Ворог нарощує техніку та особовий склад на Запорізькому напрямку, але змінити ситуацію росіянам не вдається. Навпаки, бійці ЗСУ потроху повертають села у так званій сірій зоні, і безжально нищать окупантів.
Бійці кажуть, що села, які взяли під свій контроль, більше не віддадуть і налаштовані просуватись далі, йдеться в ТСН.
У колись заможному селі Зелене поле на Донеччині не лишилося фактично жодної вцілілої будівлі. Проїхати сюди можна лише полями та посадками, це також небезпечно, але рухатися трасою – вже точно самогубство.
У центрі села – пам’ятник танкістам, які колись звільняли цю землю від нацистів. «Цей танк не брав участь у бойових діях взагалі, бо він був розроблений наприкінці Другої світової. Але він зміг потрапити в бойові дії, вже стоячи на цьому постаменті», - показують пам’ятник бійці.
Їхати далі небезпечно, тож до сусіднього села треба йти пішки – цілковито безлюдною вулицею, ховаючись від ворожих дронів під деревами. На вулицях села жодної живої душі, більшість людей звідси давно виїхали, та інколи вони повертаються сюди за своїми речами.
В селах на нулі лишилися хіба тварини кинуті на призволяще. У звільненому Новополі просто перед ворогом окопуються наші хлопці.
26-річний Юрко пішов у ЗСУ в перший день війни. «Ми якраз на околиці Києва проживали, і ми чули, бої йшли за 10 кілометрів. І шо було сидіти?!" - каже він.
Хлопець на передову потрапив після тривалого навчання, а повертатись до Києва планує лише після перемоги. «В мене дівчина питала: «Що ти пішов?!» Та кажу, мене це тримали-тримали, тепер випустили, й, кажу, мені вже час на Крим йти», - каже Юрій.
Тут працюють артилерія, танки й міномети, а одразу кілька ворожих екіпажів, які надто допікали нашим хлопцям, врешті вдалося знищити. Біля російських БМП вкрадені закрутки й згорілі речі окупантів. Трохи далі хлопців, які, ймовірно, й знищили ворожу техніку. Кажуть, часто працюють всліпу, маючи лише дані розвідки. «Ми виїжджаємо і б’ємо по координатам. Відстрілялися, сховались, все, щоб нас не запалили. Нас "сєпари" уже шукають, але найти не годні», - кажуть бійці.
Хлопці просуваються вперед. Кажуть - рухаються обережно, бо цінують життя кожного свого бійця. Але упевнені, що всі села на Донеччині врешті будуть вільними.
Фото з відкритих джерел
