Свято Христового Воскресіння є днем великої радості, в якому бачимо Христа прославленого, що своєю смертю переміг смерть та дарував усім людям можливість вічного життя з Богом. Це тріумф життя над смертю, любові над ненавистю, добра над злом, радості над смутком, злагоди над непорозумінням, святості над гріхом. Це свято наповнене радісними звичаями: писання писанок, ведення гаївок, а одним з найважливіших серед них є освячення продуктів великоднього кошика. Останнє є не лише народним звичаєм, а найперше має глибокий духовно-релігійний зміст та є складовою літургійного дійства. Кожен із наявних у кошику продукт має свою символіку та значення, вказує на глибокий зв’язок між природним і надприродним життям, матеріальною і духовною реальністю, взаємостосунком творіння і Творця.
Складовою святкового великоднього кошика мають бути: паска, яйця (писанки, крашанки, крапанки), шинка, ковбаса, сир, масло, хрін, сіль. Кошичок прикрашається зеленню(букшпаном або міртою) – символ безсмертя і вічного життя. Накривається гарним вишитим рушником із написом «Христос Воскрес!» та пасхальною символікою. Рушничок – багатство ниток, сплетених любов’ю і розумом, символ життя, а також вічності. Також ставиться свічку – її встромляють у паску, або ж просто ставлять у кошичок та запалюють під час освячення. Свічка – світло, яке виносять назовні між людей так, як жертва Ісуса на хресті спричинила відновлення внутрішнього світу людини. Просвічені Воскреслим Христом, ми зможемо йти у світ і не блудити, бути життєрадісними і ставати світлом для інших.
Паска – символ Царства Небесного та воскресіння, хліб вічного життя, яким став для людей Ісус Христос, символізує життєву повноту. Паска – це теж символ агнця, який добровільно за нас був розіп’ятий на хресті. Для виготовлення тіста на паску вживають закваску із дріжджів. Це – символ Царства Небесного. Євангелист Матей (13, 33) пише: «Царство небесне схоже на закваску, що бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне».
Прикрашають паску візерунками з тіста – восьмираменними хрестами, решітками, віночками. Саме це оздоблення вагомо відрізняє паску від російського «куліча», який лише поливається збитим білим цукром і посипається різнокольоровим пшоном.
Слово “пасха” походить із єврейського “песах” і означає “пройти мимо”, “перехід”. Тут мова йде про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первенців, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ, а перейшов повз доми ізраїльтян, одвірки домів яких були помазані кров’ю однорічного ягняти.
Коли Мойсей прийшов до фараона і переповів йому Божу волю, то правитель Єгипту обурився, що Мойсей відтягує людей від праці, і наказав йому йти “до своєї роботи” (Вих. 5, 4). Тоді Господь наслав на Єгипет – кари. Незважаючи на спустошення, яке вони принесли, “серце фараонове затверділо” (Вих. 7, 13) “і було йому це байдуже” (Вих. 7, 23).
Вирішив Господь послати найтяжчу кару на фараона і єгиптян, десяту за числом. Але перед тим кожна ізраїльська сім’я повинна була заколоти однорічне ягня і його кров’ю помазати одвірки дверей, м’ясо спекти і вночі його з’їсти, стоячи навколо столу одягненими та взутими, тримаючи в руках палиці. Спечене ягня мали їсти, не ламаючи костей його, похапцем, разом з прісним хлібом та гіркими травами. Ізраїльтяни зробили так як повелів Господь, а опівночі, ніхто й не бачив, ангел-губитель пройшов по всій Єгипетській землі. Де була кров на одвірках ангел обминав цей дім, а де ж крові не було, були вбиті первородні (найстарші) хлопці єгиптян. Не став винятком син фараона “престолонаслідник” (Вих. 12, 29).
Внаслідок цього ще вночі фараон покликав Мойсея і благав ізраїльський народ якнайшвидше піти з Єгипту. Бог сказав Мойсеєві: “І стане вам цей день на спомин, і ви святкуватимете його як свято Господнє; як установу вічну” (Вих. 12, 14), тобто кожного року ізраїльтяни повинні були споживати ягня, так як вони їли його цієї ночі: “Пасха то Господня” (Вих. 12, 11).
Для апостолів і перших християн Пасха-перехід стала символом іншого переходу — подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Пасхальний агнець євреїв став для християн прообразом Ісуса Христа, Який, наче невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Звідси в богослуженні його називають пасхальним агнцем або коротко Пасхою. “Бо Пасха наша, — каже святий апостол Павло, — Христос, принесений у жертву” (1 Кор. 5, 7).
Сир і масло – це молочні страви, а молоко є первотвором, сировиною, яка не походить з діяльности людських рук, а є даром природи. Так, як мати годує свою дитину молоком, так сир і масло є символами жертовності та ніжності Бога. Божої благодаті маємо прагнути, як немовля прагне материнського молока.
Писанки. Яйце – самостійне і неповторне життя; писанка символізує життя, достаток, вічний рух; крашанка – побажання усякого добра, основаного на Христовому воскресінні. Яйце – символ зародження життя, знак життя нового, воскресіння. Основний колір крашанок – червоний, він символізує пролиту за людей кров воскреслого Спасителя і радість життя. Писанками обмінюються зi знайомими, їх дають родичам, сусідам, тим, хто прийшов привітати, носять у гості, роздають жебракам.
Шинка, ковбаса – це символ душевної радості, яка приходить від сповнення людиною Божої волі, принесення Йому хвали і ходження по Його стежках. «Господи … благослови й освяти агнця цього, як ти благословив і освяти агнця, що його привів тобі вірний Авраам, і агнця, що його приніс тобі Авель на жертву від усіх плодів, і вгодоване теля, що його ти звелів заколоти блудному і наверненому синові».
Хрін робить людину міцнішою, як міцнішає християнин, який приймає Таїнство Сповіді під час пасхального періоду – душевно оздоровлюється. Це також міцне коріння, яке може дати віра у Воскресіння. Воно виявляється також у пошані до традиції і до передання предків.
Сіль — символ достатку, повноти. У Біблії сіль — символічний засіб зв’язку між Богом і його народом: «І не оставляй жертви твоєї без солі завіту Бога твого». У Нагірній проповіді Христос називає своїх учнів «сіллю землі». Зустрічання гостей хлібом-сіллю – це вияв гостинності. Сіль – один із необхідних продуктів у житті людини, який додає смаку їжі. Сіль означає якість зв’язку, оскільки союз між Богом і людьми відновлений через хрест і Воскресіння. Віруючий має зберігати чистоту свого серця, щоб наслідувати Христа, який сказав: «Ви – сіль землі» (Мт. 5, 13). В іншому випадку його християнство звітріє, так, як це може статися із сіллю.
Отже, це і є те основне, що має бути у великодньому кошику. На жаль часто можемо побачити багато ще і інших продуктів, які там просто не мають бути: алкоголь, яблука тощо. Нехай радість Христового Воскресіння буде звеличена нашою молитвою, розумінням символіки та значення освячених Господніх дарів.
о. Роман Сиротич
Джерело
