Вербна неділя – свято, яке цьогоріч припадає на 25 квітня. Саме - це свято відноситься до тих, які не мають чіткої дати і кожного року можуть відзнеачатись у інший день. Однак число і відрізняється, та це завжди сьомий день тижня, остання неділя перед Великоднем.
Віряни в цей день йдуть до церкви, щоб освятити гілочки верби, що замінюють пальмові гілки, якими зустрічали Христа у Єрусалимі перед розп'яттям. Тому звідси походить назва свята – Вербна неділя, пише Типовий Франківськ.
Звичаї в цей день:
Люди вірять у цілющу силу верби, і деякі садять її біля криниці, аби очистити воду.
Також освяченою гілочкою верби махають у бік хмар, якщо хочуть відігнати грозу та очистити небо від хмар.
Після свят гілочки верби не викидають, їх зберігають до наступного року.
А ще біля церкви діти б'ють легенько гілочкою верби одне одного та промовляють "Лоза б’є, не я б’ю, Від нині за тиждень – Великдень!".
Що не можна в цей день робити:
Цей день вважається священним, тому працювати у Вербну неділю категорично заборонено.
Не можна зривати гілочки верби поблизу кладовищ, а також з дерев, у яких є дупло або ж гніздо.
Не варто надто перегинати з трапезою, адже їжа у цей день повинна бути скромною та пісною.
Не слід навіть зайвий раз розчісувати волосся чи взагалі виконувати якісь повсякденні завдання.
Вербі здавна приписували магічні властивості: захист від злих духів і всіляких бід; нею лікували головний біль, пропасницю, ревматизм, шлункові захворювання тощо. Сенс поклоніння вербі полягає в тому, що здорове квітуче дерево повинно ніби передати здоров’я, силу та красу людині або тварині. Звичай цей існував у різних народів світу. Виконувався він, як правило, весною, коли дерева наливаються соками, розквітають і, самі набираючись життєвої сили, за повір’ям, могли передати її іншим.
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.
