Пані Марина евакуювалася з двома дітьми з Маріуполя, коли там почалися військові дій. Приїхавши до Києва, вона вирішила домогтися відновлення сплати аліментів від колишнього чоловіка.
Інформація надана безоплатною правовою допомогою.
Жінка звернулася до Київського бюро правової допомоги №8 та розповіла, що до початку повномасштабної війни отримувала аліменти на дітей від колишнього чоловіка. Підприємство, на якому він працював, щомісяця перераховувало необхідну суму. Проте наразі виплати не надходять.
Юрист Артур Александров з’ясував, що судовий наказ про стягнення аліментів не подавався для примусового виконання до органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця, а перебував на виконанні на підприємстві, де працював колишній чоловік пані Марини. Цей документ був втрачений внаслідок бойових дій у Маріуполі.
Жінка намагалася самостійно звернутися до суду, щоб отримати дублікат судового рішення, але її заява була залишена без розгляду через невідповідність поданих матеріалів процесуальним вимогам.
Насамперед юрист зробив правову оцінку необхідних для підтвердження заяви доказів, а саме копії звернення стягувача до роботодавця про прийняття до виконання виконавчого документа, копії судового наказу та інших документів. Далі він підготував додатковий запит та визначив питання підсудності з урахуванням розпорядження Верховного Суду щодо її зміни. Потім Артур Александров склав клієнтці заяву про видачу дублікату виконавчого документа до районного суду Дніпропетровська.
Всебічно дослідивши усі обставини справи та письмові докази, суд дійшов висновку про наявність об’єктивних підстав вважати, що заява про видачу дублікату виконавчого документу (судовий наказ) підлягає задоволенню, оскільки є підстави вважати, що його дійсно було втрачено та він на примусовому виконані не перебуває.
