У 1893-му році такий собі пан Тадеуш Смольоховські почав проводити ризиковані соло-виходи на зимові схили Східних Карпат, та ще двоє відчайдух з Татарова Юзеф Шнайдер і Маріан Малашиньскі почали розкатувати Карпати на лижах марки "Пан склепав з чого Бог послав", а посилав, мабуть, шось файне, бо працювали ті добродії в конторі лісничої управи.
"Зимою 1897 р. Шнайдер із колегами чи то не мав шо робити, чи то вино йому червененькой шось їм помутило в копоні - взяли та зійшли на Говерлу. І було то перше зимове сходження.
А потім "как пошло, как поехало"... у 1907 році у Львові створили Карпатське Товариство Нартярське (КТН), яке нараховувало 22 завзятих нартярів та туристів, і 1-го лютого того ж року вони взяли і організовано видряпалися на полонину Гропа, 16 лютого опанували Тростян, а 9 березня знов організовано каталися Бескидами. Тяжко їм було, не було в них Соломонів та Фйолок, але хлопи були завзяті.
У січні 1908 р. КТН видало брошуру з інструкціями під назвою „Нарти та їх використання" авторства Романа Кордиса, а нартярський рух набував щораз ширшого характеру. У цьому році були створені Кола КТН у Перемишлі й Кракові. Перед початком І світової війни Клуб нараховував 403 члени. Хотілося хлопам бувати в Карпатах взимку все частіше і частіше і, кінець кінцем, за пропозицією Зиґмунта Клєменсєвіча і Романа Кордиса, було вибране Славське в Бескидах як база для виходів, де заздалегідь було домовлено про місця для ночівель, а в 1910 р. розпочалося будівництво власного схроніска", - йдеться у дописі спільноти.
