У центрі Франківська засяяли дві пам’ятки архітектури – на вулиці Мазепи завершили реставрацію фасадів будинків №7-9 і підсвітили їх. Все, що за оновленими фасадами пам'яток, залишилося в жалюгідному стані.
Пам’ятки здалеку милують око. Сумнів у відповідальній реставрації з’являється, якщо підійти ближче. Враження псують різностильові вітрини магазинів на першому поверсі, а також двері. У сторічних дверях в будинку з атлантами №9 на одвірку зберігся номер, якими маркували двері у станіславських каменицях. Під час оголошеної реставрації скляні колись поверхні дверей забили фанерою і все це затинькували свіжою фарбою, пише КУРС.
"Те, що відбувається зараз місті, виглядає як поточні комунальні ремонти, які мусять робитися через стан будівель. Це не може називатися реставрацією, – прокоментував результат реставрації архітектор, колишній спеціаліст з охорони пам’яток Франківська, один з авторів комунальної програми реставрації фасадів міських пам’яток Ігор Панчишин. – Реставрація – це завжди штука наукова і передбачає цілий комплекс наукових вимог. Державні будівельні норми регламентують всю цю процедуру і подають дорожню карту, що за чим робиться, де ключовим словом є "науковість". Проекту реставрації завжди передує цілий комплекс наукових робіт – обстеження, обміри, архівні роботи. Незалежно від того, велика пам’ятка чи маленька, загальнодержавна чи місцева, – мусить бути пакет наукових досліджень, перш ніж виконавці візьмуться за самі реставраційні роботи".
Ще три роки тому, коли розроблялася загальноміська Програма реставрації пам’яток у Івано-Франківську, завдання було поставлене так: реставрація фасадів, пояснює Панчишин. Тобто відновлення автентики зовнішнього вигляду будинків.
"Відновлення і збереження автентики будівель, а не їхній ремонт, – наголошує спеціаліст. – Це вимагає перш за все детального обстеження стану будинку в цілому, визначення хімічного складу штукатурок, ліпнини і так далі. Приміром, щоби реставрувати ліпнину на карнизах, окрім того, з якими матеріалами слід працювати, потрібно знати, в якому стані перебувають конструкції даху, до яких ця ліпнина кріпиться. А ну як крокви треба спочатку поміняти, а вже потім братися за завитки на карнизі".
"Вікна і двері, безумовно, є частиною фасаду – деталями загальної "картинки" будинку, – відзначає архітектор. – Плюс всілякі теперішні техногенні штуки – сателітні антени, кондиціонери, кабелі, – все це теж належить до фасаду. Коли йдеться про реставрацію фасаду, то мусить бути реставраційний проект з усіма складовими – починаючи від обстеження і до матеріалів та технології виконання робіт. Коли робиться проект реставрації фасаду будинку, то в пакеті цього проекту є також креслення відновлення вікон та дверей. Мусить бути розписана вся технологія по столярці – як і що треба робити, в деталях".
"Якщо двері взяли і просто помалювали, то це вже комунальні ремонти, а не реставрація, – каже Ігор Панчишин. – І навіть тоді, коли МІУК чи хто там починає малювати двері у пам’ятці, то мусить перед тим прибігти до охоронця спадщини міста і дістати на це "візу" – погодження, що можна малювати так, а не інакше. Тому що треба знати, як малювати: можна ж пройти агресивними фарбами – і дерево взагалі буде знищене".
Ремонти в міських пам’ятках, які тепер мають робити ОСББ, вони мусять також щоразу погоджувати з охоронцем пам’яток, розкладає по поличках екс-охоронець.
"Служба охорони, я вважаю, в кожному з цих випадків є первинна серед інших служб, і її завдання є первинними серед інших завдань, якщо йдеться про збереження пам’яток. Чи реставрація, чи ремонт – охоронець у цьому випадку працює в парі з реставратором. І погоджує технологію. На жаль, так у Франківську не працюють. Не розуміють чи не хочуть розуміти. І подають реставрацію пам’яток архітектури у вигляді ремонту".
Проект реконструкції фасадів пам’яток на Мазепи, як повідомляли франківські ЗМІ, виготовили на замовлення комунального підприємства МІУК, на утриманні якого перебувають ці будинки. Ремонтні роботи профінансували в межах міської програми з бюджету. Раніше на умовах співфінансування з мешканцями будинків МІУК відремонтувала на пам’ятках дах. Проте ніяк не відреагувала на листи жильців привести в порядок каналізацію.
Каналізація в давніх будинках також давня. У підвалі в ґрунтовій долівці зяють півметрові забетоновані чотирикутники.
В них видно два менших і один більший отвори. Якщо кілька хвилин постояти над ними, то вслід за характерним звуком спущеної зі зливного бачка десь нагорі у квартирах води в отвори в цю "ванну" ринуть потоки. Кілька секунд стічні води бурлять у бетонній ємності, після чого стікають у найбільший отвір. Так працює "австрійська" ще каналізація – вже на вулиці Мазепи стоки потрапляють в труби сучасного колектора.
Щоби приборкати вологу, запахи і бризки, мешканці будинку накривають зливні ями в підвалі дерев’яними накривками чи металевими пластинами. Проте грибок, яким вкриті стіни підвалу поблизу каналізаційних "ванн", виповзає на стіни під’їздів. Вологі плями і штукатурка, що обсипається, тріщини у підлозі на першому поверсі в під’їзді – це те, що щодня бачать мешканці будинку №9 і що може побачити кожен, якщо зазирне за оновлений фасад.
Гнітюче виглядають і внутрішні фасади пам’яток, до яких не дістався ремонт.
"Кілька років тому, у 2013-2014 роках, йшлося про те, щоби відреставрувати фасади ряду будинків на Мазепи – від початку вулиці і до Короля Данила. Там вони всі – пам’ятки. Була така ідея, і послідовно проводилися різні роботи для цього, зокрема були складені акти обстеження. Це робило ЄРЦ – було складене навіть реставраційне завдання. Були навіть зроблені обміри, креслення. Шукали кошти, переробляли реставраційне завдання помалювання будинків. Але повнокровного проекту я так і не бачив", – робить екскурс в історію Панчишин.
Архітектор каже, що розмовляв з робітниками на реставрації фасадів цих двох пам'яток на Мазепи. "Вони натхненні були, старанні, але не фахові – не мали сертифікатів, самі розпитували про технологію", – каже він. І додає, що у Франківську немає жодної сертифікованої будівельної компанії, яка може робити реставраційні роботи на пам'ятках.
