Врятувати «шістдесят третій»: місія обов’язкова.
Таке формулювання найкраще ілюструє завдання, яке сьогодні стоїть перед Івано-Франківськом. Чому це стосується як влади, так і кожен житель обласного центру Прикарпаття. Підприємства, які колись тут працювали, у своїй пропозиції завершили однаково – збудовані на будівельних майданчиках, а потім у місцях щасливих (інколи не дуже) жильців. Але разом із цим Івано-Франківськ втрачав свою перспективу.
Для того, щоб місто розвивалося, йому потрібно функціонування реального сектору економіки з виробленням матеріальних і нематеріальних активів. А з першими ситуаціями у нас досить плачевна.
виключно того втрата Івано-Франківського котельно-зварювального заводу, у разі його перетворення в будівельний майданчик, стане справжньою катастрофою.
Лише кілька фактів:
Житлова забудова такої великої території у середмісті перевантажує міські комунікації критично. При цьому ми розуміємо, що будувати нові колектори і насосні станції ніхто не буде. Звичайно, що тут радує позиція міського голови Руслана Марцінків щодо недопущення забудови цієї території. Але такої можливості потрібно не допустити апріорі, адже прикладів будівельних майданчиків без документів ми вже бачили чимало.
На території транспортного заводу є інфраструктура, яка дає можливість створення і виробництва «важкої» продукції. Якщо її знищити, то на створення нових великих виробничих потужностей сподіватися не витрачатися, адже створення такої інфраструктури є дороговартісним і інвестор завжди шукатиме місце, де вона вже є. Наразі ми маємо таку перевагу, але маємо шанс втратити.
Ну і, мабуть, основне. У період війни збутися актив, який може принести значну користь військовій та економіці просто злочинно. Створення індустріального парку прийняте, забудова - ні!
Взагалі досить дивно виглядають результати конкурсу. Потенційний переможець, кажуть, запропонувавши понад 2,5 мільярди, просто помилився і додав лише нуль вкінці суми. Подейкують, що і другий претендент швидше поступиться перемогою третьому учаснику. Цікаво, що обидві ці компанії родом із Краматорської Денецької області. Чи цевати випадковості, чи запланована гра, стверджувати важко. Але ще один факт – якщо завод і справді перейде в руки приватного підприємства за 265 млн грн, то вартість однієї сотки землі в центральній частині міста становить всього трошки понад 4 тисячі американських доларів.
Політолог, засновник агенції соціальних технологій «VD Consult» Володимир Джигіта.
