 серпня 1991 року в Івано-Франківську. У 1998 пішов у Івано-Франківську ЗОШ І-ІІІ ст №5. З дитинства Марко цікавився історією та її дослідженням. Був переможцем Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідних робіт учнів - членів Малої академії наук України на секції археології.
У 2008 році поступив на навчання в Прикарпатський національний університет ім.В.Стефаника на факультет історії, політології та міжнародних відносин. У студентські роки був активним учасником дослідницьких археологічних експедицій, також був головою ГО МОЛОДІЖНИЙ КЛУБ "СВІЙ". Деякий час Марко працював науковим співробітником військово-історичного музею «Герої Дніпра».
Цікавився також туризмом та мандрівками. У 2013 році посеред зими вирушив у подорож вздовж Чорноморського та Азовського узбережжя на велосипеді від м. Вилкове до м. Маріуполь, подолавши понад 2000 км. Організовував туристичні поїздки для всіх охочих в Івано-Франківській області. Самотужки на велосипеді Марко проїхав від Івано-Франківська до Португалії через усю Європу, також здійснив пішу мандрівку Балканами.
Також брав році брав участь у «Inside of Living» — піша експедиція через всю Україну від кордону з росією до Словаччини, що відбулась з 20 квітня по 21 липня.
Похід тривав 93 дні, в ході якого було подолано близько 2000 км і відвідано понад 250 населених пунктів України.
З травня 2014 року по 2016 рік приймав участь в проведенні антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях. У 2016 році був зарахований в резерв.
З 2020 року вирішив продовжити наукову діяльність та поступив на аспірантурі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, де працював над темою Традиційні шляхи сполучень в Українських Карпатах (70-ті рр. ХVIII-початок ХХІ ст.)
З початку повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України та будучи командиром відділення виконував бойові завдання пов’язані із захистом суверенітету та територіальної цілісності України. Був самовідданим військовій справі, адже вважав це своїм обов’язком, будучи великим патріотом.
Марко Вуянко - це була не просто людина, це людина з великої літери. Він не лише добрий, відданий і чесний, він справжній друг, якому завжди можна було довіритись.
Марко завжди був готовий прийти на допомогу, не очікуючи нічого натомість. Щирий і відвертий, який завжди говорив правду, навіть якщо це складно.
Окрім того, Марко – був чудовим сином, другом, побратимом. Також він був веселий і життєрадісний, та вмів піднімати настрій навіть у найскрутніші моменти.
