Міністр інфраструктури України Володимир Омелян розповів про політичну ситуацію в країні та досягнення України в галузі інфраструктури.
Що треба робити країні, щоб вийти із зони ризику кривавих земель? Чому важливо обирати відповідально? Як оцінює суспільно-політичну ситуацію, що склалась в Україні та чому підтримує чинного Президента Петра Порошенка, читайте у ексклюзивному інтерв’ю «Типовому Франківську».
Володимире, уже три роки, як ви працюєте на посаді Міністра інфраструктури України, назвіть найосновніші досягнення у галузі, які вдалось втілити Вашій команді за цей період?
Запуск лоукостів. Ми дійсно змінили ситуацію в небі. Люди отримали можливість подорожувати дешево. За рахунок зниження ціни та конкуренції квиток впав майже в десять разів. Зараз середня вартість перельоту «Львів-Берлін» чи «Київ-Берлін», «Київ-Барселона» - 10, 20, 50 євро, раніше квиток коштував 500 доларів.
Друге, що ми зробили – почали системно будувати дороги. Зараз уже кожна область України каже, що дороги будуються. Це велика перемога, і це відбулося за підтримки Президента України. І це свідчення того, що з одного боку – в Україні дуже важко робити реформи, є шалений супротив, є маса олігархів, які перешкоджають вільній конкуренції, вони звикли грабувати країну, але з іншого боку – є політична воля Петра Порошенка і ці реформи вдаються, вони стають успішними.
Контракт з компанією «General Electric» ми підписали минулого року та отримали 30 локомотивів. Це перше оновлення в такому форматі парку локомотиву «Укрзалізниці» за 26 років. Це найбільший контракт в Східній Європі, і це перший і найбільший контракт України без краплі корупційних грошей.
В морській галузі є суттєве зрушення. Падіння вантажопотоку через море почалося в 2012 році уже в 2017-2018 роках ми маємо ріст. Цьогоріч за перший квартал ми маємо феноменальний ріст – майже 12%. По контейнерах другий рік поспіль б’ємо всі рекорди – 25% росту.
«Укрпошта» теж є зрушення. Сьогодні експрес посилки більш затребувані ніж доставки інтернет торгівлі. В тому числі посилок пересилається більше, ніж попередньо за весь рік.
Автобусні перевезення. Ми зробили дуже велику реформу, було багато критики, але вона вдалася. З цього року почали видавати нові маршрути на міжобласні перевезення, міжнародні. Маємо високий рівень конкуренції на окремих маршрутах представлено по сім компаній, які конкурують між собою, а в підсумку виграє пасажир. Бо це не приватна лінія чиновника чи бізнесмена, а боротьба за пасажира. Пасажир обирає між різними напрямами та цінами. Минулого тижня ми запустили веб-портал , який показує усю інтерактивну мапу України по автобусних перевезеннях. Спершу запустили міжобласні та міжнародні, далі ми підемо по інших маршрутах. Вже 4000 маршрутів присутні – це дуже зручно для людей, бо вони клікають на будь-яке місто та бачать перевізників, автобуси, якої якості, за який час, в яку ціну і людина може формувати собі графік. Це також частина нашого бачення електронного квитка, людина в будь-якому селі чи містечку спокійно замовляє послугу і впродовж певного періоду часу автобусом, залізницею, літаком потрапляє в Європу.
Що не вдалось зробити, яка галузь далась найважче?
«Укрзалізниця». Я б хотів бачити більший прогрес у цій компанії. Це величезна компанія і вона має величезний потенціал, і могла б бути компанією №1 в Україні, навіть краща за «Нафтогаз». Люди спраглі швидких пасажирських перевезень, а це означає, що треба будувати нові залізниці. Євроколію треба тягнути з Європи на Львів, Київ, Одесу, Харків, на Дніпро, на Херсон, Миколаїв та мати нову якість сполучення. Коли люди будуть їздити на довгі відстані за кілька годин. Це величезний потенціал для бізнесу. Так само ми запускаємо цього року приватну тягу, і Президент це підтримав. Спершу це будуть локомотиви, які перевозитимуть вантаж, але в подальшому віримо, що на лінії вийдуть приватні оператори з якісними новими поїздами і українці зможуть обирати. Наша мета і наша ціль будь-які зміни в інфраструктурі, щоб був вибір, а не просто диктат: є так або ніяк.
2019 рік в Україні продовжується під гаслом ремонту доріг. Обраний курс на ремонт доріг в Україні та, зокрема, на Прикарпатті, чому на вашу думку, має бути продовжений?
Ми бачимо ситуацію з 1991 року, коли всі політики обіцяли і нічого не робили. Коли я піднімаю статистику з ремонту доріг по Україні, Івано-Франківщина в цьому типова, у 2010-2012 роки робилося в рік 1-5, максимум 10 кілометрів. Ми зараз в Івано-Франківській області будуємо десятками кілометрів на рік. Позаминулого року – було майже 100 км доріг, в цьому році буде не менше, і це дуже добрий показник, бо люди хочуть доріг. Будь-яка зустріч, яка відбувається, перше питання з зали: Де дороги? Які? Коли будуть? Ми розуміємо чітко, що завдяки створенню дорожнього фонду і децентралізації «Укравтодору», коли ми передали 123 тисячі км доріг на обласний рівень з фінансуванням дорожнього фонду, це позитивна модель для країни. Зараз область самостійно приймає рішення, які і коли дороги треба ремонтувати. Ми лише просимо дотримуватись розвитку автомобільних мереж України, згідно з якою, всі дороги державного значення до 2020 року будуть відремонтовані і якісно поєднувати обласні центри. У випадку обласних доріг тут багато роботи, бо вони насправді всі на 90% знищені, і будь-яку дорогу можливо зробити, коли є фінансування. Коли порівнювати Україну з Польщею, то бюджет польського «автодору» 200 млн євро на рік. Всі сучасні автостради, аеропорти, залізниці, які з’явилися на території Польщі за останні 10 років – це фінансування Європейського союзу. Європейський Союз вклав у Польщу 85 млрд євро. Україні така цифра може тільки мріятися, але тим не менш нам потрібно робити своє. І я дуже радий, що сьогодні ми робимо з гарантією, чого ніколи не було. Всі дороги, які було збудовано нами мають 5,10, бетонні дороги, які цьогоріч почали будувати – 28 років гарантії. Ми будуємо в два рази дешевше ніж в 15 років тому назад. Це показує, що раніше безбожно крали, ми працюємо прозоро.
Скільки потрібно часу, щоб відбудувати дорожню систему в Україні так, щоб не було бездоріжжя?
В першу чергу все залежить від області. На скільки ефективний обласний керівник бачимо по Львівщині, Івано-Франківщині, Дніпропетровській області, коли керівник ставить перед собою мету: якісні дороги передусім – вони цього досягають за швидкий час. І ми розуміємо, що впродовж 5-річного періоду ми зможемо відбудувати українську дорожню систему, але це великі інвестиції. І ми повинні чітко розуміти, що дороги за ніч не з’являються. Хто би, що не обіцяв, фізично відбудувати одразу неможливо.
Яка у цьому напрямку є підтримка від Президента?
Як би не було він (Петро Порошенко – ред.) є лідером нації. Він формує порядок денний і дає візію для країни. Його величезна заслуга у тому, що він зберіг державу у важкі часи початку російської агресії. Ми пам’ятаємо, тоді Захід дуже кволо реагував на всю ситуацію, або були дуже «стурбовані», або максимум радили «триматися», ті, хто були друзями. Він зміг переламати цей стан, він зміг формувати найпотужніші в Західні держави, проти Росії запрацював механізм санкції. Безумовно – це все відбувалося на фоні великого піднесення української нації, коли в перші місяці війни реально армія утримувалась за рахунок волонтерів, бо нічого не було взагалі. Ми це зробили спільно, ми спільно перемогли і тому зараз таке саме завдання стоїть перемогти у другому турі, 21 квітня. Бо альтернатива дуже проста, тут немає вибору між Порошенком та Зеленським, є вибір між Україною та Російською окупацією, між Україною, як члена Європейського Союзу та НАТО і між колонією Росії, де все загине. На моє глибоке переконання, людини, яка любить історію, складається враження, що спеціально в Україні все знищувалося, вбивалася інфраструктура, соціальні об’єкти, з єдиною метою, щоб показати українцям, що в Росії набагато краще. І у вас Західний кордон закритий і єдиний шанс – це інтеграція з Російською Фередацією, хто кращий поїде до Москви, хто більший патріот поїде в табори, а всі інші будуть працювати на полі і вирощувати збіжжя. Цей план не вдався, але це не означає, що росіяни про нього забули. Вони хочуть до нього повернутися і тут насправді, зараз велика політична битва. Бо якщо в 2014 році зелені чоловічки зайшли в Крим, то зараз маємо політичних зелених чоловічків в центрі України, які просто відверто вимагають реваншу та повернення Росії.
Чому підтримуєте чинного Президента Петра Порошенка на посаді?
Я його підтримав ще в грудні минулого року публічно. Тоді його шанси проходження в другий тур для багатьох здавалися примарними. Я вірив в його перемогу і ми перемогли, бо серед усіх кандидатів лише двоє пройшли в другий тур – це Порошенко і його віртуальний конкурент, Зеленський. Я чітко розумію, що Україна отримала 5 років дуже важкої, кривавої, але перерви, щоб провести реформи. Ми зробили за 5 років більше реформ ніж за попередні 20 років, але тепер нам треба йти далі. Поки Україна не стане повноцінним членом НАТО та Європейського Союзу, ми завжди в зоні ризику. Ми завжди є кривавою землею, бо тут постійно відбувається напади з боку Росії. І ми повинні позбутися цього ризику, домогтися того, щоб на Східному кордоні України стояв кордон НАТО та Європейського союзу. Щоб ми вітали москалів і інших, хто іде зі Сходу: Вітаємо, вас у державі членів НАТО! Тоді почнеться порядок. Володимир Зеленський цього не зробить. Хтось Порошенка називає Мазепою, хтось Хмельницьким. Для мене він Олександр Кваснєвський, бо якби не було він народився на півдні України, і сам каже, що українською навчився говорити у зрілому віці, ходив до московської церкви, але він себе повністю змінив заради України. Це людина, яка привезла Томос в Україну, дала його Українській православній церкві. Це людина, яка запровадила українську мову. Сьогодні маємо бум української пісні, кіно, української книги. Останні роки цього всього не було, ми ставали колонією Росії. І я переконаний, що такий сучасний Кваснєвський приведе Україну у НАТО, як польський Кваснєвський привів Польщу в НАТО та в Європейський Союз. Шанс є. Шанс єдиний – це Порошенко.
Якщо українці проголосують і Володимир Зеленський стане Президентом. Які є загрози для української держави?
Перша загроза – це зникнення лоукостів, бо для компанії, яку контролює пан Коломойський конкуренти не потрібні. Друга загроза – це скасування безвізу і повний хаос на фінансових ринках. Завдяки роботі попередників, я нагадаю, що Віктор Федорович теж приходив під гаслами «Почую кожного», як зараз Зеленський пропагує: «Я з усіма!» «Я такий самий як Ви» «Ми всі разом», Україна зазнала суттєвих фінансових втрат. Накопичила величезну фінансову заборгованість, як держава. Корпоративний сектор теж набрав величезних боргів. Це все треба зараз віддавати. Якщо Україна не спроможна буде цього віддавати, якщо ми будемо годуватися популістичними лозунгами, ми повторимо шлях Венесуели. Коли абсолютно бездарне керівництво Венесуели виходячи з обіцянками «Все – всім», довели країну до ручки, що зараз середня зарплата там 3 долари в місяць, немає що їсти, немає води, немає світла, бо комусь там хотілось гарних популістичних лозунгів. Я свято вірю, що цей сценарій неприйнятний і як галичанин я ніколи не маю плану «Б», є тільки план «А» – перемога.
Як, Ви, загалом оцінюєте ситуацію з дебатами, записами відеороликів та відвертою клоунадою, що відбувається?
Це дике приниження держави та руйнування державних інститутів. Це те, що хоче зробити Росія, показати Україну смішною, неспроможною, слабкою, нездатною до самокерування. Несформовану як політичну націю. Просто хочуть довести до такого стану, щоб всі Західні держави сказали: З вами неможна вести мови. Давайте хай Росія Вас (Україну – ред.) забирає і нехай там москалі вами займаються». Це абсолютно свідомий сценарій, він готувався не один день. Це серіал «Слуга народу», який пропонують людям, абсолютно ідіотські начебто прості рішення надскладних питань створюються з цією метою. І всі ці речі, які зараз відбуваються усе робиться для підриву державності. Висміювання не когось персонально – це висміювання недолугості українців. Якщо подивитись на публічні висловлювання Зеленського під час його шоу, він відверто зневажає все українське. Раніше таких людей називали яничарами. Це людина, яка немає нічого спільного з Україною, окрім, місця народження – Кривий Ріг. Все! На цьому його українська книжка завершується і далі починається чиста Москва. Я навіть не кажу про його бізнес в Росії, але біда в тому, що це повністю російська ментальність. Це повний совок! Ми вже там були, він коштував нам мільйони смертей, зруйнованої промисловості, зруйнованої України, обкраденої історії. Коли я подорожую Тернопільщиною, Івано-Франківщиною, ті ж самі Заліщики, де були найкращі курорти, прийшла Радянська сарна і те все винищила, витовкла, вирізала, і лишилася просто пустеля. До них там відпочивали люди – це приносило величезні гроші і так вся Західна і Східна Україна була, поки туди не прийшли москалі.
Функції Президента: оборона, зовнішня політика, а також гарант Конституції. Чи усвідомлюють це виборці, а головне – кандидат Володимир Зеленський? Чи розуміють виборці, що це може бути катастрофа для України?
Я не знаю, що в кого в голові. Біда України в тому, що достатньо часто ми обирали проросійських керівників. Які вже під час свого перебування на посаді ставали проукраїнськими. І ми марнували багато часу перенавчаючи, як нація: чоловіче, та люби Україну в кінці кінців! Вивчи українську мову, думай про Україну! Потім вони ставали українцями і закінчували в московських таборах, якщо говорити про гетьманів. Я не думаю, що виборець Зеленського усвідомлює небезпеку. Я думаю, що вони живуть картинкою. Ці люди думають, що їм хтось повинен зробити і щось дасть, а вони будуть сидіти, відпочивати. Але це не тільки проблема нашої держави – це проблема зараз Західної цивілізації. Виросло нове покоління людей, які хочуть все і одразу і вони не розуміють, що це має бути кимось створене і це довший процес, як одна ніч. Ці популістичні теорії, які зараз поширюються по світу – це чіткий новий «більшовизм». Я переконаний на всі 200%, що він спонсорується Путіним. Росія немає дати світові якоїсь нової ідеології, як комунізм раніше, цю ідею вже ніхто не купить бо всі розуміють, що комунізм – це зло. А от популізм – це цікаво. У всіх нізвідки появляється все, яким шляхом нікого не цікавить – це гасло. І це дестабілізується всім інститутом демократії у світі. І це удар не лише по Україні – це удар по Франції, по Британії, по Сполучених Штатах Америки. В 1999 році, коли я працював в МЗС. Україна обрала шлях до НАТО, чому потім Кучму (Леонід Кучма другий президент України – ред.) і знімали з скандалами, тоді почались масові російські інтервенції. Росії перебазувати свої війська в іншому напрямку – це втрати мільярди доларів, втрати від газо-транспортної системи та інше - це десятки мільярдів доларів. Їм набагато дешевше купити за 100-200-500 мільйонів доларів усіх українських політиків, поставити хрест на євроінтеграції і буде чистий спокій. Саме це робить зараз і Росія, їм критично важливо виграти ці вибори – Зеленський для них ідеальний кандидат. Хоча насправді для них, будь-хто ідеальний кандидат, аби не Порошенко. Вони це говорять відверто. І на всіх політичних щаблях відверто лобіюють Зеленського і чи розуміє сам Зеленський цей ризик, як думаю, що ні. Бо він взагалі не розуміє, що відбувається, судячи з його реакції. Я думав, що він, як автор, набагато краще підготовлений для будь-яких ролей. Виявилося, що це просто маленький, нещасний, нервовий хлопчина, який старається заховатися при будь-якій критичній ситуації. І тепер давайте уявимо подальше: він стає Президентом, росіяни починають війну, які його дії? Він буде кидати трубку, він буде тікати? Він буде ховатися, чи він буде казати: «Путін спочатку здай аналізи, а потім починай війну проти України». Які будуть його дії? Хто його команда? Люди, які написали «Слугу народу», чи хтось інший, звідки ці люди. Той список радників, який він оприлюднив - половина аферисти, а половина ідіоти – вибачте, за відвертість. І загалом вони всі чіткі русофіли.
Якщо аналізувати усе, що відбувається навколо виборів можна зробити суб’єктивний висновок, що нація - хвора. Як її лікувати?
Знаєте, до такого висновку свого часу приходив і покійний Іван Якович Франко, який теж був дуже ображений на галичан, які за шмат ковбаси його продали і не підтримали на виборах до парламенту Галицького сейму. Так само свого часу були ображені прихильники Черчилля (Вінстон Черчилль прем'єр-міністр Великої Британії в роки Другої світової війни – ред.), які раптом отримали вотум недовіри під час голосування, коли відбувалася друга Світова війна в 1945 році, а Черчилль програв вибори. Тут не є унікальна проблема української нації. На моє глибоке переконання, коли я їжджу Івано-Франківщиною, я бачу скільки гарних нових будинків збудовано, скільки квартир там викуплено - це все купили українські заробітчани, які сидять закордоном, тяжко гарують, але для себе, для дітей купують ці квартири. Я думаю, що вони точно не хочуть, що післязавтра на українсько-польському кордоні стояла російська застава і їм сказали на в’їзді, що ваш паспорт недійний і ваша квартира конфіскована для російських офіцерів, які уже квартируються, як відбулося в Криму та на окупованому Донбасі. Тому, якщо вони бодай думають про своє, свою родину, вони повинні прийти, 21 квітня, та проголосувати. Казки не буде! Це повна брехня сконструйована українськими олігархами і російськими політиками. Тільки для того, щоб розколоти Україну всередині і знищити, як незалежну державу.
Чи є небезпечним для України олігарх Ігор Коломийський, який лобіює кандидата в Президенти Володимира Зеленського на цей пост?
Коли він в Тель-Авіві і немає тут жодного впливу, він не є небезпечним. Насправді він є розумною людиною, його проблема в тому, що він асоціює себе з Україною виключно, як з територією, де він заробляє гроші. Таких людей допускати до в лади в Україні не можна. Вони можуть бути непоганими бізнесменами, але якщо він через свого ставленика отримає доступ до управління країною – її чекає колапс. Те саме сталося свого часу сталося з компанією «АероСвіт», якою він опікувався, «ДонбасАеро» та іншими речами, якими він займався. «ПриватБанком», який держава мала націоналізовувати. Насправді багато хто говорить, що Петро Олексійович допустився помилки. Коли «ПриватБанк» падав не треба було його рятувати, треба було просто всіх, хто вклали у той банк направити до Коломойського і Зеленського, нехай би вони виплачували компенсацію вкладникам, а держава взяла на себе ці ризики. Президент врятував ситуацію тому, що він переживав за українських громадян, які тримали там свої заощадження. І таких проектів Коломойського дуже багато.
На рахунок Івано-Франківського аеропорту. Небо знову фактично закрите, польотів дуже мало. Що робити аби реанімувати аеропорт, щоб можна було літати не лише в Київ, а й на Європейські напрямки?
Ситуація з аеропортом в Івано-Франківську чи Дніпрі це те, що може бути з усією Україною, якщо команда Зеленського прийде до влади. Це символ того, що ним управляє ця команда і її представники. Я говорив публічно, що пан, Зеленський, якщо ви хочете показати свою любов до України наберіть відомий вам ізраїльський номер і попросіть відкрити небо над Івано-Франківськом, над Дніпром. Це не зроблено і це ще раз доводить щирість його слів і плану дій в подальшому щодо України. Цей аеропорт має бути повернутий в комунальну власність з якої він був виведений під назвою, оренда чи концесія. Тоді держава зможе відремонтувати смугу і з чесним бізнесом відбудувати якісний термінал, або збудувати новий, відкрити небо. Якщо брати, до прикладу, аеропорт Львова, ще в 2015 році він був на межі закриття було кілька рейсів на тиждень, зараз це 1,5 мільйона пасажирів потоку в рік. Я не кажу, що стільки буде у Франківську, але тут може бути легко 500-700 тисяч. Бо в рік приїжджає 2 млн туристів. А можуть і прилетіти 1 млн туристів, але немає такої можливості, бо небо над Івано-Франківськом закрите. Так працює команда Зеленського. Це його люди, це його план дій управління Україною: закрити і отримати максимальний зиск.
Якщо повернутись до Вашої роботи у Міністерстві, транспортна стратегія до 2030 року, що вона передбачає? Що таке розумні дороги і, зрештою, коли це стане реальним для України?
Це вже відбувається. Ми в транспортній стратегії анонсували роботу 50 регіональних аеропортів. За останні три роки відновили роботу 10 аеропортів України. Нещодавно відкрили аеропорт «Полтава», який не працював з 2003 року. Ми хочемо інвестувати 60 млрд доларів у транспорту інфраструктуру – це дороги, залізниця, морська галузь. Половини цих коштів уже є передбачені державними бюджетами фінансової політики, інша половина – буде з приватних інвестицій, зовнішнє запозичення грантових програм Європейської комісії. Ми хочемо, щоб українські порти увійшли в ТОП-100 портів світу. З цією метою розпочали концесію двох портів одного маленького та середнього, щоб подивитися наскільки це працює. Загалом це працює в цілому світі і я вірю, що це запрацює і в нас. Коли ми розпочинали цю справу нам говорили, що морські проти України нікому нецікаві і жодної перспективи, але ми маємо 25 заявок від потужних світових компаній. Ми хочемо суттєво розвинути залізницю, щоб була збудована швидкісна євроколія до ключових обласних і регіональних центрів України, щоби пасажири їздили зі швидкістю 280 км за годину, а вантажі – 100-120 км/на годину. Ми маємо амбітні плани в побудові 10 автобанів територією України. Це вже робиться і я щасливий, що це реалістична стратегія. Я думаю, що у випадку української стратегії ми виконаємо 80% всі ресурси і можливості для цього є. Треба просто працювати, бо інфраструктурні проекти довгі. Якщо ти хочеш збудувати нову дорогу ти мінімум рік її плануєш. Потім тривалий час готуєш документацію, рік-два – будуєш. Один цикл від ідеї до втілення – це мінімум чотири роки. Треба тяжко працювати, тоді воно вдається.
Якщо Петро Порошенко більше не буде президентом, чи будуть впроваджуватись ці розпочаті проекти?
Явірю в перемогу, я вірю, що українці – це зріла нація. Після потрясінь, які ми мали: війна, криза, два Майдани, я не розглядаю такого варіанту. Але безумовно політичний цикл він завершується, починається новий і це природньо. Ми демократія – це не Росія, де обрали Путіна у 1999 році і він там править. Ми нормальна демократія і сильною стороною Петра Порошенка є те, що він забезпечив прозорі вибори. Перед першим туром розповідали, що будуть фальсифікації масові, погроми на дільницях, цього всього не було. Хоча він (Петро Порошенко – ред.) якщо б хотів теоретично, він міг підтримати якийсь сценарій такого голосування, але він цього не підтримав, заборонив. І було чесне волевиявлення людей. Це всі підтвердили: і конкуренти, і опоненти, і міжнародні спостерігачі. Я твердо вірю, що другий тур буде успішний, але якщо буде зміна уряду чи інша коаліція, я радий що документи, які ми розробили затверджені на урядовому рівні. Це політика держави. Ніхто не вийде завтра і не скаже що ми доріг більше не будуємо. Нація пішла вже вперед. Це неможливо.
Розмову записала Олександра Бакун
