Віталій Мерінов відомий в Івано-Франківську молодіжний активіст. Він заслужений майстер спорту та чемпіон світу з кікбоксингу, майстер спорту з боксу, чемпіон України з універсального бою, володар найвищої нагороди спецназу-крапового берету, боєць Національної гвардії України, учасник АТО на Сході України, лідер громадської організації «Спільними Зусиллями».
Віталій добре відомий не лише своїми спортивними перемогами, але й активним суспільним життям. Він є кумиром для багатьох молодих людей міста. Крім громадської діяльності, зараз Віталій виховує нових чемпіонів у своєму спортивному залі. За ним ідуть, його слухають, з нього беруть приклад.
Він розповів Типовому Франківську про те, що в його житті означають важливі речі.
Про життя. До життя я ставлюся тільки позитивно, з усмішкою. З кожної ситуації намагаюся взяти щось корисне для себе. Що б не сталося. Чи те, що приносить мені радість і щастя, чи, навпаки, поразка та падіння. З усього я стараюся зробити висновок, щоб в подальшому за рахунок досвіду, могти йти далі.
Про спорт. Спорт дуже гартує людей, як морально так і фізично. Елементарна фізична витривалість допомагає всюди. Роки, які я провів у спорті зараз є тією основою, що допомагає мені досягати вершин у різних сферах життя.
До 20 років я жив виключно спортом. Згодом з`явилися інші заняття, громадська діяльність. Часто спортсмени, які завершують свою спортивну кар’єру, не можуть адаптуватися в житті. Адже вони вже не отримують того рівня адреналіну, їм потрібно чимось його замінити. На жаль, часто – це алкоголь. Мені в цьому плані пощастило, я компенсую це проведенням різноманітних заходів, отримую задоволення від того, що приношу людям користь.
Про мотивацію. «Перемагає той, хто вміє піднятися». Так само по життю, є поразки і падіння. Але навіть вони можуть стати мотивацією. Крім цього, хорошою мотивацією є мета. Я хотів стати чемпіоном світу з боксу. Тут трохи не вийшло(на Чемпіонаті Європи зайняв 2 місце), але зміг стати трьохразовим чемпіоном світу з кікбоксингу. Що далі? Хочеться бути завжди першим, незалежно від віку. Якщо я став чемпіоном в 23, то чому я не можу цього зробити в 27 чи 28 років? Оце і є певний стимул до того, щоб перемагати.
Зараз я є тренером і це теж мотивує. Вважаю, що наставник є сильним тоді, коли він сам ніколи не перестає навчатися та тренуватися.
Про навчання. Я мусив вчитися гарно, адже завжди знав, що якщо ти хочеш бути першим у спорті, то й мусиш бути першим у всьому без виключень. Закінчив 9 класів школи на відмінно, потім Коледж фізичного виховання – з червоним дипломом. Після цього – Прикарпатський університет, теж на відмінно.
Зараз намагаюся цього навчити й своїх вихованців. Щоб стати чемпіонами треба бути першими всюди, в тому числі й в освіті.
Про політику. Політика для мене – це інструмент для певних змін, для досягнення чогось хорошого і позитивного. В мене є команда, яка намагається робити корисні справи, реалізовувати благодійні заходи. Чому я намагаюся потрапити в політику? Там є більше важелів впливу. Дослухатися до ініціатив громадської організації мало хто хоче, не кажучи вже про те, щоб допомагати. Будучи у владі відкриються можливості впливати на розробку відповідних програм для розвитку міста, спорту і т.д.
Я політикою ніколи не жив, не живу і не буду жити. Я живу громадською діяльністю, яка помагає людям. Якщо під терміном «політика» буде матися на увазі справа від якої прості люди отримують користь, то я буду цим займатись. Якщо ж «політика» буде в значенні – корупція, хабарництво, приниження – тоді мене там не буде.
Про лідерство. Думаю, що лідерами не народжуються, ними стають. Так, я вважаю себе лідером. Молоді люди йдуть за мною, тому що поважають мої досягнення. Я змалку добивався успіхів сам. Проводив цілі дні на тренуваннях, щоб перемагати. В рингах була пролита не одна крапля поту і крові. Це важка праця. Це ж стосується моєї громадської діяльності. Я маю певні принципи і погляди, які є близькими багатьом молодим людям.
Я хотів стати лідером і був готовий до того, що це вимагає відповідальності. Якщо сьогодні ти є позитивним персонажем, то ті люди, які йдуть за тобою, теж стараються робити хороші справи. Якщо ж навпаки, якби я займався якимись негативними речами, то знаю, що багато молоді, дивлячись на мій приклад, робила б теж саме.
Про конкуренцію. Це нормально, коли є здорова конкуренція, якщо це так можна назвати. Коли є кілька лідерів, які можуть згуртувати навколо себе молодь і розвивати місто.
Наприклад, я є більше лідером у спортивній сфері. Микола Гавриляк, більше у сфері ЗМІ, через Типовий Франківськ, також займається хорошими справами. Ми товаришуємо, разом організовуємо акції, разом їздили в Київ у підтримку української мови, були на Євромайдані.
Я ставлюся з величезним позитивом до співпраці з молодими лідерами. Це добре, коли є різні осередки, де кожна людина може знайти те, що ближче для неї та її уподобань.
Про страх. Від цього нікуди не втечеш. Я не вважаю страх негативною емоцією. Це нормально, коли людина відчуває страх. Звичайно, все повинно бути в міру. До прикладу, боксер перед кожним боєм, скільки б він боїв не провів, відчуває певний страх. Якщо його забагато, то людина не може себе повністю проявити, закривається, «перегоряє». Якщо ж навпаки, страху замало, то наступає розслабленість і організм не готовий на боротьбу і нормальну роботу.
Востаннє відчував страх на Сході України в зоні АТО. Перший тиждень і справді було страшно, потім і до цього звикаєш.
Страх в розумних дозах повинен бути присутнім, він допомагає бути готовим до дій.
Про успіх. Я вважаю, що знайшов себе в житті. Як це зробити? Можу порадити молодим людям, в першу чергу, не боятися робити вибір, зазнавати поразок чи падінь. Пробувати, пробувати і знову пробувати. Стукайте і вам відкриють!
Коли ви вже увійшли в певну сферу діяльності в житті, то це не означає, що треба зупинятися. Ставте перед собою мету. Кожного ранку вставайте і думайте про те, що я сьогодні зроблю для її досягнення. Ввечері, перед сном нагадуйте собі, що було зроблено і будьте впевненими, що за певний час мета буде досягнута.
Вчора, сьогодні, завтра.
Вчора – я був менш досвідчений, молодший, було менше досвіду. Якби можна було б повернутися у вчора, то я б зробив деякі речі по-іншому.
Сьогодні – живу життям, отримую від нього насолоду, маю певні досягнення, якими задоволений. Намагаюся передати досвід своїм товаришам і учням.
Завтра – буду більш вагоміший, матиму більше можливостей, робитиму більше, ніж сьогодні. Буду щасливим сім`янином.
Про долю. Я вірю, що наша доля написана наперед, але все ж таки життєвий шлях, який ми обираємо залежить саме від нас. Лінощі стають на заваді нашого становлення як успішних людей, натомість бажання і наполеглива праця завжди високо ціняться і в кінцевому результаті поставлена мета буде досягнута.
