Ірландець Майкл Метьюс оселився в Івано-Франківську та разом із волонтерами забезпечує українських військових тактичною медициною, передавши на фронт близько 200 тисяч аптечок.
Майкл Метьюс уперше приїхав до України у березні 2022 року. Спочатку він планував долучитися до Інтернаціонального легіону, однак згодом обрав гуманітарну місію. Під час першого візиту волонтер працював у різних регіонах, зокрема на Львівщині, Київщині та Дніпропетровщині. Через перевищення дозволеного терміну перебування він виїхав до Польщі, де почав працювати в американському благодійному фонді, який забезпечує українських військових медикаментами.
«Коли я був в Ірландії, і війна тільки почалася, побачив відео, як старенькі пані готують “коктейлі Молотова”, щоб кидати їх у танки в районах, куди вторглася Росія, і це мене вразило. А потім Зеленський закликав іноземців приїжджати, щоб допомогти. І я подумав, чому б і ні?», — говорить Майкл Метьюс.
Працюючи у фонді, він разом із командою передавав аптечки та генератори до різних міст України, серед яких Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя, Дніпро, Харків, Суми, Черкаси та Київ із передмістями. Зокрема, допомогу доставляли в Ірпінь і Бучу після їхнього звільнення. За словами волонтера, загалом на фронт передали приблизно 200 тисяч аптечок.
«Від початку повномасштабного вторгнення я доставляв аптечки і генератори до Одеси, Миколаєва, Херсона, Запоріжжя, Дніпра, Харкова. Також ми були в Сумах, Черкасах, у Києві та навколишніх районах. Зокрема, доставляли допомогу в Ірпінь і Бучу, коли ці міста звільнили. Було так багато міст, що я вже не згадаю назви», — каже Майкл Метьюс.
У березні 2024 року він оселився в Івано-Франківську та як представник фонду налагодив співпрацю з громадською організацією. Разом із місцевими волонтерами вони організували процес складання аптечок, які комплектують у приміщенні однієї зі шкіл. До цієї роботи регулярно долучаються десятки людей, серед яких переселенці, студенти та школярі. Зазвичай за один збір формують партії приблизно по 15 тисяч аптечок.
«Зазвичай ми збираємо від 50 до 100 волонтерів, які допомагають нам із проведенням зборів. До нас приходять різні люди: переселенки з Маріуполя, студенти медичного університету, школярі. Ходять деякі наші друзі та знайомі. Це — чудова можливість для місцевих жителів взяти участь у чомусь, що дійсно допомагає війську. Це — довгий день, це — важка робота, але наприкінці ми всі разом їмо піцу і спілкуємося», — говорить Майкл.
Основною діяльністю Метьюса є доставка допомоги військовим. Він щодня отримує аптечки зі складу та передає їх за запитами підрозділів, користуючись поштовими службами або доставляючи особисто. Волонтер зазначає, що ця робота дає йому відчуття мети та приносить задоволення.
«Робота дає мені відчуття мети. Я люблю свою роботу. Ніколи в житті не був щасливішим. Почуваюся добре, коли роблю щось корисне. Особливо, зважаючи на те, що у світі зараз так багато проблем і так багато зла. Окупація України Росією є одним із найяскравіших прикладів зла, тож я хочу робити все, що тільки можу, навіть якщо у глобальних масштабах — це невелика допомога», — каже ірландець.
Окрім волонтерства, у Франківську він займається теслярством у майстерні громадської організації. Там створює меблі та різні вироби для потреб команди, зокрема підставки для ярмарків. Також він доглядає за собакою на ім’я Меггі, яку волонтери знайшли на вулиці. За словами знайомих, чоловік власноруч зробив для неї будку.
«Він поробив нам підставки під намиста, які ми беремо зі собою на всі ярмарки, куди можемо, в Україні та за кордоном. І воно естетично виглядає, гарно. Воно нам дуже помічне. А для своєї собаки він зробив будку, яку сам називає Happy House», — каже волонтерка Галина Тягур.
Метьюс розповідає, що відчуває зв’язок між Україною та Ірландією через історичні події та досвід обох народів. Він також зазначає, що знайшов у Франківську своє місце та комфортне середовище для життя.
«Між Україною та Ірландією є багато спільного. Обидві країни постраждали через сусідство з колоніальними державами, які вчиняли геноцид. Одна з історичних паралелей — це Голодомор в Україні та Великий голод в Ірландії. Обидві трагедії призвели до масової еміграції людей», — говорить волонтер.
«Я почуваюся на своєму місці. Я люблю своє життя в Івано-Франківську, люблю проводити час зі своєю собакою та друзями. Я насолоджуюся життям у цьому місті», — каже Майкл Метьюс.
