Всі ядерні країни світу носять неофіційну назву "Ядерний клуб". В цей перелік входять:
США (від 1945 року);
Росія (раніше СРСР, від 1949 року);
Велика Британія (від 1952 року);
Франція (від 1960 року);
КНР (від 1964 року);
Індія (від 1974 року);
Пакистан (від 1998 року);
КНДР (від 2006 року).
По непідтвердженим даним ядерною зброєю також володіє Ізраїль.
В "Ядерному клубі" є так звані "старі" ядерні країни світу. Зокрема, США, Росія, Франція, Велика Британія, Китай. Їх часто називають "ядерною п'ятіркою". Ці держави вважаються "легітимними", адже вони володіють ядерною зброєю згідно з "Договором про нерозповсюдження ядерної зброї". Всі інші країни, які сьогодні володіють ядерною зброєю, називають "молодими".
Крім того, на території кількох країн, які входять в НАТО і є союзниками, може перебувати ядерна зброя США. На думку деяких експертів, ці держави можуть нею скористатися за певних обставин.
Що відомо про країни, які володіють ядерною зброєю
Саме США 16 липня 1945 року здійснили перший ядерний вибух (потужність 20 кілотонн). А 6 та 9 липня 1945 року Сполучені Штати скинули ядерні бомби спочатку на японське місто Хіросіма, а потім на Нагасакі. А перше в історії випробування термоядерного пристрою провели на атолі Бікіні 31 жовтня 1951 року.
29 серпня 1949 року на Семипалатинському полігоні (на територіях Семипалатинської, Павлодарської та Карагандинської областей) СРСР випробував перший ядерний пристрій потужністю 22 кілотонни. А 12 серпня 1953 року Радянський Союз випробував першу у світі термоядерну бомбу. Росія стала міжнародно визнаним та єдиним спадкоємцем ядерного арсеналу СРСР.
У Великій Британії перший надводний ядерний вибух (потужність 25 кілотонн) був здійснений 3 жовтня 1952 року в районі островів Монте-Белло (неподалік Австралії). 15 травня 1957 року також було здійснене термоядерне випробування в Полінезії (острів Різдва).
13 лютого 1960 року в Алжирі (оазис Регган) провела наземні випробування ядерної зброї потужностю 20 кілотонн і Франція. А термоядерне випробування цією країною було проведено 24 серпня 1968 року на атолі Муруроа.
Китай випробував ядерну бомбу (потужність 20 кілотонн) в районі озера Лобнор 16 жовтня 1964 року. В тому ж регіоні також 17 червня 1967 року була випробувана термоядерна бомба.
Індія своє перше випробування ядерного заряда (потужність 20 кілотонн) на полігоні Покхаран (штат Раджастан) провела 18 травня 1974 року. Але вона не визнала себе ядерною країною офіційно. Лише після підземних випробувань 5 ядерних вибухівок (в перелік яких входила також і 32-кілотонна термоядерна бомба), які пройшли 11 і 13 травня 1998 року Індія ввійшла в перелік ядерних країн світу.
Пакистан 28 і 30 травня 1998 року провів випробування шести ядерних зарядів в провінції Белуджистан (полігон Чагай-Хиллз). Це була симетрична відповідь на індійські ядерні випробування.
В середині 2005 року КНДР заявила про створення власної ядерної зброї, 9 жовтня 2006 року були проведені перші підземні випробування (потужність 1 кілотонн). 25 травня 2009 року КНДР провела друге випробування ядерного пристрою потужністю вже 12 кілотонн. На початку 2017 року республіка оголосила про успішне випробуванння термоядерної бомби.
Ізраїль ніяк не коментує заяви деяких експертів про те, що у цієї держави може бути ядерна зброя. Згідно з певними даними тут проходили випробування ядерних боєзарядів ще з кінця 1960-х років. Деякі фахівці вважають, що Ізраїль володіє 80-85 боєголовками.
Згідно з даними, які були отримані дослідниками Гансом Крістенсеном та Робертом Норісом (Американська федерація науковців), в середині 2017 року в світі існувало близько 15 000 одиниць ядерної зброї. З них 9400 перебувало на військових арсеналах і лише 4000 знаходилися в оперативній готовності. Також 1800 одиниць ядерної зброї перебувало на бойовому чергуванні з готовністю до використання.
США та Росія разом володіють 93% всього ядерного арсеналу світу. Також на території п'яти країн, які входять в НАТО, на шести авіабазах знаходиться близько 150 ядерних бомб США (Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Туреччина, Італія).
Звичайно, неможливо точно сказати, скільки ядерної зброї в Росії, адже всі цифри є приблизними. Згідно з даними, які були отримана Федерацією американських вчених, Росія володіє 5977 ядерними боєголовками. Проте з цього переліку 1500 одиниць було знято з експлуатації (вони підлягають демонтажу).
З тих, що залишилося, близько 4500 боєголовок є стратегічною зброєю - тобто це ракети (в тому числі і балістичні), які можна пускати на великі відстані. Саме ця зброя асоціюється з ядерною війною. Всі інші одиниці - це менш руйнівна ядерна зброя, яка використовується на невеликих дистанціях або у морі. За оцінкою експертів, наразі у Росії близько 1500 боєголовок "розгорнуті". Тобто саме вони готові до використання на базах ракет чи бомбардувальників.
Ядерну зброю створили для того, щоб завдати максимальних руйнувань. Але її сила залежить від певних факторів:
розмір боєголовки;
висота над землею, де вона здетонує;
середовище навколо.
Проте варто зазначити, що навіть найменша боєголовка призведе до значних руйнувань, неймовірних втрат та довготривалих наслідків. До прикладу, на місто Хіросіма, де загинуло 146 тисяч людей, було зкинуто ядерну бомбу потужністю 15 кілотонн. А сучасні ядерні боєголовки можуть становити і понад тисячу кілотонн.
В зоні безпосереднього вибуху практично нічого не виживе. Спочатку буде видно сліпучий спалах, потім величезну вогняну кулю. Після чого пройде вибухова хвиля, яка може зруйнувати будівлі на кілька кілометрів навкруги.
Активісти з США створили інтерактивну карту, яка допоможе змоделювати ядерний вибух та перевірити, чи торкнеться ефект від вибуху тієї території, де ви знаходитесь.
Чому Україна відмовилася від ядерної зброї?
1991 року після розпаду СРСР саме Україна отримала третій за величиною ядерний арсенал в світі. Це викликало у могутніх держав того часу неабияке занепокоєння. А тому міжнародні партнери почали тиснути на Україну і в грудні 1994 року в Києві був підписаний Будапешський меморандум. Це документ, який надавав гарантії безпеки в обмін на те, що наша держава відмовиться від ядерної зброї. Гарантами тоді виступили США, Росія і Велика Британія.
Існує п'ять основних причин, чому Україна відмовилася від ядерної зброї:
Перший президент України Леонід Кравчук не отримав "ядерної валізки" - а тому Київ не мав жодного контролю над тією ядерною зброєю, яка залишилася на території країни після розпаду СРСР. Максимум, на що можна було розраховувати - отримати можливість блокування запусків без згоди Києва.
Не існувало конкретної інформації про технічний стан ядерної зброї - вся вона була досить суперечливою, деякі джерела говорили, що всі боєголовки знаходяться в "ідеальному стані", інші ж вважали, що це стане "другим Чорнобилем". А тому, фактично, ядерна зброя України була в руках Москви.
Для молодої держави України утримування ядерної зброї було надто дорогим задоволенням - окрім гарантій безпеки за відмову від ядерного арсеналу українці також отримали економічну вигоду (списання частини боргів за газ, паливо для атомних електростанцій).
Проти Росії ядерна зброя України була безсила - Україна отримала лише стратегічні міжконтинентальні ракети, які тримали під прицілом США. А ось проти Росії вони були безсилими.
Тактична ядерна зброя, яка могла б стримати Росію, в України теж була (хоч і в меншій кількості), але РФ ще у перші місяці після проголошення Україною незалежності напівтаємно вивезли ці одиниці на територію Росії.
Дипломатична ізоляція Києва на міжнародній арені - через те, що Україна не хотіла відмовлятися від ядерної зброї, вона ставала повністю ізольованою на міжнародній арені.
Фото з відкритих джерел
