Російське телебачення вже багато років лякає глядачів «бандерівцями», перетворивши його ім'я на політичний мем.
Сьогодні в Україні відзначається день народження однієї з найобговорюваніших постатей української історії – очільника ОУН Степана Бандери. Від його народження виповнюється 111 років, пише УНІАН.
Патріоти вважають Бандеру борцем за незалежність України та противником будь-яких іноземних окупантів, в той час як російська пропаганда намагається представити Бандеру як колаборанта і поплічника нацистів. Російське телебачення вже багато років лякає глядачів «бандерівцями», перетворивши його на політичний мем.
Степан Бандера як реальна історична постать вів свою діяльність у вкрай непростих реаліях іноземної окупації України сусідніми державами, а згодом і Другої світової війни. Факти його біографії часто стають предметом різноманітних міфів та маніпуляцій на догоду політичному моменту.
Втім, важко заперечувати, що після початку російської агресії проти України Бандера перетворився для значної частини українців на символ національного спротиву.
Степан Бандера – біографія
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів (сучасна Івано-Франківська область), в сім’ї греко-католицького священика. На той час Прикарпаття входило до складу Австро-Угорської імперії. Батько Бандери був активним учасником політичного життя регіону, зокрема – був послом до парламенту ЗУНР - УНР в Станиславові.
У вересні 1928 року після закінчення гімназії Бандера перебирається до Львова й записується в агрономічний відділ Високої Політехнічної Школи, де вчився до 1933 року.
Історико-меморіальний музей Степана Бандери у селі Старий Угринів / Wikipedia
В студентські роки парубок активно включається в українські національні ініціативи і впадає в немилість до польської влади, яка на той час фактично провадила до українського населення дискримінаційну політику. Перед дипломним іспитом його заарештували.
В 1929 році Степан Бандера вступив в Організацію Українських Націоналістів (ОУН) і посідав у ній різноманітні посади, а в 1933 році його офіційно затвердили Крайовим Провідником ОУН на західно-українських землях.
Під проводом Бандери ОУН починає діяти набагато радикальніше і організовує декілька політичних вбивств, які отримали широкий резонанс. Зокрема - убивство шкільного куратора Гадомського, відповідального за полонізацію української освіти; вбивство секретаря консульства СРСР у Львові Олексія Майлова, як відповідь на Голодомор; вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, за керівництва якого Варшава провела жорстокі акції «пацифікації» українського населення.
У 1936 році Бандеру засудили до довічного ув’язнення, але з падінням Польщі у війні з Німеччиною в 1939 році він вийшов на волю.
На волі Бандера розробляє план відбудови мережі ОУН на всій території України, однак в цей же період в лавах ОУН стається розкол, причинами якого стали розбіжності у поглядах між активістами ОУН на Галичині та членами організації, що жили за кордоном.
Фактично під проводом Бандери частина ОУН відокремлюється. Членів нового крила ОУН стали називати «бандерівцями» (ОУН(б)), членів «старого» крила — «мельниківцями» або ОУН(м).
ОУН розраховувала використати війна між Гітлерівською Німеччиною та СРСР задля створення української держави. 30 червня 1941 року Бандера та Провод ОУН проголошують у Львові відновлення на західноукраїнських землях української державності.
Німеччина українську державу не визнала, Бандеру заарештували та після відмови скасування відповідного акту кинули до концтабору Саксенгаузен. Новостворені українські підрозділи УПА в цей час переходять до збройної боротьби проти німецької окупації. Не рідкістю були також їх зіткнення з польськими та радянськими партизанами.
У 1944 році Бандеру звільнили з ув’язнення, після чого він повертається до діяльності в ОУН. Організація продовжувала активну діяльність навіть після закінчення Другої світової війни.
Останні роки свого життя Бандера провів у Мюнхені. В 1959 році був вбитий радянським агентом Богданом Сташинським.
Бандера та УПА
Попри розповсюджений міф, Степан Бандера ніколи особисто не очолював УПА. Український інститут національної пам’яті пояснює, що Бандера очолював Організацію українських націоналістів (революційну) і Закордонні частини ОУН у 1946 —1959 роках.
Українською повстанською армією безпосередньо командували Василь Івахів, Дмитро Клячківський, Роман Шухевич і Василь Кук.
Історики наголошують, що УПА почала формуватися тільки у 1942 році, коли Бандера перебував у німецькому концтаборі. Відтак, він фізично не міг керувати так званими «бандерівцями» в роки Другої світової війни.
