Тисячі американців українського походження й українців, що проживають у США, прибули 7-го листопада до американської столиці – Вашингтону. Усіх разом їх зібрала подія, без перебільшення, - історична. В центрі міста офіційно відкривають Меморіал жертвам Голодомору 1932-33 років.
Урочиста церемонія відкриття пам’ятника розпочалася о 9-й годині вечора за київським часом. Тисячі представників української громади, по закінченні урочистостей, пройдуть Ходою пам’яті до Білого дому, інформує Голос Америки.
Шлях до встановлення цього Меморіалу був нелегким. Ще у 1983 році українська громада США почала кампанію за визнання Конгресом США українського Голодомору 1932-33 років – геноцидом. І хоча таке рішення Конгрес не прийняв і донині – сама кампанія ознайомила політичну еліту Вашингтону зі страшною сторінкою української історії. А коли на початку «нульових» в Українському конгресовому комітеті Америки народилася ідея встановити пам’ятник усім тим, чиї мрії й надії загубив Голод – конгресмени її підтримали.
Водночас, старший співробітник Гельсінської комісії США Орест Дейчаківський переконує: особисто він вірить – встановлення цього Меморіалу в центрі американської столиці – це свого роду вже визнання Голодомору - геноцидом. Адже офіційна назва пам’ятника – «Меморіал жертвам українського Голодомору-Геноциду 1932-33 років».
«Вся суть у тому, як люди трактують слова», – додає від себе пан Дейчаківський.
Дозвіл на спорудження цього дев’ятиметрового меморіалу у Вашингтоні підписав ще президент Джордж Буш-молодший. Гроші на проект виділив опальний олігарх Дмитро Фірташ, освячувати місце під меморіал приїжджала свого часу перша леді України Катерина Ющенко. Але відтоді, як у 2011 році уряд України провів конкурс на спорудження меморіалу процес його спорудження тривав довше, ніж очікувалося. В конкурсі перемогла ідея меморіалу американки українського походження Лариси Курилас, яка зрештою й утілила власне бачення меморіалу в життя. Лариса Курилас створила пам’ятник у вигляді масивного бронзового поля колосків.
На думку архітекторки, саме цей образ має бути зрозумілим та близьким і для американців, і для українців. Курилас пригадує, як для меморіалу везла з-за кордону, аж із Канади, пшеницю. А потім робила цифрові фото колосків, аби згодом створити для меморіалу реалістичне пшеничне поле з бронзи.
«Мала чотири снопи пшениці, які виглядали, як якісь трупи в авто, обмотані простирадлами. Коли ми переїжджали кордон з Канади до США, то це був досить ретельний перегляд», – пригадує архітектор.
Чотирьохтонний пам’ятник відливали в ливарні штату Пенсильванія Laran Bronze. Власники ливарні – батько і син – Лоуренси Велкери місяцями працювали над проектом у майстерні. Обоє вони кажуть: день офіційного відкриття Меморіалу – для них справді урочистий. Зранку батько і син разом із усією командою, що працювала над пам’тником, сказали, що сядуть у потяг і прибудуть до Вашингтону, аби разом із тисячами українців відвідати офіційну церемонію відкриття. Там вони віддадуть шану українцям, які померли від Голоду в 1932-33 роках.
