З 15 листопада восьмеро іванофранківців офіційно і з гордістю носять звання марафонців. Непрофесійні бігуни, ентузіасти, закохані у біг, спробували свої сили і здолали один з найпопулярніших у світі міжнародних марафонів – Istanbul Marathon Vodafone.
Цьогорічний Стамбульський марафон уже 37-й за ліком, відбувається він з 1979 року. Це – транснаціональний марафон, участь у якому взяло понад 30 тисяч бігунів із 120 країн світу. І, звичайно ж, наші герої! Восьмеро франківців: Сергій Караванець, Станіслав Тимочкін, Віталій Бандалак, Людмила Сокол, Антоніна Носко, Рита Женчук, Таня Заведюк та Саша Токмиленко.
Для всіх франківців марафон у Стамбулі став першим в їхньому житті. З радістю марафонці поділилися своїми враженнями від цього масштабного міжнародного спортивного дійства.
Сергій Караванець (результат 3 год. 29 хв.), організатор «Франківського Півмарафону»
"Це був мій перший марафон. Він був і неочікуваний, і особливий. Ми хотіли подивися на міжнародний досвід, як це робиться на транснаціональному рівні. Адже Стамбульський марафон входить в серію класичних світових марафонів, які бігунам обов’язково потрібно відвідати.
Це мегамасштабна подія! Коли ти бачиш в повітрі чотири гелікоптери, які літають, все це знімають і слідкують за безпекою. Навколо тебе від 30 тисяч людей, ти біжиш центральною частиною 20-мільйонного Стамбула, яка перекрита, спеціально для проведення такої події – це вражає. Потоку марафонців не було кінця, вони бігли, бігли, бігли…
Вже в аеропорту, коли ми прилетіли, було помітно багато бігунів, які теж прибули сюди з інших країн. Наприклад, делегація 50-60-річних японців, які в кросівках та спортивному одязі стояли в черзі на контролі в аеропорті. Німці, голандці, загалом, учасники із 120 країн. Серед них – 8 іванофранківців.
Загалом, на вісьмох ми пробігли 337 560 метрів. Час дуже хороший для всіх, хто є непрофесійними атлетами. Адже, кожен з нас бігає 2 роки максимум. Кілька місяців тому загорілися ідеєю: а чому б не пробігти марафон? Траса Стамбульського марафону проходить через міст стратегічного сполучення, який об’єднує два континенти Європу і Азію, через Босфор пробігали десятки тисяч людей. Це була нереально крута панорама, коли ти бачиш всі ці краєвиди.
Вражає те, що місто готове до таких подій, адже перекрити об’єкт міжнародного значення – це дуже непросто. По суті, на півдня в місті була перекрита вся історична частина, транспорт і рух був паралізований і при тому це все нормально сприймалося людьми. Реклама марафону була у всіх куточках міста. Всюди висіла інформація, що от-от відбудеться свято і дуже багато людей взяло в ньому участь.
Ми надихнулися багатьма ідеями, побачили як це робиться, адже це 37-й марафон, там все вже відшліфовано до найвищого рівня і є чому вчитися. Це дуже крутий досвід. На жаль, я не бачу можливості проведення в Івано-Франківську забігу на 30 тисяч людей, адже, в нас просто немає де «розвернутися» такій кількості бігунів, немає таких широких доріг. Проте, Франківськ цілком може приймати міжнародний марафон, але який потрібно наповнювати різними емоціями. Однією з причин поїхати на Стамбульський марафон саме і було запозичити досвід організації таких змагань на міжнародному рівні".
Людмила Сокол (результат 4 год. 11 хв.)
«Серед усіх, хто їхав у Стамбул на марафон, у мене чи не найбільше вражень. Це була моя перша поїздка за кордон. Крім того, що я переживала за марафон, я ще й боялася летіти літаком, адже це була п’ятниця 13-те.
Оскільки я готувалася до марафону вечорами, а останні були вже досить холодними, то заробила собі бронхіт. Дуже переживала з цього приводу. Останні півтора тижня перед марафоном я лікувалася. Вже по приїзду, після поселення і прогулянки Стамбулом певний мандраж пройшов, почалася налаштованість на марафон.
Ранок неділі, 15 листопада, я не забуду ніколи! Старт марафону був тим, чого я ще ніколи не бачила. Це великий натовп, 30 тисяч бігунів, побачити це вживу – неймовірно і дуже надихає. Чесно кажучи, перші 10 км я забула, що біжу, була в стані піднесення.
Можливо, я не була повністю готова до марафону, адже займаюся бігом лише півтора року. Проте, за цей час встигла пробігти сім півмарафонів. Навіть, звичайний терапевт в поліклініці, якось запитала мене коли ж я пробіжу марафон. Я відповіла, що не готова до марафону, бо в мене дитина, робота і т.д. і т.п. А на початку літа цього року я запитала себе: а чому я себе обмежую півмарафонами? Так і з`явилася ціль – марафон.
Це мій перший марафон і я дуже ним задоволена. Хочу побажати усім, хто вагається, чи щодо бігу чи чогось іншого, ніколи не кажіть собі фрази «я не можу». Насправді, люди не знають, на що здатні. Думаю, якщо я за 1,5 роки змогла пробігти свій перший марафон, то абсолютно кожен зможе це зробити».
Станіслав Тимочкін (результат 4 год.10 хв.)
«Я – марафонець і можу говорити про це з гордістю. Марафон – дуже цікава штука. Насправді, це важка робота над собою, з обставинами, зі своїм здоров`ям, з оточенням і, з будь-чим, що відділяє тебе від мрії. Марафон завжди показує те, ким ти є. Ти поставив ціль – і ти маєш до неї йти.
Моя підготовка відбувалася за ретельним планом дій. Він складався за допомогою віртуального тренера. Готувався я 4 місяці, власне до марафону, але попередньо, звичайно, потрібно мати досвід бігу. Не можна, не бігавши жодного дня в році, стати і пробігти марафон. Це – мінімум 4 тренування в тиждень, починаючи від тридцятихвилинних до 3 годин тренувань. Потрібно дуже ретельно планувати свій час, свій графік і своє особисте життя.
Перший марафон має бути класний, красивий, такий, який запам’ятовується. Тому друзі порадили пробігти марафон у Стамбулі, адже, це дуже яскрава подія з величезною кількістю учасників, яскравим наповненням та не дуже важкою трасою.
Чудово, коли свій перший марафон ти біжиш не сам, а зі своїми друзями, однодумцями, у великому середовищі. Тоді – це свято. Ти біжиш і радієш оточенню, краєвидам, тому, який ти кльовий і всі навколо тебе такі ж. Це свято спорту, яке надихає!»
Антоніна Носко (результат 4 год. 4 хв.)
«Це дуже цікавий досвід. Я не можу сказати, що у мене були надемоції і я була надзвичайно щаслива на фініші. Певне, що ні. Була дуже велика втома.
Для мене марафон – це точно не саме дійство, а ті півроку, коли ти активно готуєшся, коли ти вирішуєш для себе, що я буду бігти 42 км і ця цифра дуже лякає. Ти перестроюєшся, перебудовуєш своє життя, починаєш спеціально харчуватися, спілкуватися з тими людьми, які теж готуються до марафону, у вас з`являються спільні теми, нові друзі.
Марафон – це дисципліна, однозначно. Адже кожного тижня, крім звичайних справ, доводиться бігати 20-30 км. Щастя – старт і фініш, коли ти не розумієш що з тобою відбувається. Можу сказати, що та вода, яку нам дували на трасі, була найсмачнішою і таких смачних яблук я ніколи не їла.
Хочу побажати кожному хоча б один раз зробити це і відчути, що таке марафон!»
Таня Заведюк (результат 4 год. 43 хв.)
«Насправді, марафон у Стамбулі виявився для мене дуже важким випробуванням, адже я зробила велику помилку. Останній місяць перед марафоном я дозволила собі розслабитися і це далося взнаки. Пробіжка за день до марафону по Стамбулі спричинила негативні наслідки для мого організму, я відчула, що сил бігти немає. Були думки, що можливо взагалі не варто пробувати. Але дякуючи підтримці друзів, все вдалося і я – марафонка.
Свій перший півмарафон я пробігла минулого року в Івано-Франківську, тоді й вирішила, що потрібно ставити собі нові, вищі цілі – марафон.
На трасі було важко і в голову приходили різні думки. Навіщо мені все це, навіщо себе мучити? Думала, що нічого страшного не станеться, якщо я зійду з дистанції, хотіла здатися. Але подолала 28 км, після цього повірила в свої сили і зрозуміла, що я це таки зроблю.
Думала, що буду щаслива на фініші, але емоцій взагалі не було, лише втома, хотілося просто впасти. Через деякий час я зрозуміла, що я таки подолала марафонську дистанцію.
Також можу сказати, що найсмачніше яблуко у моєму житті я з`їла на 22-км Cтамбульського марафону”.
Рита Женчук (результат 4 год. 32 хв.)
«Насправді, найяскравіше враження з марафону для мене – це скандинавські бабусі, їхні маленькі хвостики і шведський прапор. Вони бігли попереду, а я не могла їх наздогнати і вони мене дуже мотивували. Також було декілька пар французів, які бігли з своїми національними прапорами, марафон відбувався після трагічних паризьких подій.
Було дуже цікаво спостерігати як люди один одного підтримують, біжать і, головне, що дуже багато людей старшого віку. Вони занизили моє досягнення, адже – це старші, сиві люди, які біжать перед тобою марафон.
У мене теж не обійшлося із розмовами з собою… Після 28 км частину марафону я йшла, а частину бігла. Коли була гарна пісенька у плеєрі – бігла, коли не дуже – йшла.
Тепер хочеться пробігти Берлінський марафон. Цього разу бігти всю дистанцію і не халявити».
Всі учасники Istanbul Marathon Vodafone 2015 залишилися задоволеними, як самим спортивним дійством, так і своїми досягненнями. Оскільки, всі брали участь у Франківському півмарафоні, кажуть, що порівняння не вдалося уникнути.
Особливо вразила підтримка влади в організації марафону. Півміста було перекрито і не працював базовий транспорт: трамвай, фунікулер і метро. Коли ввечері після марафону франківці спілкувалися з місцевими жителями, ті з гордістю розповідали, що таке для них Стамбульський марафон. Коли кожен другий чи третій мешканець 20-ти мільйонного Стамбулу пишається тим, що така спортивна подія відбувається саме в його місті – це дуже багато значить.
Тому, наші марафонці висловили побажання, щоб спортивні події в Івано-Франківську були масштабними, а мешканці міста всіляко підтримували їх і активно брали участь.
